Рішення № 103162817, 27.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16531/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області/відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області/відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії № 81 від 19.10.2021 № 163750013951;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV /а.с. 27 - 34/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач, яка працювала на посаді викладача Полтавської міської школи мистецтв «Мала академія мистецтв», тобто педагогічного працівника згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КМУ від 14.06.2000 № 963, має право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

2. Стислий зміст заперечень відповідачів

У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 49-52/ представник ГУ ПФУ в Полтавській області заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що школи мистецтв належать до позашкільних навчальних закладів, в яких право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Тому, зважаючи на те, що Полтавська міська школа мистецтв належить до позашкільних закладів, а посада викладача не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років № 909, підстави для перерахунку пенсії та виплати грошової допомоги у розмірі десятимісячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV відсутні.

Представник ГУ ПФУ в Одеській області також скористався правом подати відзив на позовну заяву /а.с. 81 - 82/, в якому позов не визнав, вказуючи, що право на пенсію за вислугу років визначається тільки за переліком посад та установ відповідно до постанови КМУ від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років". Відповідно до записів трудової книжки позивач працювала викладачем Полтавської міської школи мистецтв "Мала академія мистецтв" з 21.04.1992, однак даний заклад підпорядкований Міністерству культури, молоді та сім`ї та відноситься до позашкільних навчальних закладів і тому відповідно до Постанови КМУ № 909 від 04.11.1993 переліком закладів та посад, що дають право на пенсію за вислугу років, він не передбачений. Відтак позивач не має права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, оскільки не виконала вимогу щодо підтвердження наявності стажу роботи в закладах освіти, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та на призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

22.12.2021 позивач усунула недоліки позовної заяви, надавши до суду документи, в тому числі, уточнену позовну заяву в якій, окрім, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідачем визначила Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на посаді викладача у Закладі "Художня школа імені Віктора Шкуринського" ЖМР (стара назва - Житомирська художня школа) з 24.10.1985 по 01.10.1991, що підтверджено довідкою Закладу "Художня школа імені Віктора Шкуринського" Житомирської міської ради від 08.10.2021 № 92 /а.с. 65/, а з 21.04.1992 працює на посаді викладача у Полтавській міській школі мистецтв "Мала академія мистецтв" імені ОСОБА_2 , про що свідчить довідка Полтавської міської школи мистецтв "Мала академія мистецтв" імені Раїси Кириченко № 147 від 12.10.2021 /а.с. 64/.

Позивачу призначено пенсію за віком з 26.05.2021 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно з рішенням про призначення пенсії від 23.07.2021 /а.с. 75./ Загальний страховий стаж позивача складає 42 роки 2 місяці та 10 днів .

13.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в який просила перерахувати пенсію та виплатити 10 пенсій /а.с. 55/.

До заяви додано: копію паспорта /а.с. 59-63/, копію довідки № 92 від 08.10.2021 /а.с. 65/, копію довідки № 147 від 12.10.2021 /а.с. 64/.

ГУ ПФУ в Одеській області, визначеним за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії № 81 від 19.10.2021 № 163750013951 /а.с. 66/.

Підставою для відмови зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 909 посади в позашкільних навчальних закладах, яка зазначена в довідках про стаж від 08.10.2021 № 92 та від 12.10.2021 № 147, посада викладача Полтавської міської школи мистецтв "Мала академія мистецтв" не передбачено.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у перерахунку пенсії № 81 від 19.10.2021 № 163750013951, звернулася до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

У відповідності до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою KM України від 23.11.2011 № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).

До Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, віднесено, зокрема, заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Положеннями статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 року № 1841-III визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

До Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963, віднесено посаду викладача.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові від 18.06.2021 у справі 328/1620/17.

За змістом пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особа має на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та мати страховий стаж на таких посадах (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років).

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Відповідний висновок зроблено з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 зазначено, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, тому стаж роботи на відповідній посаді повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу, яка працювала на посаді викладача у Закладі "Художня школа імені Віктора Шкуринського" ЖМР з 24.10.1985 по 01.10.1991, та з 21.04.1992 працює на посаді викладача у Полтавській міській школі мистецтв "Мала академія мистецтв" імені ОСОБА_2 , підлягає врахуванню відповідний стаж згідно з п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти - педагогічному працівнику позашкільного навчального закладу.

Відтак позивач, яка на день досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мала страховий стаж на таких посадах більше 30 років, не отримувала до цього будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком мала право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови у нарахуванні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій послугувало те, що посада викладача Полтавської міської школи мистецтв "Мала академія мистецтв" , яка зазначена в довідках про стаж від 08.10.2021 № 92 та від 12.10.2021 № 147, не передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 909.

Враховуючи проаналізовані вище норми права, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, суд вважає вказані доводи пенсійного органу, покладені в основу спірного рішення, такими, що не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 81 від 19.10.2021 № 163750013951 не ґрунтується на вимогах законодавства та обставинах, які підлягали врахуванню під час прийняття такого рішення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.

Згідно з абзацом 13 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) /далі - Порядку №22-1/, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на те, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та виплату 10 місячних пенсій, є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку.

Враховуючи наведене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги щодо зобов`язання здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки у суду немає підстав вважати, що після здійснення ГУ ПФУ в Одеській області відповідного нарахування та повернення електронної пенсійної справи засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання позивача, відповідна виплата не буде проведена.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУ ПФУ в Одеській області, суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати позивача у повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 81 від 19.10.2021 № 163750013951.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол