Рішення № 103164023, 03.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/18727/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто 55% відповідних сум грошового забезпечення,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та в подальшому щомісячну виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням 5 відсотків, внаслідок захворювання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідач позов не визнав. У відзиві вказував, що позивач не набув права на отримання пенсії з підвищенням.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області.

Згідно наказу Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Полтавській області № 80 від 31 травня 2007 року майора поліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС за статтею 64 пункт "б" (в запас через хворобу), 31 березня 2007 року.

18 листопада 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 16 грудня 2021 року № 15491-14307/Г-02/8-1600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , оскільки пенсію призначено з 01 квітня 2007 року в розмірі 50% від грошового забезпечення за вислугу 20 років, підстави для встановлення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення відсутні, оскільки звільнено зі служби через хворобу у запас, а не у відставку.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 231 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом № 2262.

А приписами пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, серед іншого, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Отже, зазначена норма Закону № 2262-ХІІ на час призначення позивачу пенсії передбачала, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби і на день звільнення мали вислугу 20 календарних років і більше, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення. При цьому за кожний рік вислуги понад 20 років призначається 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

В свою чергу, при звільненні особи рядового і начальницького складу зі служби «у відставку» за віком або за станом здоров`я, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

На час звільнення позивача зі служби і грудні 2010 року порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначався постановою КМУ від 30 жовтня 1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" та "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114).

За змістом вимог статті 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Таким чином, Положення № 114 передбачало два різних види звільнення, а саме: в запас (з постановкою на військовий облік) і у відставку (із зняттям з військового обліку).

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ на підставі пункту "б" статті 64 Положення № 114, яким визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, поряд з іншим, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

При цьому, згідно з пунктом "б" статті 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Отже, за наявності відповідних підстав і фактичних обставин особи рядового і начальницького складу можуть бути звільнені зі служби через хворобу в запас (з постановкою на військовий облік) або у відставку (із зняттям з військового обліку).

Згідно свідоцтва про хворобу № 137-С від 14 травня 2007 року, військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, у зв`язку з чим і був звільнений у запас, а не у відставку.

Натомість, пункт "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачає призначення пенсії особам, звільненим у запас за станом здоров`я (через хворобу), в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення

Оскільки позивач був звільнений у запас, тобто з постановкою на військовий облік, а не у відставку із зняттям з військового обліку, то підстави для призначення йому пенсії в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення були відсутні.

Щодо посилань на те, що після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580) регулювання спірних відносин змінилось і стаття 77 цього Закону не передбачає поділу на звільнення в запас та у відставку, суд зазначає наступне.

Закон № 580 набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Дійсно стаття 77 Закону № 580, якою регулюються відносини звільнення зі служби в поліції, не містить поділу на звільнення в запас та у відставку.

Проте, Законом № 580 також внесені зміни до певних законів, зокрема до статті 13 Закону № 2262, в якій пункт "а" після слів "за станом здоров`я" доповнений словами "особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, після внесених змін пункт "а" статті 13 Закону № 2262 викладений в такій редакції:

"пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення".

Тобто, після внесення зазначених змін призначення пенсії в розмірі 55% відбувається або, як і під час призначення пенсії позивачу, у випадку звільнення військовослужбовця у відставку за віком або за станом здоров`я, або у випадку звільнення поліцейського на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону № 580, а тому після внесення цих змін регулювання спірних відносин для осіб, які не звільнялися з підстав, передбачених Законом № 580, в тому числі і для позивача не змінилось.

Враховуючи те, що позивача звільнено зі служби на підставі пункту «б» статті 64 Положення № 114, тобто "через хворобу" саме в запас (з постановкою на військовий облік), а не у відставку, що є різними видами звільнення, то суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача в частині призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ в розмірі 50% відповідної суми грошового забезпечення.

Висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року (справа №806/1369/18), від 26 грудня 2019 року (справа №0640/4116/18).

Враховуючи вищевикладене позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко