Ухвала суду № 103161500, 07.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/2364/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 лютого 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Солонківської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04369699), а саме: ненадання відповіді на Запит на отримання публічної інформації від 09.09.2021 року (в описі цінного листа під номером 2), що є порушенням вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», результатом чого є перешкода в реалізації Конституційного права позивача на інформацію;

-зобов`язати Відповідача надати відповідь на запит на отримання публічної інформації від 09.09.2021 року (в описі цінного листа під номером 2).

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон №3674-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено в розмірі 2481,00 гривні.

Відповідно до матеріалів позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги: про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання доступу до публічної інформації протиправною (позовна вимога № 1) та зобов`язання Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області надати відповідь на запит щодо отримання публічної інформації (позовна вимога № 2).

При цьому, друга позовна вимога є похідною від першої, у зв`язку з чим в цілях оплати судовим збором заявлені позовні вимоги слід вважати однією позовною вимогою немайнового характеру. Відтак, при зверненні до суду позивач мав би сплатити судовий збір в сумі 992,40 грн. (2481,00 грн. х 0,4).

Суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у зазначеному вище розмірі. Натомість, позивачем разом з позовною заявою подано до суду клопотання про звільнення чи відстрочення від сплати судового збору. З метою обґрунтування поданого клопотання позивач вказує, що станом на сьогодні живе з кредитних коштів, оскільки активно займається громадською діяльністю в напрямку посилення громадянських прав в Україні, громадською діяльністю у сфері захисту довкілля (поводження з відходами), проводить просвітницьку діяльність, у зв`язку з чим до доведення такої діяльності до логічного завершення не має фізичної можливості влаштуватися на роботу. Впродовж 2020-2021 років позивач був змушений звертатися з позовами до суду, відповідно сплачував значні суми судового збору. У результаті цього в позивача наявні три кредити та відсутні доходи за 2021рік. Позивач просить взяти до уваги те, що він не належить до пільгових категорій населення, як пенсіонер, не є студентом, не одружений, не має майнових прав, земельних ділянок, інтелектуальної власності, рухомого майна, а всі наявні ресурси уже витратив для сплати сум судових зборів та проведення безоплатної громадської діяльності. У зв`язку з викладеним, просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви у зв`язку з неспроможністю сплати такого судового збору. За відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач також просить відстрочити сплату такого збору.

Вирішуючи подане позивачем клопотання суд керується таким.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 132 КАС України). Таким законом є Закон України «Про судовий збір».

Як убачається зі змісту норм частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження N 11-336апп20).

Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов`язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника (позивача).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).

Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової спроможності позивача сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Так, при дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуюче складне матеріальне становище позивача, яке б перешкоджало їй сплатити мінімальний розмір судового збору при зверненні до суду.

Дійсно, позивачем на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору до свого клопотання додано наступні документи:

1) довідку, видану АТ КБ «Приватбанк» про залишок коштів на картковому рахунку від 19.01.2022 року;

2) відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.01.2022 року за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2021 року;

3) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.11.2021 року;

4) довідку з управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №1167 від 22.09.2021 року;

5) витяг з ЄДРПОУ від 22.09.2021 року;

6) довідку з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №470 від 19.10.2021 року.

Водночас, щодо поданих позивачем документів, суд зазначає, що більшість з них отримані позивачем ще у 2021 році та можуть містити не актуальну на час звернення з позовом до адміністративного суду інформацію.

Щодо відомостей, наданих позивачем з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.01.2022 року, суд вказує, що такі містять інформацію лише за 1-3 квартал 2021 року. За 4 квартал 2021 року та 1 квартал 2022 року такі відомості інформацію не містять.

Більше того, суд зауважує, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не можуть в повній мірі свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб – зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Так само і щодо наданої позивачем довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» про залишок коштів на картковому рахунку від 19.01.2022 року, суд вказує, що така не може належним чином підтверджувати його скрутне матеріальне становище.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2021 по справі № 504/2642/19, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, N 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Суд вкотре наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати с дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Оскільки в межах даного спору до поданого клопотання заявником не надано достатніх та повних доказів наявності інших підстав для її звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 цього ж Закону, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, що, як наслідок, слугує недоліком позовної заяви.

З метою усунення недоліків поданої позивачем позовної заяви, йому слід сплатити судовий судовий збір у сумі 992,40 грн. або подати до суду згадані у переліку вище довідки, однак із вмістом актуальної станом на момент звернення суду інформації.

Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання позивача про звільнення чи відстрочення від сплати судового збору відмовити.

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали – сім днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Сасевич О.М.