Рішення № 103163667, 31.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 31 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/12467/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Полтавській області в особі Шевченківського відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України у Полтавській області в особі Шевченківського відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України у Полтавській області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки; зобов`язати відповідача здійснити обмін, оформлення та видачу позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що у зв`язку із пошкодженням паспорту, які призвели до непридатності його використання, а також наявності неправильних даних у паспорті про місце народження позивачки, остання звернулася до відповідача з вимогою про заміну паспорта. Однак, за результатами розгляду вищевказаного звернення відповідач повідомив про те, що в результаті заміни паспорту позивачка може отримати новий паспорт тільки у вигляді пластикової ID – картки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив Управління ДМС України в Полтавській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що форма, зміст та обсяг інформації паспорта громадянина України встановлені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302 затверджено зразки та технічні описи бланків паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Наполягав на тому, що порушення прав позивача у спірних правовідносинах не мало місця, оскільки подане в порядку Закону України "Про звернення громадян" територіальний орган ДМС України розглянув з дотриманням відповідного порядку та строку, надав обґрунтовані пояснення на порушені у зверненні питання. Оскільки заява позивача оформлена без дотримання форми, встановленої Порядком № 456, та відсутній повний пакет документів, таким чином розгляд заяви не може мати своїм правовим наслідком обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року. За викладених обставин просив відмовити у задоволенні адміністративного позову /а.с. 26-28/.

02 листопада 2021 року позивач надав відповідь на відзив, де наполягав на задоволенні позовних вимог /а.с.42-44/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

22 вересня 2021 року до УДМС України в Полтавській області звернулась позивачка ОСОБА_1 із заявою довільної форми від 20 вересня 2021 року про обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року НОМЕР_1 у зв`язку з неправильним зазначенням у ньому місця народження заявниці. В своїй заяві про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, позивачка вимагала видати новий паспорт у формі книжечки ( зразка 1994 року), "зазначивши місце народження відповідно до свідоцтва про народження із зазначенням через скісну риску абревіатури СРСР англійськими літерами - SUN та коду країни згідно з ДСТУ IS03166-1-2009 "Коди назв країн світу", зазначаючи, що відповідно до п.138 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, дані відомості зазначаються в паспорті громадянина України. Разом із заявою позивачка надала копії документів: свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, афідевіту. Заяву було зареєстровано за вхідним № П-71/6/5301-21 від 22 вересня 2021 року, розглянуто та 30 вересня 2021 року за вихідним № П-71/6/5301-21 надано відповідь Позивачу з роз`ясненням порядку оформлення паспорта громадянина У країни /а.с. 30-33/.

Як свідчать матеріали справи, 23 вересня 2021 року позивачка ОСОБА_1 з алогічною заявою звернулась до Шевченківського відділу. Заяву було зареєстровано за вхідним № 4688/5312-21 від 23 вересня 2021 року, розглянуто та 01 жовтня 2021 року за вихідним № 5312-7153/5312-21 надано відповідь /а.с. 34-36/.

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідачів, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання, в тому числі і на обмін, документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Порядок видачі та оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (надалі - Тимчасовий порядок № 456).

Підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 передбачено, що обмін паспорта здійснюється в разі:1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Судом встановлено, що позивачка під час звернення до УДМС подала заяву, яка за формою не відповідала формі заяви, затвердженій Тимчасовим порядком № 456, до якої приєднала документи, перелік яких не відповідає вимога пункту 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 /а.с. 30-32/.

За результатами розгляду зазначеної заяви УДМС України в Полтавській області листом № П-71/6/5301-21 від 30 вересня 2021 року повідомив позивачку про невідповідність поданих ініціатором звернення для обміну паспорта документів вимогам розділу IV Тимчасового порядку № 456.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Реалізуючі право на судовий захист, позивачка виказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його обсяг прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків. Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача.

Однак, на переконання суду, складений за результатами розгляду звернення позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян" лист Управління державної міграційної служби України в Полтавській області № П-71/6/5301-21 від 30 вересня 2021 року не створює для позивача жодних обов`язків та не передбачає правових наслідків, а відтак не є відмовою по суті ініційованого позивачем питання та не має ні юридичного значення, ні статусу акта індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, приписами частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За змістом частини першої статті 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Проаналізувавши вищевикладене, лист Управління державної міграційної служби України в Полтавській області № П-71/6/5301-21 від 30 вересня 2021 року, складений за наслідками розгляду звернення позивача з дотриманням порядку та строків, передбачених Законом України "Про звернення громадян", а тому заява позивачки визнається судом розглянутою органом ДМС України належним чином.

Таким чином, в спірних правовідносинах відсутня відмова відповідача про видачу позивачу паспорта у формі книжечки, оскільки, під час звернення до органа ДМС України із заявою від 20 вересня 2020 року ініціатор звернення не подавав документи, що передбачені Тимчасовим порядком № 456, а відповідач, у свою чергу, не перевіряв таких документів.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в позовній заяві позивачка наголошувала на тому, що звернулася до органу ДМС із заявою про обмін паспорта-книжечки в зв`язку із пошкодженням, проте, дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву позивачки, суд встановив, що підставою звернення останньої до органу ДМС стало неправильне зазначення місце народження заявниці. Таким чином, доводи позивачки стосовно неправомірних дій відповідача, які полягають у відмові обміну паспорта-книжечки у зв`язку із пошкодженням останнього, спростовуються матеріалами справи.

Що стосується доводів позивача стосовно неправомірності дій органу УДМС обміняти паспорт-книжечку у зв`язку з неправильним зазначенням у ньому місця народження заявниці, а саме: видати новий паспорт у формі книжечки зразка 1994 року, зазначивши місце народження відповідно до свідоцтва про народження із зазначенням через скісну риску абревіатури СРСР англійськими літерами - SUN та коду країни згідно з ДСТУ IS03166-1-2009 "Коди назв країн світу", посилаючись на п.138 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, в якому зазначено, що дані відомості зазначаються в паспорті громадянина України, суд зазначає наступне.

Правовідносин щодо порядку видачі паспорта громадянина України врегульовані, як вже зазначалося вище:

- Положенням про паспорт громадянина У країни, яке затверджено Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ;

- Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство У країни, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України;

- Наказом МВС 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України.

З системного аналізу нормативно правових актів, що здійснюють регулювання спірних правовідносин вбачається наступне:

Відповідно п. І. Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 3 Положення передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що наявність на сьогодні двох видів бланків паспорта громадянина України (паспортної книжечки та паспортної картки) передбачає і різне правове регулювання порядку оформлення та видачі кожного виду паспортного документа.

Так, порядок оформлення, видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ІD-картки та зразок бланку регулюється Законом № 5492 та Постановою № 302.

Порядок оформлення, видача паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року) врегульовано Положенням та Тимчасовим порядком №456.

Закон № 5492 визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ст.13 даного Закону із застосуванням засобів Реєстру оформляється паспорт громадянина України.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №302, якою затверджено зразок бланка та Порядок оформлення паспорта у формі ІD-картки.

Так, п.138 Порядку № 302 встановлює порядок внесення відомостей про місце народження особи до паспорта громадянина України у формі ІD-картки. Відповідно даного пункту, відомості про місце народження особи, яка народилася на території колишнього СРСР (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зазначаються відповідно до свідоцтва про народження або паспорта зразка 1994 року (у разі його обміну/втрати/викрадення) із зазначенням через скісну риску абревіатури СРСР англійськими літерами - SUN.

Таким чином, зі змісту та аналізу зазначених норм вбачається, що внесення, відомостей про місце народження особи, відповідно до п.138 Порядку №302, як посилалася на це позивачка, можливе лише в порядку оформлення паспорта громадянина України у формі ІD -картки.

Щодо внесення відомостей про місце народження до паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року), суд зазначає наступне.

Відповідно п. 6 Положення про паспорт, на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Відповідно до п.п.1 п.2 розділу ІІ Порядку № 456 заповнення бланка паспорта здійснюється в такому порядку: 1) перша сторінка: до перших трьох рядків вносяться дані з великої літери про прізвище, ім`я та по батькові особи в називному відмінку українською мовою; у рядку «Дата народження» запис учиняється словесно-цифровим способом; у рядку «Місце народження» записи щодо громадян, які народилися на території України, учиняються відповідно до даних, що містяться у свідоцтві про народження, а щодо громадян, які народилися за межами України, - відповідно до поданих документів. До рядка вносяться: у разі народження: у містах Києві та Севастополі - назва міста; у містах обласного чи республіканського (Автономної Республіки Крим) значення - назва міста й області (Автономної Республіки Крим), до складу якої воно входить; у решті населених пунктів - назва населеного пункту, району, області (Автономної Республіки Крим); за кордоном - відомості відповідно до документа, що посвідчує факт реєстрації народження особи, або паспорта, що підлягає обміну, з обов`язковим зазначенням країни народження.

Таким чином суд приходить до висновку, що чинним законодавством не передбачено внесення до паспорта громадянина України (зразка 1994 року) відомостей, які просить внести позивачка, в зв`язку з чим суд погоджується з доводами органу УДМС.

Посилання позивачки на зразкову справу № 806/3265/17, судом не беруться до уваги, виходячи з наступного.

Оскільки в дослідженому судом випадку відповідач не приймав рішення про видачу або про відмову у видачі паспорта позивачу, застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 не визнається судом можливим. З цього приводу суд зауважує, що надання оцінки діям відповідача з врахуванням вищезазначеної постанови було б можливим у тому разі, коли б ОСОБА_1 звернулась до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою встановленого зразка та повним пакетом документів, а за наслідками вирішення саме такої заяви їй було б відмовлено у вказаному.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління державної міграційної служби України у Полтавській області в особі Шевченківського відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України у Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 37829297) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова