Рішення № 103157362, 04.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2022 року Справа № 280/11250/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за яучастю секретаря Фесик А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання рішення та дій протиправними, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач 2), в якому просить суд:

-визнати протиправним рішення відповідача 2 від 25.10.2021 №083950010938 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-визнати протиправними дії відповідача 1 щодо невиплати позивачу призначеної їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 з 18.09.2021;

-зобов`язати відповідача 1 виплатити позивачу пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 та обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 18.09.2021;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки;

-зобов`язати відповідача 1 виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з грудня 2004 року їй призначена пенсія за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона не отримувала, оскільки працевлаштувалася за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. З 18.09.2021 позивачу було призначено пенсію за віком за її зверненням через електронний портал пенсійних послуг ПФУ. Повідомленням від 28.10.2021 №0800-0209-8/72648 ОСОБА_1 було сповіщено, що відповідачем 2 за результатами повторного розгляду заяви за призначенням пенсії, прийнято рішення від 25.10.2021 №083950010938 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки відповідачем 1 за результатами перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що позивач у 2004 році зверталась за призначенням пенсії за вислугу років. Окрім того, позивач вказує, що їй не було виплачено грошову допомогу згідно із п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що такими діями відповідачі порушили її законні права та інтереси, оскільки рішення відповідача 2 та дії відповідача 1 ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

14.12.2021 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилається на те, що з 15.12.2004 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, виплату якої з 17.12.2004 було призупинено. 24.09.2021 позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії повторно. Вважає, що позивач мала звернутися до відповідача 1 з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а не з заявою за призначенням пенсії повторно. Оскільки позивачу була призначена, нараховувалась та виплачувалась пенсія за вислугу років, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.12.2021 положення п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058) на неї не розповсюджуються. За вищевказаних підстав, у задоволенні позову просив відмовити.

17.12.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1), встановлена єдина форма заяви за призначенням та перерахунком пенсії. При зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 повідомила про те, що їй раніше призначалась пенсія іншого виду в анкеті-опитуванні. Зазначає, що відповідачем 1 у відповідь на адвокатський запит було надано довідку від 22.10.2021, підтверджуючу, що пенсія за вислугу років позивачу не виплачувалась.

21.12.2021 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що рішення про призначення позивачу пенсії за віком від 01.10.2021 №083950010938 було прийнято ним за принципом екстериторіальності, однак виплата пенсії за віком позивачу була призупинена, оскільки позивачу з 15.12.2004 вже було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я. У зв`язку із наведеним заяву позивача за призначенням пенсії за віком було розглянуто вдруге та прийнято рішення про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058, а рішення про призначення їй пенсії від 01.10.2021 №083950010938 скасовано. Просив у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним рішення від 25.10.2021 №083950010938 відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд з`ясував наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 15.12.2004 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

17.12.2004 позивач працевлаштувалась на посаду, яка дає право на виплату пенсії за вислугу років, про що вказує позивач та визнають відповідачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років.

17.09.2021 позивачу виповнилося 60 років, що підтверджується копією її паспорта НОМЕР_1 .

Страховий стаж позивача становить 42 роки 9 місяців 26 днів, що підтверджується копіями матеріалів пенсійної справи та не заперечується відповідачами 1, 2.

Оскільки з 17.09.2021 ОСОБА_1 набула права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 24.09.2021 вона звернулась до відповідача із заявою за призначенням пенсії за віком, копія якої міститься у справі.

Рішенням відповідача 2 від 01.10.2021 №083950010938 ОСОБА_1 з 18.09.2021 було призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, що підтверджується його копією та визнається відповідачами 1, 2.

Згіжно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2021 №0800-0209-8/71749 виплата призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком не проводилась, оскільки їй вже призначалась пенсія за вислугу років, що сторонами по справі не заперечувалось

Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.10.2021 №0800-0209-8/72648 позивачу повідослено про повторний розгляд її заяви за призначенням пенсії за віком та прийняття рішення від 25.10.2021 №083950010938 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 9 Закону №1058 у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, незважаючи на те, що позивачу призначалась пенсія за вислугу років, вона не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058, тому звернувшись до відповідача із заявою від 24.09.2021 про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше.

Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Водночас, як вже зазначив суд позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону №1058 може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.

У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058 як вперше призначена.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 520/6664/17, від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17.

Оскільки ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом, положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.

Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 679/1000/17, суд вважає, що у даному випадку при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018 - 2020 роки.

Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 679/1000/17, суд вважає, що рішенням відповідача 2 від 01.10.2021 №083950010938 ОСОБА_1 правомірно призначено пенсію за віком з 18.09.2021, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2018-2020), що передують року звернення за призначенням пенсії.

Водночас, повторний розгляду заяви ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком та призупинення вже призначеної пенсії не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та мають протиправний характер.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Враховуючи, що відповідачами не доведена правомірність своїх дій в спірних правовідносинах щодо призупинення виплати пенсії позивачу, а тому, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах суд вважає визнати протиправними дії відповідача 1 щодо зупинення виплати позивачу призначеної їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 з 18.09.2021 та зобовязати відповідача 1 виплатити позивачу пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 та обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 18.09.2021;

Щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу з 19.11.2007 призначалась пенсія за вислугу років як працівнику охорони здоров`я та згідно довідки від 09.12.2021 ОСОБА_1 було нараховано пенсію за вислугу років за період з 15.12.2004 по 16.12.2004 у сумі 18,77 грн.

Так, суд критично ставиться до наданої відповідачем довідки вона не підтверджує факт отримання позивачем вказаної пенсії, а свідчить лише про її нарахування.

Суд звертає увагу, що «нарахування пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними визначеннями.

Окрім того, суд зазначає, що довідка 09.12.2021 не містить даних про спосіб виплати пенсії: через відділення поштового зв`язку або банківську установу.

Крім того, згідно листа відповідача 2 від 25.10.2020 вбачається, що з 15.12.2004 по 16.12.2004 ОСОБА_1 , було нараховано , але не виплачено пенсію за вислугою років в розмірі 18, 77 грн.

Отже, суд зазначає в матеріалах справи немає доказів того, що позивач фактично отримувала пенсію за вислугу років.

Враховуючи, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, то саме ГУ ПФУ у Запорізькій області повинно довести свої доводи на яких ґрунтується відзив, проте відповідачем 1 не доведено виплату позивачу пенсії за вислугу років.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням того, що відповідач не заперечує факту досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України № 1058, факту того, що на день досягнення пенсійного віку він працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1778, та наявності у нього достатнього страхового стажу, а також при відсутності доказів виплати та отримання позивачем пенсії за вислугою років, суд доходить висновку , що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а отже в цій частині позовні вимоги слід також задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2,9,139,241-243,254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.10.2021 №083950010938 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 з 18.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» за рішенням від 01.10.2021 №083950010938 та обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 18.09.2021.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова