Рішення № 103156910, 21.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року (о 15 год. 25 хв.)Справа № 280/8964/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

представника позивача Кузнецова І.С.,

представника відповідача Большакова К.О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі – ТОВ «МІК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2021 №0129010701, № 0129000701, №0129020701, №0129030701, №0129070708, №0129040708, від 14.09.2021 №000131220717, №000131210717, №00013120717.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у вироці Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/3771/18 від 27.03.2018 не встановлені обставини щодо фіктивності ТОВ «МІК» в цілому та саме господарських взаємовідносин з ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», інших фактів вчинення ТОВ «МІК» фіктивного підприємництва, таким чином, наявність затвердженої угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018100030002353 від 16.03.2018 не дає ніяких правових підстав вважати позивача учасником цього кримінального провадження, а також вважати фіктивними господарські відносини з ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА», а також не доводить само но собі жодних податкових порушень. Щодо господарських відносин з ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ» та ТОВ «Арден Інвест» вказує, що наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень будь-яких відомостей про кримінальні провадження, в контексті яких згадуються вказані контрагенти, жодним чином не пов`язує якимось чином їх господарську діяльність з ТОВ «МІК», а також не свідчить про фіктивність господарських відносини і не доводить заздалегідь існування жодних податкових порушень. Зауважує, що копії первинних документів, оформлених по господарським операціям позивача з ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», ТОВ «КОМПАНІЯ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (колишня назва - ТОВ «ГРУПКОМЕРС ЛТД»), ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ» відповідають приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) та засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов`язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами. Стосовно порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «МІК» не зареєстровані податкові накладні за травень 2018 року. на суму ПДВ 18117292,00 грн., пояснює, що сума податкових зобов`язань за травень 2018 року відповідно до регістрів бухгалтерського обліку складає 16515669,00 грн., що відповідає сумі зареєстрованих податкових накладних і цей факт не оспорюється відповідачем, Акт перевірки не містить зауважень стосовно реєстрації податкових накладних на вищевказану суму. Водночас, до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року внаслідок технічної випадкової помилки було включено податкові зобов`язання на суму 34632961,00 грн. Наголошує, що оскільки такі господарські операції не відбулись, тому відповідні податкові накладні не складалися і не реєструвалися в ЄРПН та для включення до податкової декларації податкових зобов`язань на суму 18117292,00 грн. було безпідставним, тому податкова накладна на вказану суму фактично не існує і не зареєстрована в ЄРПН у зв`язку відсутністю фінансово-господарської події та виникнення податкових зобов`язань. Щодо податкового повідомлення-рішення №000131220717 від 14.09.2021, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн. за порушення п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок стверджує, що на виконання п. 172.4, п. 172.7 ст. 172; п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ТОВ «МІК» у III кварталі 2020 року нараховувало, утримало та сплатило до бюджету податок з доходу фізичних осіб і військовий збір, подало податковий розрахунок за формою №1ДФ (зазначивши «104» ознаку на суму 430441.27 грн., де ознака «104» - Частина доходів від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна) та виплатило громадянці ОСОБА_1 за придбання нежитлового приміщення відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, також надає докази оплати до бюджету податку з доходу фізичних осіб і військового збору. Стосовно висновків контролюючого органу про несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 підкреслює, що платіжні документи на виплату заробітної плати в банк подавалися одночасного з розрахунковими документами на перерахування податку до бюджету, а тому фактів несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб насправді не було та висновки акту перевірки з цього приводу є надуманими. Щодо податкового повідомлення- рішення №0129070708 від 13.09.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн. за неправомірне не нараховування та не сплату ТОВ «МІК» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податкове повідомлення-рішення №0129040708 від 13.09.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 48429,28грн. пояснює, що відповідно до пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2, пп.266.3.3 п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу України складові частини єдиного майновою комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки будівлі та споруди використовуються для здійснення основної діяльності товариства, то вони відносяться до групи "Будівлі підприємства легкої промисловості". Ураховуючи вищевикладене, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою судді від 28.09.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 20 жовтня 2021 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 20 жовтня 2021 року надіслав до суду відзив (вх №60222), у якому наголошує, що вироком Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/3771/18 від 27.03.2018 визнано ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, при цьому, судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «МІК» з ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», а саме податкові і видаткові накладні на загальну суму 10327197,90 грн. складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів від ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна» на адресу ТОВ «МІК». Враховуючи зазначене, на думку відповідача, товари отримані ТОВ «МІК» нібито від ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», надання яких не підтверджено первинними документами - фактично є товарами невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція). Вказує, що перевіркою встановлено, що ТОВ «МІК» відображало операції по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», ТОВ «КОМПАНІЯ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (колишня назва - ТОВ «ГРУПКОМЕРС ЛТД»), ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ», які фактично товар не поставляли, а відбулося лише їх документальне оформлення, що вказує на безоплатне їх отримання, а отже в первинних документах по взаємовідносинах з вказаними контрагентами зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, тощо) не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство, ТОВ «МІК» неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з податку на прибуток, податку на додану вартість на підставі таких первинних документів. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Щодо встановлених порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних зауважує, що згідно з даними додатка 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ «МІК» за травень 2018 року (реєстраційний № 9125101336 від 21.06.2018), податкові накладні, які включені до складу податкових зобов`язань, відображені у податковій звітності, але не зареєстровані в ЄРПН, були виписані ТОВ «МІК» на неплатника податків, враховуючи що перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних за травень 2018 року на суму 18117292,00 грн. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00013220717 (форма «ПС») вказує, що у III кварталі 2020 року відбулася виплата громадянці ОСОБА_1 за придбання нежитлового приміщення у м. Токмак загальною площею 460,1 м кв., проте відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.07.2020 приміщення придбано за 460365,00 грн. у звіті 1-ДФ за III квартал 2020 року відображено отриманий дохід по «104» ознаці на суму 430441,27 грн., тобто нарахована сума отриманого доходу гр. ОСОБА_1 вказана невірно, оскільки нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння). Стосовно висновків контролюючого органу про несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору стверджує, що перевіркою встановлено порушення строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг). Ураховуючи вищезазначене, вважає винесені податкові повідомлення-рішення законними, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

20 жовтня 2021 року підготовче засідання по справі відкладено на 18 листопада 2021 року.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №62857), у які додатково наголошує, що вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у кримінальній справі №754/3771/18 був проаналізований Верховним Судом у постанові від 22.03.2021 у справі №440/545/19 і зазначив, що за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне, що відповідає нормі абзацу першого ч. 2 ст.77 КАС України. Зауважує, що відхиляючи довід відповідача про засудження Деснянським районним судом м. Києва громадянина ОСОБА_2 за фіктивне підприємництво згідно з вироком від 27.03.2018 у кримінальній справі №754/3771/18 (відповідач посилається на цей вирок як на свідчення безтоварності операцій), суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, то у вироці не встановлені обставини щодо фіктивності ТОВ «Комплекс ЮА» та/або обставини, які б стосувалися операцій з постачання товару між ТОВ «Комплекс ЮА» та позивачем. Факт господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна», щодо фіктивного підприємництва з використанням якого ухвалено зазначений вирок, не встановлений. Щодо господарських відносин з ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (попередня назва ТОВ «Грункомерс ЛТД») та ТОВ «Арден Інвест» звертає увагу, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у вказаних підприємств матеріальних ресурсів відповідачем не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Щодо встановлених порушень реєстрації податкових накладних додатково пояснює, що під час перевірки податкова накладна (або накладні) на загальну суму ПДВ 18117292,00 грн. фактично не існує і не зареєстрована в ЄРПН у зв`язку відсутністю фінансово-господарської події та виникнення податкових зобов`язань. Тим більше, в Акті перевірки не вказано, з яким саме контрагентом і по якій господарській операції така податкова накладна мала бути зареєстрованою. На думку позивача, в результаті вище вказаної помилки не було заподіяної шкоди держбюджету, оскільки підприємством самостійно зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту по ТОВ «МІК», і ця обставина не заперечується відповідачем.

У свою чергу, представником відповідача долучені до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. №67536 від 18.11.20211), у яких щодо порушення стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вказує, що за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «МІК» не подавало податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ГУ ДПС у Вінницькій області Калинівської ОДГП (м. Козятін) за 4-й квартал 2018 року, 2019, 2020 роки та 1-й квартал 2021 року, яке знаходиться на балансі підприємства з 25.10.2018 згідно з договором купівлі-продажу №2887 від 25.10.2018, а саме: приміщення та будівлі за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вулиця Матросова, 80, що призвело до порушення пп. 266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.3 п.266.3, пп. 266.8.1 п.266.8 ст.266 Податкового кодексу України та заниження податку на загальну суму 40263,61 грн. Пояснення щодо встановлених порушень позивачем не надано. Щодо господарських відносин з ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна» додатково зазначає, що вирок підтверджує, що директор ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна» не мав наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені ТОВ «ФОРТ-ЛАИФ Україна» та не приймав участі у фінансово-господарській діяльності зазначеного товариства. Отже, враховуючи те, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт незаконної діяльності ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ Україна». Дана обставина є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю, і первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних в податковому обліку по спірним операціям з контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, а є лише формально складеними, і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «МІК» відмовити у повному обсязі.

18 листопада 2021 року судом продовжений строк підготовчого провадження та відкладене підготовче засідання на 07 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 07.12.2021 підготовче засідання по справі відкладено на 22 грудня 2021 року

У підготовчому засідання, призначеному на 22 грудня 2021 року, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 18 січня 2022 року.

18 січня 2022 року у судовому розгляді справи оголошена перерва до 21 січня 2022 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, долучених до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МІК» (код ЄДРПОУ 30105738) зареєстровано юридичною особою 30.09.1998 та 04.10.2004 відомості про підприємство включені до ЄДР, Номер запису: 11031200000000949. Видами діяльності позивача є: 14.12 Виробництво робочого одягу (основний); 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу; 14.14 Виробництво спіднього одягу; 14.31 Виробництво панчішно-шкарпеткових виробів; 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у.; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 62.01 Комп`ютерне програмування.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ГУ ДПС у Запорізької області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №7611/08-01-07-01/30105738 від 16.08.2021.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, зокрема:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 9842050,00 грн. у т.ч. по періодам: 2017 рік – 2529127,00 грн.; 1 квартал 2018 року – 284196,00 грн.; півріччя 2018 року – 284196,00 грн.; 3 квартали 2018 року – 284196,00 грн.; 2018 рік – 7312923,00 грн.;

2. пп. 14.1.36, пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 5271463,00 грн., у тому числі: Квітень 2019 року -2499957,00 грн.; Липень2019 року – 2518963,00 грн.; Листопад 2019 року – 252543,00 грн.;

та завищення від`ємного значення всього у сумі 3942949,00 грн, у тому числі: Березень 2021 року – 3942949,00 грн.;

3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «МІК» не зареєстровані податкові накладні: за травень 2018 року, №ПН відсутня, дата виписки і реєстрації ПН відсутня, кількість днів затримки – не зареєстрована, сума ПДВ 18117292,00 грн.;

4. пп.14.1.180 п. 14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України, щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок Податкового кодексу України, п. 1.2, п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ);

5. порушення вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.1. п. 168.4 ст.168, п. 176.2 «а» ст.176, п.171.1, п.171.2 «а» ст.171 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 у розмірі 141557,40 грн., в тому числі за листопад 2018 року – 1979,83 грн., за жовтень 2019 року - 7006,21 грн.; за червень 2020 року - 2641,51 грн., за вересень 2020 року - 19996,87 грн., за жовтень 2020 року - 31651,63 грн.. за листопад 2020 року – 24213,34 грн., за січень 2021 року – 54068,00 грн.;

6. порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп. 1.4, п. 16-1 підр. 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 у розмірі 1217,26 грн., в тому числі за липень 2018 року - 21,65 грн., за листопад 2018 року - 112,97 грн., за грудень 2018 року - 4,38 грн., за жовтень 2019 року - 1078,26 грн.;

7. пп. 266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.3 п.266.3, пп. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України, в частині неправомірного не нараховування та не сплати ТОВ «МІК» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: не нарахування податку на придбане в 2018 році майно, що призвело до заниження податку на загальну суму 40263,61 грн., в т.ч.: 4-й квартал 2018 року у сумі 1600,89 грн.; 2019 рік у сумі 7177,56 грн.; 2020 рік у сумі 23884,21 грн.; 1-й квартал 2021 року у сумі 7600,95 грн.;

8. п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, в частині неподання декларації з податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-й, 2019-й, 2020-й, 2021-й роки.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 13.09.2021 №0129010701 форми «Р» щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12302562,50 грн., з яких податкові зобов`язання 9842050,00 грн. та 2460512,50 грн. штрафних санкцій;

від 13.09.2021 №0129000701 форми «Р» щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6589328,75 грн., з яких податкові зобов`язання 5271463,00 грн. та 1317865,75 грн. штрафних санкцій;

від 13.09.2021 №0129020701 форми «В4» про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9090359460 від 19.04.2021 за березень 2021 року на суму 3942949,00 грн.;

від 13.09.2021 №0129030701 форми «ПН» щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 50% з податку на додану вартість у розмірі 9058646,00 грн.;

від 13.09.2021 №0129040708 форми «Р» щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 48429,28 грн., з яких податкові зобов`язання 40263,61 грн. та 8165,67 грн. штрафних санкцій;

від 13.09.2021 №0129070708 форми «ПС» щодо застосування штрафних санкцій за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 1020,00 грн.;

від 14.09.2021 №000131210717 форми «Д» щодо збільшення грошового зобов`язання з податків і зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2319,67 грн., з яких податкові зобов`язання 0 грн., 2246,51 грн. штрафних санкцій та 73,47 грн. сума пені;

від 14.09.2021 №000131220717 форми «ПС» щодо застосування штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1020,00 грн.;

від 14.09.2021 №00013120717 форми «Д» щодо збільшення грошового зобов`язання з податків і зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) на загальну суму 312,71 грн., з яких податкові зобов`язання 0 грн., 304,32 грн. штрафних санкцій та 8,39 грн. сума пені.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржених рішень, між сторонами відсутній.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм ст. 134, 198 Податкового кодексу України, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог ст. 201 Кодексу, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого ч. 2 ст. 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання товару (тканина, полотно трикотажне, прокат плоский з виглецевої оцинкованої ткані), вчинених між ТОВ «МІК» та ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА», ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (попередня назва ТОВ «Групкомерс ЛТД»), ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ».

Так, у поданому відзиві відповідач зазначає, що господарські операції ТОВ «МІК» з вказаними контрагентами, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2017 між ТОВ «МІК» та ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА» укладено договір поставки №0927007, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар у власність і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного Договору. Відповідно до п. 1.2 Асортимент, номенклатура, кількість та вартість Товару зазначаються у бухгалтерських документах Продавця: у рахунках-фактурах, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації у розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні №13 від 02.10.2017, №14 від 03.10.2017, №20 від 09.10.2017, №21 від 10.10.2017, №22 від 12.10.2017, №24 від 18.10.2017, товарно-транспортні накладні №13 від 02.10.2017, №14.2 від 03.10.2017, №14 від 03.10.2017, №20 від 09.10.2017, №21 від 10.10.2017, №23 від 13.10.2017, №24 від 18.10.2017, податкові накладні №5 від 02.10.2017, №6 від 03.10.2017, №11 від 09.10.2017, №12 від 10.10.2017, №13 від 12.10.2017, №14 від 13.10.2017, №15 від 18.10.2017, які зареєстровані в ЄРПН, платіжні доручення №1576 від 09.10.2017 на суму 488331,52 грн., №1592 від 12.10.2017 на суму 2000000,00 грн., №1613 від 17.10.2017 на суму 2200000,00 грн., №1663 від 24.10.2017 на суму 1700000,00 грн, №1668 від 25.10.2017 на суму 1300000,00 грн., №1753 від 07.11.2017 на суму 71642,13 грн.

12.11.2017 між ТОВ «МІК» та ТОВ «Групкомерс ЛТД» (після перейменування ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ») укладено договір поставки №12/11-001М, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.2 найменування Товару, загальна кількість Товару, який має бути поставлений, асортимент (номенклатура) за сортами, видами, марками та типорозмірами, ціна за одиницю Товару, строки, умови поставки, форма оплати (істотні умови) визначаються Сторонами у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні від 16.11.2018 №124, №125, №127, №128, №130, №131, №132, №133, від 19.11.2018 №142, №143, №144, №145, від 20.11.2018 №146, №147, №148, №149, №150, №151, №152, №153, №154, від 21.11.2018 №155, від 26.11.2018 №156, №157, товарно-транспортні накладні від 16.11.2018 №125, №127, №128, №130, №131, №132, №133, №134, №135, від 19.11.2018 №136, №137, №138, №139, №140, №141, №142, №143, №144, №145, від 20.11.2018 №146, №147, №148, №149, №150, №151, №152, №153, №154, від 21.11.2018 №155, від 26.11.2018 №156, №157,124, податкові накладні від 16.11.2018 №165, №136, №166, №167, №168, №173, №137, №138, №139, №140, від 19.11.2018 №141, №142, №143, №144, №145, №146, №147, №148, №149, №150, від 20.11.2018 №151, №152, №154, №153, №155, №156, №157, №158, №159, від 21.11.2018 №160, від 26.11.2018 №161, №162, які зареєстровані в ЄРПН, платіжні доручення на ім`я ТОВ «АВІВАТРЕЙД» згідно з Договором уступки права вимоги №12/11-001М/01 від 20.05.2019 №226 на суму 2000000,00 грн., №3506 на суму 2000000,00 грн., №3525 на суму 370000,00 грн., від 21.05.2019 №3536 на суму 2000000,00 грн., №3526 на суму 2000000,00 грн., №3550 на суму 1350000,00 грн., від 23.05.2019 №3562 на суму 200000,00 грн., від 27.05.2019 №3603 на суму 70000,00 грн., №3594 на суму 1310000,00 грн., від 03.06.2019 №3647 на суму 135000,00 грн., від 03.06.2019 №3653 на суму 1230000,00 грн., №3648 на суму 1390000,00 грн., від 04.06.2019 №3668 на суму 1700000,00 грн., від 06.06.2019 №3695 на суму 667000,00 грн., від 07.06.2019 №3706 на суму 15000,00 грн., від 10.06.2019 №3717 на суму 805000,00 грн., від 11.06.2019 №3728 на суму 800000,00 грн., №3721 на суму 106000,00 грн., від 12.06.2019 №3737 на суму 200000,00 грн., №3729 на суму 430000,00 грн., №3735 на суму 840000,00 грн., від 13.06.2019 №3753 на суму 1150000,00 грн., №3755 на суму 509000,00 грн., №3746 на суму 136000,00 грн., від 14.06.2019 №3788 на суму 220000,00 грн., №3779 на суму 770000,00 грн., від 18.06.2019 №3790 на суму 103000,00 грн., від 19.06.2019 №3799 на суму 710000,00 грн., від 21.06.2019 №3820 на суму 1514000,00 грн., від 24.06.2019 №3849 на суму 1713619,00 грн., від 25.06.2019 №3862 на суму 990000,00 грн., від 27.06.2019 №3875 на суму 20000,00 грн., від 05.07.2019 №3968 на суму 65000,00 грн., №3965 на суму 2850000,00 грн., від 08.07.2019 №3979 на суму 665000,00 грн., №3973 на суму 948000,00 грн., від 09.07.2019 №4008 на суму 1970000,00 грн., від 11.07.2019 №4045 на суму 305000,00 грн., від 12.07.2019 №4063 на суму 500000,00 грн., від 15.07.2019 №4098 на суму 3005000,00 грн., №4076 на суму 600000,00 грн., №4094 на суму 30000,00 грн., від 18.07.2019 №4138 на суму 2250000,00 грн., №4142 на суму 2270000,00 грн., від 22.07.2019 №4173 на суму 1410000,00 грн., від 23.07.2019 №4192 на суму 310000,00 грн., №4187 на суму 10000,00 грн., №4195 на суму 70000,00 грн., від 24.07.2019 №4219 на суму 620000,00 грн., №4218 на суму 10000,00 грн., від 26.07.2019 №4265 на суму 1516559,53 грн.

24.01.2017 між ТОВ «МІК» та ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ» укладено договір поставки №012404, за умовами якого Постачальник передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим Договором, товарно-матеріальні цінності. Відповідно до п. 1.2 Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки Товару визначається в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: додаткові угоди №2 від 24.12.2017, видаткові накладні від 04.10.2017 №РН-0000070, №РН-0000069, від 17.10.2017 №РН-0000071, №РН-0000072, №РН-0000073, №РН-0000079 від 03.11.2017, №РН-0000080 від 14.11.2017, №РН-0000087 від 06.12.2017, №РН-0000090 від 21.12.2017, №РН-0000001 від 16.01.2018, №РН-0000002 від 25.01.2018, товарно-транспортні накладні від 04.10.2017 №69, №70, від 17.10.2017 №71, №72, №73, від 03.11.2017 №79, від 14.11.2017 №80, від 06.12.2017 №87, від 21.12.2017 №90, від 16.01.2018 №1, від 25.01.2018 №2, податкові накладні від 04.10.2017 №1, №2, від 17.10.2017 №5, №6, від 03.11.2017 №2, від 14.11.2017 №4, від 06.12.2017 №1, від 21.12.2017 №3, від 16.01.2018 №1, від 25.01.2018 №2, які зареєстровані в ЄРПН, платіжні доручення від 04.10.2017 №1548 на суму 872665,92 грн., №1549 на суму 742682,16 грн., від 05.10.2017 №1559 на суму 847098,00 грн., від 25.10.2017 №1670 на суму 828439,92 грн., №1672 на суму 802944,00 грн., від 15.11.2017 №1811 на суму 1690350,00 грн., від 04.12.2017 №1913 на суму 261969,60 грн., від 06.12.2017 №1932 на суму 285324,00 грн., від 22.12.2017 №2046 на суму 202176,00 грн., від 29.01.2018 на суму 677279,00 грн., від 30.01.2018 №2248 на суму 150000,00 грн., від 06.03.2018 №2597 на суму 2379647,03 грн.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, додатки до них, специфікації, видаткові накладні, акти приймання послуг, платіжні документи тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (надання послуг) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судом встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів ТОВ «МІК»- ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА», з ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (попередня назва ТОВ «Групкомерс ЛТД»), ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ», щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.

Проте, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 826/1398/14, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Суд наголошує на тому, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази) ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.

Стосовно посилання представника відповідача на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 по справі №754/3771/18 (номер провадження №1-кп/754/527/18), яким затверджено угоду від 20.03.2018 між прокурором Київської місцевої прокуратури №3 Тедорадзе М.Д. та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості, ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Постанова Верховного Суду України від 04.09.2018 у справі №826/18952/14 містить правовий висновок про те, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

У постанові Верховного Суду України від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 зазначено, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій і. як наслідок, потребу перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Так, у вказаному судовому рішенні не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ «МІК» та ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА», а лише встановлено факт реєстрації вказаного контрагента, а тому таке рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента само по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій.

Також суд зазначає, що притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи по собі не створює жодних юридичних наслідків для юридичної особи, засновником якої вона були і тим більше для контрагентів такої юридичної особи. Обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, обставини, встановлені рішенням суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність операцій між позивачем та ТОВ «ФОРТ-ЛАЙФ УКРАЇНА».

Щодо наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ «РЕКЛАМ-СТАРТ» (попередня назва ТОВ «Групкомерс ЛТД»), ТОВ «АРДЕН ІНВЕСТ»), відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що контролюючий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на формування активу ТОВ «МІК» за рахунок безоплатного надходження товару, у зв`язку із чим висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки у цій частині, є необґрунтованими та недоведеними, а спірні податкові повідомлення-рішення від 13.09.2021 №0129010701, від 13.09.2021 №0129000701 та від 13.09.2021 №0129020701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «МІК» не зареєстровані податкові накладні за травень 2018 року на суму ПДВ 18117292,00 грн., зроблено перевіряючими (ст. 41-42 Акту) внаслідок того, що внаслідок співставлення показників податкових зобов`язань, задекларованих позивачем в Податковій декларації з податку на додану вартість (реєстраційний № 9125101336 від 21.06.2018 року) встановлена розбіжність у розмірі 18117292,00 грн. ПДВ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (н. 14.1.60 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 стати 198 ПК України).

Суд зазначає, що сума податкових зобов`язань за травень 2018 року відповідно до регістрів бухгалтерського обліку складає 16515669,00 грн., що саме відображено в Акті перевірки на сторінці 41-42 та відповідає сумі зареєстрованих податкових накладних, і цей факт не спростовується представником відповідача. Акт перевірки не містить зауважень стосовно реєстрації податкових накладних на вищевказану суму.

Водночас, як пояснив представник позивача, до Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року внаслідок технічної випадкової помилки було включено податкові зобов`язання на суму 34632961,00 грн. Однак, оскільки такі господарські операції не відбулись, тому відповідні податкові накладні не складалися і не реєструвалися в ЄРПН, тому податкова накладна на суму ПДВ 18117292,00 грн. фактично не існує і не зареєстрована в ЄРПН у зв`язку відсутністю фінансово-господарської події та виникнення податкових зобов`язань. Тим більше, в Акті перевірки відповідачем не вказано, з яким саме контрагентом і по якій господарській операції така податкова накладна мала бути зареєстрованою.

Крім того, судом враховано, що в результаті вище вказаної помилки позивачем не було заподіяної шкоди держбюджету, оскільки підприємством самостійно зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту по ТОВ «МІК» і ця обставина не заперечується відповідачем.

А відтак, податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №0129030701 форми «ПН» щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50% з податку на додану вартість у розмірі 9058646,00 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Аналізуючи наявність підстав для притягнення підприємства ТОВ «МІК» до відповідальності за порушення за порушення п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, суд виходить з наступного.

22.07.2012 між ТОВ «МІК» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення четвертого поверху, позначеного на плані літ. Г, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею – 460,1 кв. м, і сплатив за нього обговорену грошову суму, яка за умовами п. 2.1 Договору складає 460365,00 грн.

На виконання норм податкового законодавства, ТОВ «МІК» у III кварталі 2020 року нараховувало, утримало та сплатило до бюджету податок з доходу фізичних осіб і військовий збір, подало податковий розрахунок за формою №1-ДФ, зазначивши «104» ознаку на суму 430441,27 грн., де ознака «104» - Частина доходів від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна та виплатило громадянці ОСОБА_1 за придбання нежитлового приміщення, про що свідчить платіжне доручення №39484 від 22.07.2020 на суму 430441,27 грн. Також позивачем надано докази оплати до бюджету податку з доходу фізичних осіб і військового збору, а саме платіжні доручення від 22.07.2020 №39485 на суму 23018,25 грн. та №39486 на суму 6905,48 грн..

Перевіркою (ст.44 Акту) встановлено, що у звіті 1-ДФ за III квартал 2020 року позивачем відображено отриманий дохід по «104» ознаці на суму 430441,27 грн., тобто на думку перевіряючих нарахована сума отриманого доходу гр. ОСОБА_1 ТОВ «МІК» вказана невірно.

За приписами до пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.(пп. "а", "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України).

Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків.

Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (далі - Порядок №4).

Відповідно до п.1.2 Порядку №4 податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Згідно з п. 3.2 розд. III Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

У разі нарахування доходу його відображення у графі За є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

Враховуючи викладене, у графі 3а Розрахунку №1-ДФ нарахований дохід відображається повністю, без вирахування із суми доходу нарахованих сум податків і зборів, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу особи (платника).

При цьому, за приписами п. 3.3-3.5 Порядку у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом; у графі 4а "Сума нарахованого податку" відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством; у графі 4 "Сума перерахованого податку" відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету .

Положеннями п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами контролюючого органу, що податковий розрахунок 1-ДФ за ІІІ квартал 2020 року позивачем був заповнений з помилками, оскільки у графі 3а зазначено отриманий дохід гр. ОСОБА_1 з вирахування із суми доходу нарахованих сум податків і зборів, чим порушено вимоги п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), а тому у задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 №000131220717 слід відмовити.

Стосовно підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №000131210717 від 14.09.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2319,98 грн., які складаються зі штрафу і пені, та податкового повідомлення-рішення №00013120717 від 14.09.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції з військового збору в розмірі 312,71 грн., які складаються зі штрафу і пені, судом встановлено наступне.

Так, на с. 46 Акту відповідач зазначає, що за перевіряємий період ТОВ «МІК» було нараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 22621659,98 грн., перераховано 22682221,21 грн. Переплата підприємства по податку з доходу фізичних осіб перед бюджетом станом на 31.03.2021 становить 60561,23 грн. В порушення пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.1. п. 168.4 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п. 171.1, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 у розмірі 141557,40 грн., в тому числі за листопад 2018 року - 1979,83грн., за жовтень 2019 року – 7006,21 грн.; за червень 2020 року - 2641,51грн., за вересень 2020 року - 19996,87 грн., за жовтень 2020 року - 31651,63 грн., за листопад 2020 року - 24213,34грн., за січень 2021року – 54068,00 грн.

На с.50-51 Акту відповідачем вказано, що ТОВ «МІК» за перевіряємий період було нараховано військового збору у сумі 2128242,62грн., перераховано 2153857,45 грн. Заборгованість підприємства по станом на 31.03.2021 відсутня. При цьому, в порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 у розмірі 1217,26 грн., у тому числі: за липень 2018 року – 21,65 грн., за листопад 2018 року – 112,97 грн., за грудень 2018 року – 4,38 грн., за жовтень 2019 року – 1078,26 грн.

Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Відповідно до п. 1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Так, при перевірці правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору податковим органом використовувалась звітність, що подавалась ТОВ «МІК», документи відповідно до яких проводилося нарахування (обчислення) або, які підтверджують нарахування (обчислення) доходу, на які відповідно до цього закону нараховується податок та збір, а також інші первинні документи, на визначення суми загального оподаткованого доходу (витрат). Суд зазначає, що зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку позивача у контролюючого органу не було.

Аналіз акту перевірки свідчить про його невідповідність Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі – Порядок №727).

Зокрема, п. 3-5 Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд бере до уваги доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що платіжні документи на виплату заробітної плати в банк подавалися одночасного з розрахунковими документами на перерахування податку та збору до бюджету.

Викладені відповідачем на с. 45-46 с. 50-51 Акту перевірки результати здійсненого аналізу за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, який фактично став підставою для висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового, не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку підприємства та підтверджують наявність зазначених в Акті фактів.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність факту несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору у спірному періоді.

Ні у відзиві на адміністративний позов, ні в ході розгляду справи відповідач не наводить жодних додаткових пояснень щодо виявлених порушень, відповідач дублює висновки акту перевірки без зазначень конкретних обставин виявлених правопорушень та посилання на конкретні докази.

Таким чином, враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2021 №000131210717 та №00013120717.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За змістом пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Відповідно до п.30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За приписами п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

За приписами пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження тих обставин, що 25 жовтня 2018 року ТОВ «МІК» за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., реєстровий № 2887, придбало у ТОВ «КОЗЯТИНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» нерухоме майно, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства легкої промисловості загальною площею 5363,9 кв.м, який розташовано за адресою: 22100, Вінницька область, Козятинський район, м. Козятин, вул. Матросова, буд.80, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1620974005105, у складі будівель та споруд згідно із витягом з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності №134191623 від 14.08.2018. До складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар тощо, які використовується для здійснення підприємницької діяльності. Єдиний майновий комплекс розташовано на земельній ділянці площею 0.9627 га, кадастровий номер - 0510500000:00:031:0001.

На зазначеній земельній ділянці розташовано складові єдиного майнового комплексу, а саме: виробничий корпус, павільйон ПК 24, А,А2, площею 2188,8 кв.м, будівля швейної фабрики Б, площею 1745.2 кв.м, фінський склад В, площею 437,5кв.м, прохідна Г, площею 10,3кв.м, склад вторинної сировини, Д, площею 98.4кв.м, цех ширпотреба Є, площею 79,3кв.м, котельна з прибудовою Ж, площею 279.9кв.м, гараж Н. площею 74,4кв.м, матеріальний склад JI, площею 185,2кв.м, клуб з прибудовою М. площею 147,9кв.м, огорожа 1, протипожежний резервуар 3, склад паливно-мастильних матеріалів С, площею 5.6кв.м, туалет Т, ворота 2, димова труба 3, гараж К, площею 111,4кв.м. Територія огороджена парканом з металевими воротами та прохідною.

Згідно із витягу з Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача зазначено: - 14.12 Виробництво робочого одягу (основний). Зазначені приміщення використовуються ТОВ «МІК» у підприємницькій діяльності, що підтверджується повідомленнями позивача про об`єкти оподаткування які експлуатуються.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів того, що об`єкти нерухомості, належного ТОВ «МІК» майнового комплексу, використовуються позивачем не за призначенням чи в будь-яких інших цілях, крім вищезазначеної промислової діяльності, таким чином,.

З врахуванням наведеного вище суд вважає, що матеріалами справи стверджується той факт, що вказані приміщення є будівлями промисловості, належать позивачу на праві власності, позивач використовує такі для здійснення ним промислової діяльності (легкої промисловості) за одним із видів його діяльності (Код КВЕД 14.12 Виробництво робочого одягу). Отже, враховуючи приписи підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та наведене вище, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2021 №0129040708 форми «Р» щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 48429,28 грн., та від 13.09.2021 №0129070708 форми «ПС» щодо застосування штрафних санкцій за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 1020,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.09.2021 №0129010701, № 0129000701, №0129020701, №0129030701, №0129040708, №0129070708, від 14.09.2021 №000131210717, №00013120717.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» суму судового збору у розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 31.01.2022.

Суддя І.В. Батрак