Рішення № 103157403, 04.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2022 року Справа № 280/12790/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя вул. Стефанова 1, ЄДРПОУ 08160298) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (несвоєчасного розрахунку) при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А1978 (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: стягнути з Військової частини А1978 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 120 606,4 грн. (сто двадцять тисяч шістсот шість гривень 40 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №280/1200/21 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/1200/21 скасовано, прийнято нове рішення, зокрема, зобов`язано військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з червня 2019 року по грудень 2019 року включно надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 60% від посадового окладу з урахуванням фактично виплачених сум; надбавку за безперервний стаж у шифрувальній роботі у розмірі 10% від посадового окладу, зобов`язано військову частину А1978 видати ОСОБА_1 довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 із включенням до неї надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 60% від посадового окладу та надбавки за безперервний стаж у шифрувальній роботі у розмірі 10% від посадового окладу за період червень 2019 року - грудень 2019 року включно. На виконання вказаної постанови відповідачем проведено повний розрахунок та виплачено усі належні позивачу при звільнені суми, що зумовило зобов`язання відповідача виплатити додатково середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку. З посиланням на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України та судову практику зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за затримку виплати коштів при звільненні, право на яке встановлено судовим рішенням. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №3865 від 19.01.2022), відповідно до якого зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу, відтак на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, Кодекс законів про працю України не поширюється. Таким чином позовні вимоги є безпідставні. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі

19.01.2022 вх. №3864 на адресу суду від відповідача надійшла заява (клопотання) щодо пропуску строку для звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/12790/21, призначено до розгляду без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1978, що сторонами по справі не оспорювалось.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1978 №206 від 14.09.2020 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія-електрика-молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини та звільнено у запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (зі змінами) у зв`язку із закінченням строку контракту та для взяття на військовий облік направити до Шевченківського районного військового комісаріату міста Запоріжжя.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/1200/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково: зобов`язано Військову частину А1978 видати ОСОБА_1 Довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 (зі змінами) з зазначенням у ній інформації про виплату ОСОБА_1 надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у сумі 1309 грн. 92 коп. В іншій частині позовної заяви відмовлено. У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №280/1200/21 Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 280/1200/21 скасовано, прийнято нове рішення. Позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з червня 2019 року по грудень 2019 року включно надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 у розмірі 60% від посадового окладу; надбавки за безперервний стаж у шифрувальній роботі відповідно до наказу Міністерства оборони України №003 від 23.12.2002 у розмірі 10% від посадового окладу; зобов`язано військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з червня 2019 року по грудень 2019 року включно надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 60% від посадового окладу з урахуванням фактично виплачених сум; надбавку за безперервний стаж у шифрувальній роботі у розмірі 10% від посадового окладу; зобов`язано військову частину А1978 видати ОСОБА_1 довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 із включенням до неї надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 60% від посадового окладу та надбавки за безперервний стаж у шифрувальній роботі у розмірі 10% від посадового окладу за період червень 2019 року - грудень 2019 року включно. В решті позову відмовлено.

17.11.2021 на виконання вказаної постанови відповідачем здійснено нарахування та виплату за рішенням суду від 01.04.2021 у справі №280/1200/21 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (компенсації у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці) та надбавки за безперервний стаж у шифрувальній роботі на загальну суму 12010,99 грн.

Вказуючи на наявність права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо можливості застосування у спірних відносин положень законодавства про працю, суд виходить з того, що оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано правовідносини у сфері проходження військової служби, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, то застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 Кодексу Законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу Законів про працю України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу Законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 Кодексу Законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу Законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу Законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу Законів про працю України , спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу Законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

У спірному випадку встановлено, що позивач звільнений із військової служби 14.09.2020.

Постанова суду про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсації у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці та надбавку за безперервний стаж у шифрувальній роботі фактично виконано відповідачем 17.11.2021.

Таким чином, відповідачем проведено фактичний розрахунок з позивачем у зв`язку з його звільненням поза межами строку, встановленого статтею 116 Кодексу Законів про працю України.

Отже позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі положень статті 117 Кодексу Законів про працю України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової і служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установ тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таким чином позивач має право на виплату середнього заробітку за період з 14.09.2020 по 17.11.2021 (межі заявлених позивачем вимог).

У відповідності із п. 8 Порядку №100 (постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої довідки про грошове забезпечення вбачається, що за останні повні два місяці служби, перед звільненням, грошове забезпечення позивача складало: за липень 2020 року - 8554,80 грн., за серпень 2020 року - 8554,80 грн., а всього за два повні місяці (62 календарний день) служби 17109,60 грн.

Таким чином, враховуючи вказану довідку відповідача, середньоденний заробіток позивача складав 275,96 грн. (17109,60 грн. / 62 к.д.).

За період з 14.09.2020 по 17.11.2021 (межі заявлених позивачем вимог) пройшов 430 календарний день.

Таким чином, середній заробіток за вказаний період становить 118662,80 грн. (430 к.д. х 275,96 грн.).

Разом з тим, суд враховує наступні критерії для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу Законів про працю України, а саме той факт, що ОСОБА_1 з позовом до Військової частини А1978 про виплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з червня 2019 року по грудень 2019 року, зокрема: надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці та надбавки за безперервний стаж у шифрувальній роботі звернувся у лютому 2021 року, тобто більше ніж п`ять місяців після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушених прав до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло близько року та двох місяців.

Також суд зазначає, що виплачений розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення становив 12010,99 грн. При цьому сума заборгованості становить приблизно 10,2% від розрахункової суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (118662,80 грн.).

Окрім того, сума заборгованості (12010,99 грн.) приблизно у 10 разів менша від визначеної суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (118662,80 грн.).

За таких обставин суд вважає, що справедливою, пропорційною та такою, що відповідає критеріям, визначення розміру відповідальності відвідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 12500,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових втрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя вул. Стефанова 1, ЄДРПОУ 08160298) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (несвоєчасного розрахунку) при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А1978 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12500,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Артоуз