Ухвала суду № 103162859, 26.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

26 січня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/15618/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження питання про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /далі – відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року на суму 35588,74 грн із внесенням відповідної інформації до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 /а.с. 1-11/.

Позов обґрунтований тим, що з 2003 року позивач постійно проживає в Німеччині, документів на реєстрацію його як фізичної особи-підприємця до державного реєстратора не подавав та на території України жодної підприємницької діяльності не проводив, а тому підстави для нарахування єдиного внеску відсутні. Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі №440/795/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у цій справі скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-4075-50 від 26 листопада 2018 року, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №440/769/19 скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 лютого 2013 року №25881750000032220 про включення позивача до вказаного реєстру. Проте відповідачем знову винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №4075-50 від 09 листопада 2020 року на суму 35588,74 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 61-63/ зазначив, що позивач перебував на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець з 19 січня 1999 року. В ідентифікаційних даних ІТС “Податковий блок” станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем рахувалась заборгованість по ЄСВ в сумі 35588,74 грн, а тому 09 листопада 2020 року правомірно сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 на вказану суму.

У відповіді на відзив /а.с. 77-83/ позивач зазначив, що запис про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця скасовано, а не припинено за рішенням суду чи за власним бажанням. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації права на підприємницьку діяльність у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, що відповідно виключає і можливість формальної та фактичної участі такої особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

У запереченнях на відповідь на відзив /а.с.85-86/ відповідач зазначив, що станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем рахувалась заборгованість по ЄСВ в сумі 35588,74 грн, на підставі чого було винесено оскаржувану вимогу. Будь-яких відомостей, які б стали підставою для зняття позивача з податкового обліку як фізичної особи-підприємця, до контролюючого органу на момент винесення оскаржуваної вимоги не надходило. Лише 16 липня 2021 року надійшла інформація про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей стосовно державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

03 грудня 1998 року ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем згідно поданої ним реєстраційної картки від 02 грудня 1998 року /а.с. 64/ та свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи №253-Р /а.с. 65/, а також взятий на облік як платник податків згідно поданої ним заяви від 18 січня 1999 року /а.с. 65/.

09 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року, якою ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів вимагало від ОСОБА_1 сплатити недоїмку за платежем з єдиного внеску у загальній сумі 35588,74 грн /а.с. 31/.

Вказана вимога направлена ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 3650101780282 /а.с. 67/ та вручена адресату 29 грудня 2020 року.

З вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постановах від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19 та від 05 березня 2021 року у справі №640/9172/20, платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.

Так, відповідно до статті положень частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржувана вимога сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року вручена позивачу - 29 грудня 2020 року, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 3650101780282 /а.с. 67/.

Оскільки про винесення такої вимоги позивач був обізнаний з 29 грудня 2020 року, а не з червня 2021 року, як зазначає позивач у клопотанні від 17 листопада 2021 року про поновлення строку оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року /а.с. 12-13/, то шестимісячний строк звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року закінчився 29 червня 2021 року.

Разом з тим, позовна заява про визнання протиправною та скасування вимоги сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року подана до Полтавського окружного адміністративного суду через канцелярію суду – 18 листопада 2021 року, тобто із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Вирішуючи питання поважності причини пропуску строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення такого строку, суд виходить з наступного.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема в постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та свідчить про наявність непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого кодексом строку.

Посилання позивача не неотримання ним особисто оскаржуваної вимоги суд відхиляє, адже доказів такого неотримання позивачем не надано, зокрема не надано доказів фактичного перебування позивача за кордоном та відсутності на території України - 29 червня 2020 року та упродовж періоду з 29 червня 2020 року по 29 червня 2021 року, а також доказів фактичного проживання/непроживання інших осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29 грудня 2020 року. Натомість згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 3650101780282 вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року вручена адресату 29 грудня 2020 року та підпис, що проставлений у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 3650101780282, відповідає підпису позивача, що міститься у його паспорті та інших документах (довіреності від 07 липня 2021 року, довідці ЖЕО № 2326).

Інших причин пропуску строку звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, в позовній заяві та в клопотанні про поновлення строку на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року, позивачем не зазначено.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та правові висновки, є підстави стверджувати, що відкриваючи адміністративне провадження у цій справі, суд в ухвалі від 24 листопада 2021 року дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду без поважних причин встановлені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 256, 294, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду, які зазначені у клопотанні позивача від 17 листопада 2021 року.

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду від 17 листопада 2021 року.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-50 від 09 листопада 2020 року на суму 35588,74 грн із внесенням відповідної інформації до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 .

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк