Рішення № 103163473, 31.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6176/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Великобагачанської селищної ради про скасування спірного рішення та зобов`язання розглянути клопотання позивача повторно /а.с. 26/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 направив відповідачу заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою/відводу земельної ділянки, необхідної йому для навчання (особистого), проте 27 травня 2021 року відповідач прийняв рішення б/н про відмову у цьому у зв`язку з відсутністю інформації щодо можливості займатися даним видом діяльності. Позивач зауважував, що навчання фізичної особи не потребує будь-якого ліцензування, обліку або оподаткування, оскільки не є діяльністю, тому відмова відповідача є безпідставною та не передбаченою законом.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву /а.с. 81 - 83/ відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що при зверненні із заявою позивач сформулював чітку позицію, що земельна ділянка необхідна йому для використання відповідно до класифікатора КВЦПЗ 01.09. – для дослідних і навчальних цілей, однак відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України земельні ділянки для дослідних і наукових цілей можуть передаватися у власність та надаватися у користування лише сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам. Крім того, позивач не надав будь-якої інформації щодо правової та законної можливості проводити приватні дослідження та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології, тобто суб`єкт звернення для отримання земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не відповідає вимогам законодавства.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 позовну заяву залишено без руху /а.с. 5/.

Ухвалою суду від 11.08.2021 повернено позовну заяву позивачеві /а.с. 8/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 по справі № 440/6176/21 скасовано, справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду /а.с. 57 – 60/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 64 – 65/.

09.12.2021 до суду надійшла заява позивача про відвід головуючому /а.с. 67/.

Ухвалою суду від 09.12.2021 для вирішення питання про відвід судді Довгопол М.В. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 69/.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 справу для розгляду заяви про відвід передано судді Супруну Є.Б. /а.с. 71/.

Ухвалою суду від 10.12.2021 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді від розгляду справи № 440/6176/21 залишено без задоволення, справу № 440/6176/21 передано для продовження розгляду у тому ж складі суду /а.с. 72/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Деснянським РВ ГУ МВС України в місті Києва 26.11.2002, копія якого наявна у справі /а.с. 33 - 35/.

13.05.2021 до Великобагачанської селищної ради надійшла заява ОСОБА_1 від 10.05.2021 (вх. № 2224) про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням використання земельної ділянки 01.09 (відповідно до класифікатора КВЦПЗ). У заяві зазначено, що після виготовлення технічної документації її буде подано до сільради на затвердження з метою подальшого укладання договору оренди цієї земельної ділянки /а.с. 84/.

До заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду заявника /а.с. 85 – 86/ та викопіювання з місцевості на основі публічної карти ДЗА /а.с. 87/.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням – використання земельної ділянки 01.09., орієнтовною площею 1, 5 га, яка розташована в межах села Якимове Миргородського району Полтавської області, на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, у зв`язку з відсутністю інформації щодо можливості займатися даним видом діяльності /а.с. 88/.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною 5 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави, та іноземним державам.

За приписами частини 1 статті 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Статтею 124 ЗК України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, згідно з положеннями частин 1 – 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування, у тому числі в оренду, громадянам та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. При цьому передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, за приписами якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач, який є громадянином України, звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 1, 5 га для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням використання земельної ділянки 01.09 (відповідно до класифікатора КВЦПЗ), з метою подальшого укладання договору оренди цієї земельної ділянки /а.с. 84/.

Відповідно до п. 1.2. розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (далі – КВЦПЗ), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Згідно з положеннями розділу ІІ КВЦПЗ код 01.09. надається землям сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням – використання земельної ділянки 01.09., орієнтовною площею 1,5 га, у зв`язку з відсутністю інформації щодо можливості займатися даним видом діяльності.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, яке є предметом спору, суд бере до уваги, що жодною нормою Земельного кодексу України не визначено відсутність інформації щодо можливості займатися таким видом діяльності як дослідження та навчання як обставину, що унеможливлює надання громадянину у користування земельної ділянки.

Отже, підстава, покладена в основу спірного рішення, не передбачена законом.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України земельні ділянки для дослідних і наукових цілей можуть передаватися у власність та надаватися у користування лише сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам, суд зауважує наступне.

По-перше, на дату прийняття Великобагачанською селищною радою спірного рішення - 27.05.2021, зазначене положення частини 3 статті 22 ЗК України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (набрав чинності у відповідній частині 27.05.2021).

По-друге, рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 не містить посилання на зазначені мотиви.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.

Таким чином, посилання представника відповідача на обставини, які не були покладені в основу спірного рішення, є безпідставними.

Враховуючи викладене, рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 не ґрунтується на вимогах законодавства, є немотивованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Таким чином, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021, задовольнивши позовні вимоги у цій частині.

Суд також враховує, що частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі №812/1312/18.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Суд бере до уваги те, що відповідачем у рішенні не викладено підстави відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації відповідно до приписів Земельного кодексу України, відтак належним чином не надано оцінку та не перевірено заяву позивача.

За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Великобагачанської селищної ради повторно розглянути ОСОБА_1 від 10.05.2021 (вх. 2224 від 13.05.2021) про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням використання земельної ділянки 01.09, з урахуванням висновків суду.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 30.11.2021, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Великобагачанської селищної ради (вул. Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Полтавська область, 38300, ідентифікаційний код 21044600) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27.05.2021 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням».

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2021 (вх. 2224 від 13.05.2021) про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га для приватних досліджень та навчання у сфері аерації, впливу засобів догляду за рослинами на фауну та орнітології з цільовим призначенням використання земельної ділянки 01.09, з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол