Рішення № 103161549, 08.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

справа №380/19504/21

провадження № П/380/19726/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Бачинського А.В.

представника відповідача - Ган Х.П.

представників третьої особи - Мариняк Р.В., Кіх О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області про зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіопального управління Міністерства юстиції (м. Львів), щодо не нарахування, не обчислення та несплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченого ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 125343,68 грн, за період з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року;

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченого ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 125343,68 грн за період з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року з дотриманням порядку, що визначений частиною другою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі № 813/5855/15 на його користь стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19 025,42 грн без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доходів. Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року у справі № 813/5855/15 на його користь стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 813/5855/15 про поновлення на роботі. Загалом вимушений прогул тривав з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року та за цей час відповідно до вказаних судових рішень на користь позивача було стягнуто 125343,68 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 30.04.2021 року із зверненням про нарахування та виплату єдиного соціального внеску позивач звернувся до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), однак у задоволенні звернення йому було відмовлено. 15.07.2021 року ОСОБА_1 подав звернення до Державної податкової служби України про вжиття заходів контролю за проведенням нарахування та сплатою єдиного соціального внеску на одержані ним доходи у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року. Однак йому повідомили про неможливість проведення перевірки у зв`язку з встановленням мораторію. ОСОБА_1 вказує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) час тини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат. Вказує, що порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул. Оскільки відповідачем не нараховано та не виплачено єдиний соціальний внесок позивач вимушений був звернутися до суду. Просив позов задовольнити.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він позову не визнав та зазначив, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу). Також середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці». Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. На підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі №813/5855/15 стягнуто з Головного територіального управління у Львівській області на користь ОСОБА_1 19 025, 42 гривень без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доходів та на підставі ухвали від 05 грудня 2021 року стягнуто з Головного територіального управління у Львівській області 106 318, 26 гривень за час затримки виконання рішення суду. Тобто, сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 19 025, 42 грн, а не 125 343,68 грн. Зазначає, що відповідно до вищезгаданих судових рішень з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (на той час Головне територіальне управління у Львівській області) кошти стягувались шляхом безспірного списання з рахунку боржника, який обслуговується Державною казначейською службою України. Відповідач стверджує, що нарахування та утримання єдиного внеску можливе лише за умови відображення стягнутих за судовим рішенням сум у бухгалтерських та інших документах, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом № 2464 нараховується єдиний внесок. Також зазначає, що заробітна плата, стягнута державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області подала до суду пояснення та додаткові пояснення, сутність яких зводиться до роз`яснення порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Третя особа в поясненнях підсумовує, що база нараховування ЄВ для осіб, яким нараховано середню заробітну плату (дохід) за час вимушеного прогулу, згідно з рішенням суду при поновленні працівника на посаді визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована та включається до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі нарахування. У разі, якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою судді від 11.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 3.02.2022 суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та уточненнях позовних вимог, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області заперечили проти задоволення позову з підстав наведених у запереченнях на позов та додаткових поясненнях, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, третьої особи, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 23 вересня 2015 року № 671/К ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 6.06.2018 у справі №813/5855/15 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГТУ юстиції у Львівській області від 23 вересня 2015 року № 671/К “Про звільнення ОСОБА_1 ”; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24 вересня 2015 року; стягнуто з ГТУ юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19025,42 грн. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доходів; в решті позову – відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 5.12.2019 у справі №813/5855/15 заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі № 813/5855/15 задоволено повністю; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 813/5855/15 у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 у розмірі 106318 (сто шість тисяч триста вісімнадцять) грн 26 коп.

30.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з заявою про нарахування та виплату єдиного соціального внеску

Листом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 4.06.2021 за №12750/0/1-21/12.2-04 у задоволенні прохання ОСОБА_1 про нарахування та виплату єдиного соціального внеску було відмовлено.

Вважаючи протиправною таку бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо ненарахування та невиплату єдиного соціального внеску позивачу, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України “Про державну службу”.

За змістом статті 5 Закону України “Про державну службу” правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають з приводу нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врегульовані Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464- VI (далі по тексту - Закон №2464- VI ).

Відповідно до абз. 32 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з абз. 34 ч. 1 . ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - це, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом другим частини першої статті 1 Закону №2464- VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з абз. 1 п.1 ч.І ст.7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Положеннями частини другої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду середню заробітну плату за вимушений прогул.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону №2464- VI сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464- VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 1 частини 10 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок вважається, - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 2464 страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК).

У пункті 164.1 статті 164 ПК вказано, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь- який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Частинами шостою, восьмою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу 4 «Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449 (зареєстровано в МЮУ 07.05.2015 за № 508/26953; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми нарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені такі нарахування.

Суд встановив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі №813/5855/15 стягнуто з ГТУ юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2015 по 21.04.2016 в розмірі 19025,42 грн без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доходів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 5.12.2019 у справі №813/5855/15 стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 у розмірі 106318 (сто шість тисяч триста вісімнадцять) грн 26 коп.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 Кодексу законів про працю України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

При цьому суд наголошує, що в постанові Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі №813/5855/15 чітко вказано: « Вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 рахується судом з 24.09.2015 року (наступний день за днем звільнення) по 21.04. 2016 (день ухвалення судом цього рішення)».

В ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 5.12.2019 суд зазначив «суд дійшов до висновку що період з 22.04.2016 по 17.07.2017 слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_1 , який виник у результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі.».

Вказаною ухвалою суд стягнув з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 813/5855/15 в частині: «Поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24.09.2015 року» за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 у розмірі 106318 (сто шість тисяч триста вісімнадцять) грн 26 коп.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та другою статті 20 Закону № 1058-1V передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з статтею 24 Закону № 1058-1V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про державну службу" пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби.

Частиною першою статті 14 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,41, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із пунктів 2, 3 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У пункті 1 частини 1 статті 14 Закону №2464 зазначено, що податкові органи зобов`язані:

1)надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру страхувальників Державного реєстру Пенсійному фонду та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування, органам праці та соціального захисту населення, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування та центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення;

2)щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про основні показники сплати єдиного внеску. Перелік показників, порядок та строки інформування визначаються Кабінетом Міністрів України;

3)здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону;

4)забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру страхувальників Державного реєстру;

5)здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру страхувальників Державного реєстру;

6)надавати безоплатно платникам єдиного внеску в усній та письмовій формі консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз`яснювати їхні права і обов`язки;

7)за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (п. 7. ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що Закон України №2464 та Закон України № 1058-IV прямо вказують на наявність у відповідача законодавчо передбаченого обов`язку здійснювати нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача у разі виплати середньої заробітної законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частинами першою та другою статті 20 Закону № 1058-1V передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідач, сплативши ОСОБА_1 за рішенням та ухвалою суду заробітну плату за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду у сумі 125343,68 грн за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року, всупереч вимогам положень вищезазначених нормативних актів, не нарахував та не сплатив єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тим самим порушив права позивача.

Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, буд.1, код ЄДРПОУ 43317547), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003 ідентифікацій код 43317547) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, буд.1, код ЄДРПОУ 43317547), щодо не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 125343,68 грн, за період з 24.09.2015 року по 17.07.2017 року.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, буд.1, код ЄДРПОУ 43317547), нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 125343,68 грн, за період з 24.09.201 5 року по 17.07.2017 року з дотриманням порядку, що визначений частиною другою статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (м. Львів) (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Шашкевича, буд.1, код ЄДРПОУ 43317547) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 08.02.2022 року.

Суддя Р.М. Брильовський