Рішення № 103157744, 04.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2022 року Справа № 280/11396/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданого представником Акерман Наталією Іванівною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), подана представником ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача перерахувати розмір, поновити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 07.10.2009 в розмірі не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок; стягнути з відповідача моральну шкоду 10000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачем необґрунтовано, протиправно та незаконно відмовлено у поновленні виплати пенсії, припинення якої пов`язано з виїздом позивача за кордон. Вважає, що позивач має право на відновлення пенсії з 07.10.2009, тобто з дати прийняття Конституційним Судом України Рішення у справі №25-рп/2009, та на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав позивача. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 26.11.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 908 грн.

29.11.2021 представником позивача подано заяву про усунення недоліків та долучено до заяви копію квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 10.01.2022 до суду надав відзив на позовну заяву (вх. №1461), в якому зазначає, що позивач проживає за кордоном (Ізраїль), а на теперішній час питання виплати пенсії особам, які перебувають на постійному проживанні у країнах, з якими не укладено угоду про пенсійне забезпечення, законодавством не врегульовано. Крім того, стверджує, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги необхідно подавати одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в місті Запоріжжі та отримувала пенсію по втраті годувальника.

В подальшому, ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, у зв`язку із чим виплата пенсії позивачу була припинена.

08.06.2021 представник позивача, Акерман Олег Матвійович, який діє на підставі нотаріально посвідченої апостилем довіреності №818/20 від 03.11.2020, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії позивачу. Відповідно до розписки-повідомлення, до заяви подано також нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта, довідки з реквізитами та паспорта представника.

24.06.2021 листом Головного управління Пенсійного фонду України №0800-0210-8/43480 повідомлено представника позивача про те, що згідно зі ст. 51 Закону України №1058 під час перебування за кордом пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У зв`язку із тим, що міжнародний договір щодо пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладався, позивачу відмовлено у поновленні пенсії по втраті годувальника та повернуто додані до заяви документи без розгляду.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Припинення виплат пенсій було передбачено пунктом 2 частини першої статті 49 та статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій до 07.10.2009.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 по справі №1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до статті 152 частини другої Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу органи ПФУ мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Із вказаного вище вбачається, що позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, які проживають на її території, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень прав на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання.

Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості, адже право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Тому, з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 втратили чинність положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим з цього часу мала бути поновлена виплата пенсії громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Водночас, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121 від 01.03.2001 та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Правління Пенсійного фонду України постановою №22-1 від 25.11.2005 затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 1.5 вказаного Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

В постановах від 17.07.2018 (справа №211/1789/17 (2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019 (справа №520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Тому доводи відповідача про необхідність особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу за поновленням пенсії в контексті даних правовідносин є безпідставними.

Разом з цим, за змістом пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймається паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Судом встановлено, що до заяви про поновлення виплати пенсії представником позивача було надано, зокрема, нотаріально засвідчену копію закордонного паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого 30.08.2002 органом №0800.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції станом на 21.01.1994, яка була чинна на момент видачі паспорту) паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін.

До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» №1474-VIII від 14.07.2016, в Законі України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» у пункті 4 зазначалось: паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін. Після набрання чинності вказаного Закону виключено п. 5 та внесено зміни в п. 4, а саме: процедуру продовження терміну дії паспортів «громадян України для виїзду за кордон скасовано».

Відповідно до п. 12 Положення «Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-У, строк дії паспорта становить десять років.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №152 від 07.05.2014 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», установлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений та/або виданий на підставі документів, поданих до 1 січня 2015 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №152 від 07.05.2014 - паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: закінчення строку його дії.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня копія закордонного паспорту ОСОБА_1 , а також будь-які інші відомості, з яких можливо було б встановити строк чинності паспорту позивача, у зв`язку із чим суд наразі позбавлений можливості встановити такі відомості, та як наслідок, належності до громадянства України.

Суд також зауважує, що закінчення строку дії паспорту не позбавляє громадянина України гарантованих прав на соціальний захист, проте ненадання діючого паспорту унеможливлює ідентифікацію особи, яка подає заяву для призначення/перерахунку пенсії.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №723/2676/14-а висловлена правова позиція, відповідно до якої призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданого представником Акерман Наталією Іванівною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Артоуз