Рішення № 103157374, 04.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Справа № 280/10341/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, код ЄДРПОУ 39881825), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, код ЄДРПОУ – 35037228)

про визнання протиправними та скасування арешту та запису про державну реєстрацію обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі – відповідач 1), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року, виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, згідно виконавчого листа № 2-665 від 18.06.2009 року виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя;

визнати противоправним та скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень № 9959228 дата реєстрації 22.06.2010 09:05:11 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором: Запорозька філія державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно.

Обґрунтовуючи заявлений позов вказує, що під час оформлення позивачкою спадщини після смерті матері ОСОБА_2 у приватного нотаріуса ОСОБА_3 , встановлено, наявість арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9959228, дата реєстрації 22.06.2010 09:05:11. Підстави обтяження - постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 14845513,18.01.2010 року, наклав Шевченківським відділом державної виконавчої служби. Заявник - Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код: 35037228,69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя. Об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить боржнику у межах суми боргу 7 540, 52 грн. Вказує, що згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) позивачу, стало відомо, що у відповідача 2 перебувало виконавче провадження № 14845513 з примусового виконавчого листа № 2-665 від 18.06.2009 року. Дане виконавче провадження 11.06.2010 року було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом можливо звернути стягнення. Вказав також, що на сьогодні виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно, знищено, виконавча служба не може винести постанову про скасування арешту майна, згідно визначеного типу майна. Таким чином, позивач звернулась до суду для вирішення даного питання та захисту свого права. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Згідно частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_4 є донькою померлої ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 16 січня 2021 року), згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26 березня 1988 року, де в графі батьки вказано: мати ОСОБА_2 .

Під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Коновалової Людмили Сергіївни, згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63334728 від 28.01.2021, ОСОБА_1 стало відомо про наявність арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9959228, дата реєстрації 22.06.2010. Підстави обтяження - постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 14845513,18.01.2010 року, наклав Шевченківським відділом державної виконавчої служби. Заявник - Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код: 35037228, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя. Об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить боржнику у межах суми боргу 7 540, 52 грн.

У відповіді на заяву позивача Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом за вих. № 45398/11 від 16.07.2021 повідомив, що у Відділі перебувало- виконавче провадження 14845513 з примусового виконавчого листа 2-665 від 18.06.2009 виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя стягнення з ОСОБА_2 на користь КГІ «ВРЕЖО-З» суми заборгованості в розмірі 7540,52 грн. Зазначає, що відповідне виконавче провадження 11.06.2010 було завершено на підставі п. 2 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом можливо звернути стягнення) в редакції Закону України «Про виконав провадження» від 1999 року. Станом на 16,07.2021 на 17-00 год. вищевказаний виконавчий документ Відділі на примусовому виконанні не перебуває.

З огляду на викладене, з вимогою визнати протиправним та скасувати арешт нерухомого майна та запис про державну реєстрацію обтяжень позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством, чинним у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин, зокрема, законами України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону № 606-XIV (тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.2 статті 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Положенням ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону № 606-XIV у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 3 ст.57 Закону № 606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З матеріалів справи встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів наявний арешт нерухомого майна, що належало померлій ОСОБА_2 : реєстраційний номер обтяження 9959228, дата реєстрації 22.06.2010 09:05:11. Підстави обтяження - постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 14845513,18.01.2010 року, наклав Шевченківським відділом державної виконавчої служби. Заявник - Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код: 35037228,69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя. Об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить боржнику у межах суми боргу 7 540, 52 грн

У відповіді на звернення позивача, відповідач вказує, що на виконанні перебувало виконавче провадження 14845513, яке закінчено 11.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” та у зв`язку із закінченням строків його зберігання здійснити перевірку вищевказаного виконавчого провадження не вбачається можливим.

Суд зауважує, що дійсно, відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року № 2274/5 (був чинний до 19.07.2017) було передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Крім того, відповідно до положень п. 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, станові три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З наведеного вбачається, що положення ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV не регулювали питання зняття арешту у разі завершення виконавчого провадження у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу.

Проте, на час звернення позивача до суду, розгляду та вирішення справи питання повернення виконавчого документа стягувачу врегульовані статтею 37 Закону № 1404-VIII, відповідно до положень якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також, згідно з частиною 4 статті 59 ЗУ № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 59 ЗУ № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Жодних доводів та/або доказів щодо виділення в окреме провадження, тобто існування інших проваджень крім провадження ВП №14845513, в межах якого було накладено спірний арешт, та які відповідачами завершені - відповідачем не наведено та/або не надано.

Суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Отже, станом на час розгляду справи права та інтереси позивача можуть бути відновлені саме рішенням суду про зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року, виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, згідно виконавчого листа № 2-665 від 18.06.2009 року виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

При цьому, правомірність арешту нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року не є та не може бути предметом дослідження в рамках даного спору, так як позивачем не оскаржується постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження та не обгрунтовано підстав, з яких позивач вважає накладення арешту протиправним. Більш того, як вже встановлено вище, ВП № 14845513 наразі є завершеним, а його матеріали - знищеними.

Тому позовні вимоги про визнання протиправним арешту нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року, виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, згідно виконавчого листа № 2-665 від 18.06.2009 року виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про скасування запису про державну реєстрацію обтяжень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЗУ № 1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ч.1 ст. 10 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Пунктом 1 ч.2 ст. 27 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно п. 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141, До Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав вносяться відомості про підставу для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права: тип документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ; додаткові відомості про документ (за наявності).

Підстава для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав вноситься з переліку документів, поданих для державної реєстрації прав, та відображених у відповідній заяві. У разі зняття державним, приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону підстава для державної реєстрації припинення обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вноситься з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Таким чином, державна реєстрація припинення обтяження здійснюється автоматично після зняття державним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької філії Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, код ЄДРПОУ 39881825), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, код ЄДРПОУ – 35037228) про визнання протиправними та скасування арешту та запису про державну реєстрацію обтяжень, - задовольнити частково.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 14845513 від 18.01.2010 року, виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, у зв`язку з виконанням виконавчого листа № 2-665 від 18.06.2009 року виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім)грн.00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 лютого 2022 року.

Суддя Л.Я. Максименко