Рішення № 103162484, 10.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 р. № 400/10303/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Успенська, 4, м. Одеса, Одеська область,65014, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправними та скасування постанов від 15.04.2021 № 232598, від 09.09.2021 № 306123, від 30.09.2021 № 306305,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування Постанов Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки:№232598 від 15.04.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.; №306123 від 09.09.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.; №306305 від 30.09.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 04.11.2021р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах він не був перевізником, а тому не повинен нести відповідальність за порушення законодавства в сфері автомобільних перевезень. При цьому до сьогодні уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджена методика, про яку йдеться у п.2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. При цьому на думку позивача вимагати у перевізника дозвіл на рух великовагового транспортного засобу з подільним вантажем, а також притягувати перевізника до відповідальності за його відсутність у відповідності до ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» є незаконним. Також позивач зазначив, що законодавство не містить вказівки на обов`язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 04.11.2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відзиву на позовну заяву не надав. Відповідно до положень ч.4. ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

02.03.2021р. на а/д Н-08 467 км посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки МАН д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Berger д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки працівниками відповідача здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, який оформлено довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045560 від 02.03.2021р., актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №027060 від 02.03.2021р. та Розрахунком плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування №027060 до Акту від 02.03.2021р. у розмірі 196,02 євро. За результатами перевірки складено акт №260634 від 02.03.2021р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення навантаження на одиночну вісь (12,35 тон замість допустимих 11,00 тон). 15.04.2021р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №260634 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято: постанову №232598 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

13.07.2021р. а/д Т-1501 39км «Білозірка-Надіждівка» посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Berger д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено акт від 13.07.2021р. за №300077 яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія протоколу адаптації та повірки тахографу, особистої картки водія ОСОБА_3 до цифрового тахографа. 09.09.2021р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №300077 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято: постанову№306123 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за відсутність документів передбачених в тому числі ст. 48 Закону.

Також 01.09.2021р. на а/д М-14 232км+800м посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача МАН д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Berger д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , на предмет додержання вимог законодавства

про автомобільний транспорт.

В ході рейдової перевірки працівниками відповідача здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, який оформлено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0050909 від 01.09.2021р. та Розрахунком плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування №0050909 до Акту перевищення від 01.09.2021р. у розмірі 188,73 євро. За результатами перевірки складено акт №311102 від 01.09.2021р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення навантаження на одиночну вісь (12,30 тон замість допустимих 11,00 тон). 30.09.2021р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №311102 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято: постанову №306305 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Порядок здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі – Порядок).

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (абз.1 п.4 Порядку).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку).

Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку).

В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку).

При цьому ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначено наявність наступних документів у перевізника та водія: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб,

товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Окрім того, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків».

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також порядок здійснення такого контролю.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, зокрема, встановлено перевантаження на вісь транспортного засобу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності, у вигляді винесення оскаржуваної Постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за даними перевезеннями вантажу, з огляду на наступне.

Відповідно до складених відповідачем актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за Постановами № 232598 та №306305 транспортний засіб позивача перевозив насипом соняшник та пшеницю (сільськогосподарську продукцію), тобто подільний вантаж.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув перевізника до відповідальності передбаченої абз.14 ст.60 Закону, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

При цьому абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції до 01.10.2021р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення позивача із позовом до суду), визначалася відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно -

господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», № 1534-IX від 03.06.2021 який набрав чинності з 01 жовтня 2021 року, абз.15 статті 60 Закону викладено в новій редакції.

Так, відповідно до абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції з 01.10.2021р.) встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Викладене дає підстави для висновку про те, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

При цьому, жодної суперечності між Правилами дорожнього руху та Законом України «Про автомобільний транспорт» немає, а відповідальність перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу, тобто за рух такого транспортного засобу, законодавець встановив лише з 01 жовтня 2020 року. До цього законом передбачалася відповідальність перевізника лише за перевезення вантажів з перевищенням вагових парамертів, для яких вимагається отримання дозволу, тобто неподільних вантажів.

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивач перевозив вантажі, які за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Вказану обставину також підтверджують надані позивачем листи уповноважених на погодження та видачу таких дозволів органів: лист Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 06.06.2018р. за №34зі/41/16/01-2018 та лист Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 22.05.2018р. за №1213/04-17.

З огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника до 01.10.2021р. могла бути застосована відповідальність лише у вигляді у вигляді припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до п. 31 Порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані постанови від 15.04.21р. за №232598 та від 30.09.21р. за №306305 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафів за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняті Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був встановити в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.

Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанови не містить такого посилання, що також зумовлює протиправність оскаржуваної Постанови.

При цьому суд зважає на вид вантажу, що перевозився позивачем в спірних правовідносинах, а саме сипучий вантаж, який здатен під час руху змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що унеможливлює отримання дозволу перевізником відповідно до вимог Правил вже під час перевезення вантажу та виключає в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 7 лютого 2018 р. по справі № К/9901/3278/17.

Що стосується доводів позивача про відсутність методики затвердженої суд вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно методики, яка передабчена п.2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. досьогодні не затверджено законодавцем, що свідчить про недотримання відповідачем процедури вимірювання (зважування) як складової частини габаритно-вагового контролю, проте позивач не довів яким чином наявність такої методики могла вплинути на достовірність результатів під час проведення такого вимірювання, що не дозволяє суду дійти висновку про протиправність оскаржуваних постанов лише з цих підстав.

З приводу відсутності у водія ОСОБА_3 під час перевезення вантажу протоколу адаптації та повірки тахографу та особистої картки водія до цифрового тахографа, за що перевізника притягнуто до відповідальності згідно Постанови №306123 від 09.09.2021р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні на момент виникнення спірних правовідносин і досьогодні визначається Законом «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»: внутрішні перевезення - це перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ч.10 ст.20 Закону, на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

Також ч.7. ст. 53 Закону визначає, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

При цьому п.п.5 п.5 “Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Мінтрансу від 07.06.2010р. за №340 (далі – Положення), Державну службу України з безпеки на транспорті уповноважено забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що транспортні засоби позивача здійснювали внутрішнє перевезення вантажів, територією України без перетину державного кордону України.

За такого суд приходить до висновку, що обладнання транспортних засобів позивача контрольними пристроями (тахографами) не вимагалося згідно Закону, а значить і притягнення позивача до відповідальності за відсутність у водія протоколу адаптації та повірки тахографу та особистої картки водія до цифрового тахографу, згідно Постанови №306123 від 09.09.2021р. - є протиправним.

До того ж, відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 09.09.21р. не звернув уваги на ту обставину, що згідно товарно-транспортної накладної від 11.07.2021р., яка була наявна у водія на час перевірки та міститься в матеріалах справи відповідача, автомобільним перевізником зазначена інша особа, а саме - ТОВ «АГРО-ТРАНС-МАГІСТР».

Абз.15 ч.1 статті 60 Закону №2344-III, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників. Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України " Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України "Про автомобільний транспорт).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, ст. 48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення пасажирів.

При цьому власником транспортного засобу згідно ст. 1 "Правил дорожнього руху України" є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія для здійснення перевезень.

За такого, на переконання суду відповідач під час проведення перевірки повинен був визначити особу, яка була перевізником в спірних правовідносинах та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт застосувати штраф саме до неї.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як передбачено ст.ст. 73-77 КАС України що саме позивач був перевізником в спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 908,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, Одеська область, 65014 код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати Постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №232598 від 15.04.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., №306123 від 09.09.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн., №306305 від 30.09.2021р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, Одеська область,65014 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник