Рішення № 103157503, 07.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 280/13/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач ), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16 листопада 2020 року № Ф-57380-50 У винесену Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати з сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Великановим М.О., який діє на підставі ордеру серії АР №1072849 від 02.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірна вимога про сплату боргу ( недоїмки) від 16 листопада 2020 року № Ф-57380-50 У винесена відповідачем, не на підставі і не в межах повноважень, що визначені законами України, є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач у періоди з грудня 2017 року по липень 2019 року, з жовтня 2019 року по грудень 2020 року фактично не здійснював господарську діяльність і не отримував доходів від такої діяльності, у період з грудня 2017 року по липень 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферікс», сплачувало єдиний внесок за позивача як роботодавець останнього, а в період з жовтня 2019 року по січень 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдснаб», сплачувало єдиний внесок за позивача як його роботодавець, в період з січня 2020 року по грудень 2020 року ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець, сплачував єдиний внесок за позивача як роботодавець останнього. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позов в повному обсязі з наступного: позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 01.04.2008 р. по 23.06.2021 р. на загальній системі оподаткування. Відповідно до чинного законодавства Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 №Ф-57380-50 У на суму 35 588,74 грн., яка була надіслана поштою та 21.12.2020 повернута поштою за зворотною адресою з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що вважається належним чипом надісланою (врученою) та є узгодженою. Позивачем порушено строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку протягом 10 календарних днів, згідно ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивачем порушено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 №Ф-57380-50. Просить залишити позов без розгляду та відмовити задоволенні позову.

02.02.2022 представником позивача надано до суду відповідь на відзив у якій, представник позивача вказує, що позивачем дотриманий строк звернення до суду з даною позовною заявою, тому що, вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф-57380-50 У, яка була надіслана відповідачем засобами поштового зв`язку позивач не отримував, дізнався про останню у листопаді 2021 року в результаті ознайомлення з документами виконавчого провадження № 65796800. Просить позовну заяву задовольнити з підстав викладених у позові та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати з сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи у суді, у розмірі 4000,00 грн.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

16.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57380-50 У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 17.02.2021 року становить 35 588,74 грн.

Відповідно до картки особового рахунку АІС «Податковий Блок» нараховано єдиного внеску на загальну суму 35 588,74 грн. в т.ч. за :

- 2017 р. у сумі 8448 грн.,

- 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн,

- 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн.,

- 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн.,

- 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн.,

- 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн,,

- 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн.,

- 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн.

- 4 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн.,

- 1 квартал 2020 р. у сумі 2078,12 грн.,

- 2 квартал 2020 р. у сумі 1039,06 грн.,

- 3 квартал 2020 р. у сумі 3178,12 грн., внаслідок чого в особовій картці платника (код платежу 71040000) станом на 01.11.2021 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску - на загальну суму 35 588,74 грн.

Вимога надсилалась поштою на адресу реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, однак поштовий конверт було повернуто до контролюючого органу.

Позивач дізнався про винесення відносно нього вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф-57380-50 У в листопаді 2021 року в результаті ознайомлення з документами виконавчого провадження № 65796800, наявними в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Також судом встановлено відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК -5), за позивача сплачувались страхові внески:

- у період з грудня 2017 року по липень 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферікс»;

- у період з жовтня 2019 року по січень 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Голдснаб»;

- у період з січня 2020 року по грудень 2020 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

Вважаючи вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску від 16 листопада 2020 року № Ф- 57380-50 У незаконною, такою що порушує права, свободи та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.03.2021 по справі № 640/9172/20.

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57380-50 У від 16 листопада 2020 року надсилалась поштою на адресу реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, однак поштовий конверт було повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач лише у листопаді 2021 року в результаті ознайомлення з документами виконавчого провадження №65796800 завантажив копію вимоги про сплату боргу (недоїмки), зі сплати єдиного внеску, тому суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду. Такі доводи позивача враховані судом і при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок до дати припинення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 з 01.12.2017 до 01.07.2019 позивач працював в ТОВ «Торговий дім «Запоріжсклофлюс», з 02.10.2019 до 16.01.2020 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Голдснаб», з 17.01.2020 по теперішній час є найманим працівником фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . Крім того, факти перебування у трудових відносинах та сплати за них як працівника єдиного внеску підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК -5), які свідчать про нарахування йому доходу та відомості про утримання страхових внесків.

З аналізу наведених обставин та приписів Закону №2464 вбачається, що позивач у вказані період з 2017 по 2020 є, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.

При цьому, як стверджує позивач, у періоди за який відповідачем нарахований єдиний внесок, він, як фізична особа-підприємець, господарської діяльності не здійснював та доходу від такої діяльності не отримував.

Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК -5) та в копії трудової книжки відсутні відомості про перебування у трудових відносинах та сплати внесків у періоди з 01.01.2017 по 30.11.2017, з 01.08.2019 по 01.10.2019.

З урахуванням вищевикладеного, сума недоїмки 35 588,74 грн. зазначена у вимозі про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-57380-50 У розрахована не вірно.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску (п.3 ч.2 ст. 12 Закону №2464-VI)

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску є дискреційним повноваженням відповідача, суд не втручається в здійснення розрахунку суми недоїмки.

Вищенаведене дає підстави для висновку про протиправність винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2020 року № Ф-57380-50 У на суму 35588,74 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд окремо вказує, що представник позивача на виконання ч. 7 ст. 139 КАС України у позовній заяві та відповіді на відзив зазначив, що докази, які підтверджують зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у встановлений КАС України строк.

Враховуючи зміст вказаної заяви, суд доходить висновку, що вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в даному випадку може бути вирішене в порядку ст.252 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16 листопада 2020 року № Ф-57380-50 У винесену Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663.

Повне судове рішення складено 07.02.2022.

Суддя Б.В. Богатинський