Рішення № 103162019, 09.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17207/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУПФУ у Львівській області) в якій просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи у відповідності до ст. 58 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 ЗУ Про пенсійне забезпечення зі змінами, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.05.2018;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача 1816,00 грн. судового збору.

Підставою позову є протиправні дії відповідача щодо відмови у перерахунку та підвищенні пенсії позивача, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.

Ухвалою від 13.10.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, до 31.08.2019 проводиться виплата підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що становить – 4,98 грн. Підпунктом 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.08.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» встановлено, що з 01.09.2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом примусово переселені, підвищення проводиться в розмірі - 43,52 грн. Згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачається зарахування стажу роботи у потрійному розмірі.

Підвищення членам сімей громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані виплачується за рахунок коштів державного бюджету України. Бюджетні призначення на виплату вказаних підвищень, визначені в інших розмірах ніж ті, що встановлені постановою кабінету Міністрів України №654 відсутні.

Також відповідач вказує, що право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають тільки ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі, а також перебування на примусовому лікуванні.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд приймає рішення у справі 09.02.2022.

Суд, з`ясував обставини, на які позивач посилається як на підставу заявлених вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Яворівському відділенні обслуговування громадян ГУПФУ у Львівській області і отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 24.02.2003.

ОСОБА_1 є особою, яка зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму, відбула покарання у засланні (спецпоселенні), була реабілітована згідно з Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 роках», що підтверджується посвідчення реабілітованої №232\34-Р від 20.03.2012.

25.08.2021 позивач звернулася до ГУПФУ у Львівській області з вимогою провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 47 та п. «г» ст. 77 та здійснити перерахунок стажу відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 09.09.2021 ГУПФУ у Львівській області повідомило позивача, що для задоволення її вимог підстав немає, а розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного законодавства України.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-VІІІ від 05.05.2018 реабілітованими слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у ст. 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 6 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідного до якого мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, положення ч. 4 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З матеріалів справи з`ясовано, що позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», відповідно до якої з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 43, 52 гривні, тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії позивачу повинно обчислюватися не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 (справа №1328/10000/12) та від 10.07.2017 (справа №446/1549/16).

Відповідно до п. 7 Постанови Верховної ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 24.12.1993 №3812-XII направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв`язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.

Довідки про реабілітацію, згідно з ст. 3 цього Закону видаються реабілітованим на їх вимогу органами внутрішніх справ за наявності у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселених осіб тощо), а за відсутності таких документів - районними комісіями по поновленню прав реабілітованих після встановлення ними факту виселення.

З аналізу вище наведених норм висновується, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено на підставі ст. 3 вказаного Закону, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Під час розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 надано статус потерпілої від політичних репресій та видано посвідчення реабілітованої особи, а тому дії відповідача щодо відмови проведення розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та не виплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст. 47 та п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 з урахуванням проведених виплат.

Щодо відмови ГУПФУ у Львівській області у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відповідно до 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була примусово переміщена з обов`язковим переселенням в спецпоселення, тобто заслана. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до архівної довідки від 23.07.1997 № 4\5-Р 12481, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з родиною, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР 02.09.1951, була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область РСФР. Звільнена у 1956 році.

Тому, законодавством встановлено зарахування стажу перебування в заслані особі, яка була депортована та в подальшому реабілітована до трудового стажу, як компенсацію реабілітованій особі в потрійному розмірі.

Враховуючи викладене, дії ГУПФ України у Львівській області, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправними.

У даному випадку слід наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Таким чином, наявна в суб`єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_2 згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування” з 05 травня 2018 року, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо судового збору, то згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як особі що необґрунтовано зазнала політичних репресій, розрахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05 травня 2018 року з урахуванням проведених виплат.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування” з 05 травня 2018 року, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована, з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.