Ухвала суду № 103162028, 10.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1564/22

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 лютого 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П. Хома, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді запиту на інформацію від 24.12.2021, протиправною та зобов`язати відповідача розглянути запит;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 400 грн;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Ухвалою від 24.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

ОСОБА_1 07.01.2022 (вх. №1764 ел) подано заяву про усунення недоліків з проханням відкрити провадження у справі на підставі поданих документів та без сплати судового збору.

В обґрунтування заяви посилається на таке.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 94 КАС України вимоги щодо засвідчення копій підписом позивача стосуються виключно документів, оригінали яких знаходяться у позивача. Щодо документів, які в нього не знаходяться, існує лише вимога зазначити у кого знаходяться оригінал (абзац 1 частини 5 статті 94 КАС України). Стверджує, що вимога суду про належне засвідчення копій доданих до позовної заяви документів для відповідача є «надмірним формалізмом». На підтвердження цього, посилається на постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц.

Щодо вимоги сплатити судовий збір ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Вважає, що сам факт подання відповідної позовної заяви про відшкодування шкоди «вважається виконаною вимогою для звільнення від сплати судового збору».

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про усунення недоліків, вважаю, що така не містить жодних доказів на виконання вимог ухвали від 24.01.2022, виходячи з такого.

Ухвалою від 24.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із не завіренням належним чином доданих до позовної заяви копій доказів для відповідача та несплатою судового збору.

ОСОБА_1 вимог ухвали в частині належного засвідчення копій доданих до позовної заяви доказів для відповідача не виконано. При цьому позивач посилається на абз.1 та 2 частини 5 статті 94 КАС України, стверджуючи про відсутність у нього такого обов`язку та «надмірний формалізм» суду.

Такі твердження ОСОБА_1 є помилковими, виходячи із вимог статей 94, 161, 169 та 171 КАС України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя відповідно до положень частини 1 статті 171 КАС України з`ясовує відповідність поданої позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України.

Стаття 161 КАС України стосується вимог до документів, які подаються до позовної заяви, відповідно до частини 1 якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Стаття 94 КАС України містить визначення та вимоги до письмових доказів у адміністративному судочинстві, повний текст якої наведено нижче.

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Системний аналіз положень статті 94 КАС України дає підстави стверджувати про відсутність виключень із правил щодо підтвердження учасником справи, в даному випадку позивачем, відповідності копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Посилання ОСОБА_1 на абзаци 1 та 2 частини 5 статті 94 КАС України про відсутність такого обов`язку є безпідставними і не відповідають дійсним нормам цієї статті.

Виходячи із взаємозв`язку норм статей 94, 161, 169 та 171 КАС України, невиконання позивачем вимог статей 94, 161 КАС України щодо подання до позовної заяви належним чином завірених письмових доказів для суду та всіх учасників справи є підставою для залишення позовної заяви без руху відповідно до статті 169 КАС України і унеможливлює відкриття провадження у справі на підставі статті 171 КАС України.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц, то така стосується інших обставин, пов`язаних із наданням судом оцінки поданих позивачем доказів при збільшенні позовних вимог, які не є тотожними із встановленими недоліками доказів при поданні цього позову.

Щодо доводів позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті З Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 3 Закон № 3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Наведене законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю).

Натомість позовна заява містить позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не розгляді запиту на інформацію від 24.12.2021, та зобов`язання відповідача розглянути запит, тобто поширюється пункт 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».

Вказане свідчить про помилковість доводів ОСОБА_1 про те, що саме лише подання позову з вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача є підставою звільнення його від сплати судового збору за таку позовну вимогу.

Викладене в сукупності зумовлює висновок про невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали від 24.01.2022 та не усунув недоліків позовної заяви, залишеної без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, що відповідно до частини восьмої цієї ж статті не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Оскільки позовна заява залишалась без руху, в тому числі з підстав несплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.П. Хома