Рішення № 103160269, 07.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7941/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 08 грудня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, ГУПФУ в Донецькій області) з такими вимогами:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні в страховий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року по підприємству Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичанськвугілля» гірником підземним, а також періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року, та скасувати рішення відповідача;

зобов`язати відповідача зарахувати в страховий стаж позивача для призначення пенсії періоди роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року по підприємству Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичанськвугілля» гірником підземним, а також періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою та документами на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно зі статтею 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV).

Рішенням ГУПФУ в Донецькій області від 23 липня 2021 року № 121130003287 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком не пільгових умовах за списком № 1 згідно з частиною третьою статті 114 Закону № 1058-ІV, за відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 1 на дату звернення.

В рішенні зазначено, що за наданими документами та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж роботи становить 31 рік 6 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи на підземних роботах не враховано періоди роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року по підприємству Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичанськвугілля» гірником підземним, оскільки згідно з архівною довідкою від 23 березня 2020 року № 1327/01-26 спуски-виїзди під землю Шахти «Матроська» по ОСОБА_2 відсутні, також зазначено посаду майстра ВТК. Надані документи про підтвердження пільгового стажу на підземних роботах мають розбіжності та потребують перевірки обґрунтованості видачі.

За доданими документами до страхового стажу також не зараховано період роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відбитком печатки підприємства. Для зарахування цього періоду роботи необхідно надати довідку відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, на підставі наявних первинних документів за час виконання робіт.

З таким рішенням позивач не згоден, оскільки записами в його трудовій книжці у повній мірі підтверджений спірний період роботи.

Крім того, позивачем надані архівні довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 18 листопада 2020 року за період з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року – 01 рік 10 місяців 08 днів, довідка обліку спусків-підйомів під землю.

З вищевказаних підстав позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою від 10 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 30-31).

Від ГУПФУ в Донецькій області 31 січня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 87-89).

Позивач 14 липня 2021 року звернувся до Пенсійного фонду для призначення пенсії на пільгових умовах. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем надано: довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (код ІПН НОМЕР_1 ); трудову книжку від 27.09.1979 серії НОМЕР_2 ; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 18.11.2020 № 01/12-15; архівні довідки від 23.03.2020 № 1327/01-26, від 23.03.2020 № 1326/01-26, від 23.03.2020 № 1325/01-26; військовий квиток від 13.11.1980 серії НОМЕР_3 ; паспорт.

До пільгового стажу роботи на підземних роботах не враховано період роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року по підприємству Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним, оскільки згідно з архівною довідкою від 23.03.2020 № 1327/01-26 спуски-виїзди під землю Шахти «Матроська» по ОСОБА_2 відсутні, також зазначено посаду майстра ВТК. Надані документи про підтвердження пільгового стажу на підземних роботах мають розбіжності та потребують перевірки обґрунтованості видачі.

До страхового стажу не враховано період роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відбитком печатки підприємства. Для зарахування періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року необхідно надати довідку, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, на підставі наявних первинних документів за час виконання робіт.

За встановлених ГУПФУ в Донецькій області обставин, позивач матиме право на пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV за досягненням 60-річного віку, а саме з 07 липня 2022 року, або право на пенсію за віком на пільгових умовах за умови підтвердження 1 року пільгового стажу роботи на підземних роботах.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 14 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за частиною другою статті 114 Закону № 1058-ІV, разом з якою надав: довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (код ІПН НОМЕР_1 ); трудову книжку від 27.09.1979 серії НОМЕР_2 ; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 18.11.2020 № 01/12-15; архівні довідки від 23.03.2020 № 1327/01-26, від 23.03.2020 № 1326/01-26, від 23.03.2020 № 1325/01-26; військовий квиток від 13.11.1980 серії НОМЕР_3 ; паспорт (арк. спр. 42-77).

Рішенням від 23 липня 2021 року № 121130003287 ГУПФУ в Донецькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 83-84).

У рішення вказано, що пенсійний вік, визначений частиною другою статті 114 Закон № 1058-ІV становить 59 років, вік заявника – 59 років; необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 114 Закону № 1058-ІV становить 28 років, страховий стаж особи становить 31 рік 06 місяців 21 день.

До пільгового стажу роботи на підземних роботах не враховано період роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року по підприємству Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним, оскільки згідно з архівною довідкою від 23.03.2020 № 1327/01-26 спуски-виїзди під землю Шахти «Матроська» по ОСОБА_2 відсутні, також зазначено посаду майстра ВТК. Надані документи про підтвердження пільгового стажу на підземних роботах мають розбіжності та потребують перевірки обґрунтованості видачі.

До страхового стажу не враховано період роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відбитком печатки підприємства. Для зарахування періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року необхідно надати довідку, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, на підставі наявних первинних документів за час виконання робіт.

За встановлених ГУПФУ в Донецькій області обставин, позивач матиме право на пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV за досягненням 60-річного віку, а саме з 07 липня 2022 року, або право на пенсію за віком на пільгових умовах за умови підтвердження 1 року пільгового стажу роботи на підземних роботах.

Відповідно до розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 06 місяців 21 день, стаж роботи за списком № 1 відсутній (арк. спр. 85).

Трудова книжка позивача від 27.09.1979 серії НОМЕР_2 містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

запис № 9 від 23.07.1985 – прийнятий в Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним 1 розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 23.07.1985 № 48к;

запис № 10 від 10.06.1987 – звільнений за переведенням до Автобази ВО «Лисичанськвугілля», наказ від 11.06.1987 № 34к;

запис № 17 від 01.06.1992 – прийнятий водієм до Українсько-Російської виробничої комерційної компанії «Генезис», наказ від 01.06.1992 № 28;

запис № 18 від 10.08.1992 – переведений в МП «Вояж», наказ від 10.08.1992 № 28;

запис № 19 від 22.09.1993 – звільнений, наказ від 22.09.1993 № 20 (арк. спр. 19-27).

Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.

Згідно з довідкою від 18.11.2020 № 01/12-15, виданою АТ «Лисичанськвугілля», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля», за період з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року виконував гірничі роботи, видобування вугілля, з повним робочим днем під землею на шахті «Матроська» за професією гірник підземний, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173; за період з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року – 01 рік 10 місяців 08 днів, відпусткою без збереження заробітної плати не користувався. Підстави для видачі: розрахунково-платіжні відомості за 1985-1987 роки, особова картка ФТ-2, архівна довідка трудового архіву Лисичанської міської ради від 23.03.2020 № 1327/01-26 про спуски-виїзди під землю ОСОБА_1 на ш. «Матроська», майстер ВТК (арк. спр. 11).

У довідці трудового архіву Лисичанської міської ради Луганської області від 23.03.2020 № 1327/01-26 вказано, що у табелях спусків-виїздів під землю шахти «Матроська» є відомості про роботу ОСОБА_1 на посаді майстра ВТК: з липня 1985 року по липень 1986 року у табелі відсутній, серпень 1986 року – 4, вересень 1986 року – 1, жовтень 1986 року – 13, листопад 1986 року – 6, грудень 1986 року – 15, січень 1987 року – 13, лютий 1987 року – 9, березень-квітень 1987 року – у табелі відсутній, травень 1987 року – 3, червень 1987 року – 7. Підстава ф. 165, оп. 1, спр. 85-87, арк. 155, 178, 197, 217, 20, 38 (арк. спр. 13).

Також позивачем в матеріали справи надано: копію наказу про прийом на роботу позивача від 12.07.1985 № 47-к, приймальну записку від 11.07.1985, згідно з якими ОСОБА_1 прийнятий гірником 1 розряду ВТК шахти «Матроська» з 23 липня 1985 року (арк. спр. 14-15), а також особову картку на ім`я ОСОБА_1 , історичну довідку по шахті «Матроська» та історичну довідку по ВО «Лисичанськвугілля» (арк. спр. 16-18).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Так, згідно з рішенням від 23 липня 2021 року № 121130003287 підставами для відмови в призначенні пенсії позивачу вказано; недосягнення ОСОБА_1 60-річного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, для призначення пенсії за віком; не підтвердження наданими позивачем документами 1 року пільгового стажу роботи на підземних роботах для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте, суд вважає безпідставним висновок відповідача про не підтвердження наданими позивачем документами 1 року пільгового стажу роботи на підземних роботах.

Так, згідно з вищеописаними записами, наявними в трудовій книжці позивача (записи № 9-10) позивач в період з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року працював в Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним з повним робочим днем під землею, тобто виконував роботу, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, про що вказано у виданій АТ «Лисичанськвугілля» довідці від 18.11.2020 № 01/12-15.

Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зважаючи на вказані правові позиції Верховного Суду, а також, що записи в трудовій книжці про період роботи позивача з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року містять відомості про пільговий характер роботи позивача на підземних роботах, а також про його зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Донецькій області безпідставно відмовило в зарахуванні такого періоду роботи позивача до його пільгового страхового стажу за списком № 1.

Більш того, як вже вищевказано, пільговий характер роботи позивача підтверджений також довідкою, виданою АТ «Луганськвугілля» згідно з пунктом 20 Порядку № 637.

Щодо розбіжностей у займаній позивачем посаді, про яку наголошує відповідач, суд також зауважує, що запис в трудовій книжці та уточнюючій довідці про роботу позивача саме гірником підземним підтверджений також копією наказу Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» від 12.07.1985 № 47-к, що був підставою для внесення запису про прийом позивача на роботу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року в Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним з повним робочим днем під землею має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за списком №1.

Крім того, суд зауважує, що стверджуючи про необхідність проведення перевірки даних про роботу позивача в Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» відповідач не надав суду жодних доказів вжиття ним відповідних заходів, а також встановлених такою перевіркою обставин.

Що стосується періоду роботи позивача з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року, судом встановлено, що цей період не зарахований відповідачем до страхового стажу, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відбитком печатки підприємства, суд зазначає, що окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, оскільки згідно з законодавством обов`язок щодо заповнення та внесення відповідних відомостей до трудової книжки покладений саме на роботодавця, а не на робітника.

Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.

Оскільки наявні в трудовій книжці позивача записи про його роботу містять інформацію про зайнятість позивача в період з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року водієм в Українсько-Російській виробничо-комерційній компанії «Генезис» та в МП «Вояж», суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Донецькій області безпідставно не зарахувало цей період роботи до страхового стажу позивача та вимагає надання уточнюючих довідок для підтвердження спірного стажу.

Встановлені судом обставини свідчать, що рішення ГУПФУ в Донецькій області від 23 липня 2021 року № 121130003287 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини безумовно свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям ГУПФУ в Донецькій області рішення про відмову в призначенні пенсії, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Донецькій області від 23 липня 2021 року № 121130003287, а також зобов`язання ГУПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 14 липня 2021 року про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового страхового стажу за списком № 1 періоду роботи позивача з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року в Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним та до страхового стажу періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 26 листопада 2021 року (арк. спр. 4).

Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій пенсійного органу, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код за ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 липня 2021 року № 121130003287 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2021 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та з зарахуванням: до пільгового страхового стажу за списком № 1 періоду роботи з 23 липня 1985 року по 10 червня 1987 року в Управлінні технічного контролю якості вугілля та стандартів ВО «Лисичаськвугілля» гірником підземним; до страхового стажу періоду роботи з 01 червня 1992 року по 22 вересня 1993 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в розміні 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова