Рішення № 103162979, 27.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16395/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), у якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року, оформлене протоколом № 138 від 09.09.2021, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням раніше отриманих сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внаслідок бойових дій, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачу встановлений діагноз, що послугував підставою для встановлення ІІ групи інвалідності. На підставі викладеного позивач вважає, що з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги позивач через Одеський обласний територіальний центр комплектування та підтримки звернувся до Міністерства оборони України із заявою та необхідними документами. Проте, як вказує позивач, рішенням комісії Міністерства оброни України йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з тих підстав, що одноразова грошова допомога нараховується не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 грудня 2021 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи, відповідно до якого останній наполягав на відмові у задоволенні позову /а.с. 20/.

29 грудня 2021 року та 04 січня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням того що він проходив військову строкову службу, а інвалідність встановлена пізніше ніж через три місяці після звільнення позивача з військової строкової служби. Також, стверджував, що статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 6 Порядку №975, в редакції на час настання інвалідності позивача, не передбачено можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби /а.с. 33-37, 48-50/.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач звернувся до Полтавського обласного ТЦК та СП, як до уповноваженого органу, із заявою від 18 серпня 2021 року про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії /а.с. 22-29/.

До вказаної заяви долучено копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв №2341 від 27.08.2019, відповідно до якого зафіксовано, що захворювання рядового запасу ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії /а.с. 26/.

Виходячи з відомостей, які зазначені у військовому квитку ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 17.11.1979 /а.с. 27/.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0021960 від 13.05.2019 ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №1169 вперше безтерміново встановлено другу групу інвалідності з 15.04.2019 року, причина інвалідності - загальне захворювання /а.с. 24/.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0070699 від 21.10.2019 ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №2221 за наслідком повторного огляду безтерміново встановлено другу групу інвалідності з 16.10.2019, причина інвалідності - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії /а.с. 25/.

09 вересня 2021 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_1 , якого 13.11.1981 року звільнено зі строкової військової служби та 16.10.2019 було визнано особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0070699 від 16.10.2019) /а.с. 30/.

Вважаючи своє право порушеним відмовою в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Предметом спору у цій справі є вимога визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги та вимога зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на дату встановлення позивачу інвалідності), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У відповідності з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно ч. 2 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 (у редакції на дату встановлення позивачу інвалідності), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, позивачу другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, встановлено з 16.10.2019 (довідка МСЕК серія АВ № 0070699 від 16.10.2019).

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби - 16.10.2019, тобто Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 01.01.2019 та Порядок № 975 в редакції від 24.04.2019.

Так, відповідно до п. 6 ч. 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 01.01.2019 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Крім того, згідно пп. 3 п. 6 Порядку № 975 (в редакції від 24.04.2019 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Суд зазначає, що до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон №1774-VIII), яким внесено зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте, з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII, і важливо, що ще до настання дати з якої у позивача встановлена ІІ група інвалідності, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18, від 27 березня 2020 року № 274/165/17 та від 31 березня 2021 року у справі №240/5948/18, від 10 червня 2021 року у справі №620/238/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», видами військової служби є:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР у період з 17.11.1979 по 13.11.1981, а також у період з 26.01.1980 по 13.11.1981 приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан /а.с. 27-29/.

Оскільки, позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 39 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на дату встановлення інвалідності, у позивача відсутнє.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 678/370/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 641/8966/16-а, від 04 березня 2020 року у справі №756/1003/16-а.

Згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, враховуючи, що друга група інвалідності встановлена позивачу з 16.10.2019, в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності військовослужбовцю строкової військової служби, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження строкової військової служби, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже підстави для задоволення цього позову відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, а також звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 07851296), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Шевченка, буд. 78-А, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський