Рішення № 103163128, 25.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15703/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бондаренко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №189853 від 08.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказана позовна заява зареєстрована канцелярією суду 24.11.2021 за вх.№75117/21.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №189853 від 08.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки застосування контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв, а тому і тахокарт, обов`язкове тільки для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення. Разом з тим, автомобіль позивача здійснював внутрішні автомобільні перевезення, а не міжнародні перевезення, а також водій мав всі необхідні документи. Крім того, позивач вказує на недостовірність відомостей Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області стосовно прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за результатами розгляду справи, на якій був присутній уповноважений представник позивача і не скористався правом на подання письмових пояснень і заперечень, оскільки жодну особу позивач не уповноважував на представництво своїх інтересів для розгляду справи і на розгляді справи 08.11.2021 не був присутнім ані сам позивач, ані його представник.

Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15703/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження; надано відповідачу строк - п`ять днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заперечуючи проти задоволення позову, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі (а.с. 59-64).

Позивач в судовому засіданні 25.01.2022 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2022 проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на безпідставність.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

22.09.2021 інспекторами Іванюк С.В. та Йосипенко С.І. на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 20.09.2021 по 26.09.2021 на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 №320/03-13-18 (а.с. 74) та направлення на рейдову перевірку від 17.09.2020 №013736 (а.с. 73) на а/д Р-24 164 км проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO, днз НОМЕР_1 .

Під час рейдової перевірки інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.09.2021, у якому зафіксовано порушення абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 №340, а саме, надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів - відсутні заповнені щоденні реєстраційні листки обліку робочого часу (а.с. 69).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 власником автомобіля VOLVO, днз НОМЕР_1 , 2004 року випуску, випуску, є ОСОБА_1 (а.с. 71).

При цьому, за даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 02.03.2018 з видом діяльності - 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту" (а.с. 11).

Повідомленням від 27.10.2021 №90592/3.1/24-21, яке завчасно було отримане позивачем, відповідач проінформував ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 66-68).

На розгляд справи про порушення позивачем абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" ані ОСОБА_1 , ані його уповноважений представник не прибули, що учасниками справи не заперечується.

08.11.2021 за результатами розгляду справи про порушення позивачем абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 №340 відповідач прийняв постанову №189853 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у вигляді накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн (а.с. 65).

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, заповнених тахокарт.

З цього приводу, слід зазначити, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Отже, ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", про що свідчать відповідні записи в товарно-транспортній накладній №Р257 від 22.09.2021 /а.с. 12/.

Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2020 №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Також особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення №340).

Згідно з пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (пункт 7.1 Положення №340).

Аналізуючи наведені правові норми, суд доходить висновку про помилковість та безпідставність тверджень позивача стосовно того, що застосування контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв, а тому і тахокарт, обов`язкове тільки для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення, оскільки Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті не містить чіткої вказівки її поширення виключно на перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення, а навпаки визначає, що вона поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто усіх таких суб`єктів господарювання без будь-яких виключень. Крім того, вказані відносини регулюються не лише вказаною Інструкцією, а й Положенням №340.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з пунктом 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Враховуючи приписи Інструкції, суд доходить висновку, що у випадку встановлення у транспортному засобі тахографа перевізник та водій забезпечують наявність у водія, який здійснює керування транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом, заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР.

В ході судового розгляду справи учасниками справи фактично не заперечувалася та обставина, що автомобіль ФОП ОСОБА_1 VOLVO, днз НОМЕР_1 обладнаний аналоговим тахографом та під час надання послуг з перевезення вантажу 22.09.2021 у водія були відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у відповідній кількості.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

З наведених норм слідує, що у випадку здійснення міжнародних перевезень наявність тахографу є обов`язковою та його відсутність тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як при здійсненні внутрішніх перевезень наявність тахографу не вимагається, однак, якщо транспортний засіб, яким здійснюються внутрішні перевезення, все ж таки обладнаний тахографом, то водії таких транспортних засобів зобов`язані допускати до перевірки тахографів інспекторів та надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти чи роздруківки даних роботи тахографа.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Посилання позивача, як на підставу для скасування спірної постанови, на те, що ані він, ані його уповноважений представник не були присутніми під час розгляду справи про порушення, судом оцінюються критично, оскільки відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

З такого правового регулювання слідує, що на відповідача покладено обов`язок лише щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, а у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання відповідач уповноважений здійснювати розгляд справи про порушення без її участі.

Судом встановлено, що повідомленням від 27.10.2021 №90592/3.1/24-21, яке завчасно було отримане позивачем, відповідач проінформував ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 66-68), однак на розгляд справи про порушення позивачем абзацу 3 частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" ані ОСОБА_1 , ані його уповноважений представник не прибули.

З огляду на викладене, оскільки позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а положеннями Порядку №1567 не передбачено можливості суб`єкта господарювання подавати до управління Укртрансбезпеки заперечення до акту та порядку розгляду таких заперечень, суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду відносно нього справи про порушення.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, беручи до уваги, що позивач, на переконання суду, в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 22.09.2020 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки встановлено порушення абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 січня 2022 року.

Суддя О.В. Гіглава