Рішення № 103156835, 01.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2022 року Справа № 280/9223/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95, код ЄДРПОУ 38024583) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що зважаючи на пряму заборону на проведення документальних перевірок, встановлену відповідно до приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, прийняття податковим органом оскаржуваного наказу є грубим і очевидним порушенням положень податкового законодавства України, а наказ підлягає скасуванню. Фактичне перебирання Кабінетом міністрів України повноважень Верховної ради України шляхом прийняття постанови від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" про скорочення строків дії обмежень на період дії мораторію, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України - є прямим порушенням гарантій прав і свобод людини і громадянина, приписів основного закону Конституції України. Також вказує, що відповідачем на адресу Позивача надіслано копію наказу, і якій вказана інформація про особу яка засвідчує копію наказу у той же час не надано повноважень - адже особа що засвідчує копію відрізняється від особи яка підписала наказ. Таким чином наявні порушення вимог законодавства України, щодо оформлення копії Наказу, що свідчить про невиконання податковим органом вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а отже податковий орган не може приступити до перевірки на підставі оскаржуваного Наказу.

В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.10.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2021.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «ЗАПОРІЗЬКА теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» є правомірним адже право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень і забором, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню i поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано Законом України, прийнятим Верховою Радою України, як органом законодавчої влади та відповідно Кабінет Міністрів таким правом скористався. У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях вказує, що норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПK України, як i пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 3в 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» безпосередньо пов`язані із актами Кабінету Міністрів України, на підставі яких i був введений та продовжений у подальшому карантин. З приводу чого зазначає, що постанова Кабінету міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" не була скасована чи визнана нечинною у судовому порядку, тому підлягає виконанню, а відповідачем дотримано всіх, передбачених законодавством, вимог щодо проведення перевірки платника податків. З огляду на це просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

26.10.2021 представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічний можливостей.

Ухвалою суду від 03.11.2021 заяву представника позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічний можливостей задоволено.

Ухвалою суду від 03.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.12.2021.

03.11.2021 відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 по справі № 816/228/17.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Судове засідання призначено на 17.01.2022.

17.01.2022 позивачем до суду подано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що подав відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головою Державної податкової служби України 23.12.2020 затверджено План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, який розміщено на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. До зазначеного Плану-графіку включено позивача.

Наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» призначено документальну планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 30.09.2021, тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.01.2018 по 30.06.2021 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» було направлено за адресою: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95, вручені позивачу 21.09.2021.

Головне управління ДПС у Запорізькій області видані повідомлення від 29.09.2021 № 4750, № 4751, № 4752 про проведення з 30.09.2021 посадовими (службовими) особами Головного управління ДПС у Запорізькій області документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Головне управління ДПС у Запорізькій області видані направлення від 14.09.2021 № 104/4/08-01-07-13-10 про проведення з 30.09.2021 посадовими (службовими) особами Головного управління ДПС у Запорізькій області документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

30.09.2021 о 09 год. 10 хв. посадові особи Головного управління ДПС у Запорізькій області прибули для проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за місцезнаходженням (податковою адресою) позивача: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95.

Представником відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за довіреністю від 31.12.2020 відмовлено у допуску посадових осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що складено Акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової, фактичної перевірки № 2214/08-01-27-20/38024583 від 30.09.2021.

Згідно з письмовими поясненнями представника відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки підприємство відмовило з підстав того, що наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» не відповідає нормам Податкового кодексу України, а саме: статті 52 підрозділу 10 розділу XX ПК України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок з 18 березня 2020 року по останній день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановлено Кабінетом Міністрів України на всій території з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID-19).

Позивач вважає, що наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» прийнято відповідачем з порушенням положень діючого податкового законодавства України, через що звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено у статті 77 Податкового кодексу України, за приписами пункту 77.1 якої документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Змінами внесеними у Податковий кодекс України (перший пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону №540-ІХ від 30.03.2020: із змінами, внесеними згідно із Законом №591-ІХ від 13.05.2020), а саме: установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що під дію мораторію підпадають планові документальні перевірки; мораторій встановлений на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Стаття 9 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовження дію карантину з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 " Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021 року (період в який було прийнято оскаржуваний наказ). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 405 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.06.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11 серпня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 1 жовтня 2021 року. В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 року № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину до 31 грудня 2021 року на всій території України.

Суд наголошує, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, на дату прийняття спірного наказу на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відповідно діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Пунктом 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» ( далі Закон № 909-ІХ ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи. При цьому, Законом № 909-ІХ строк дії мораторію на проведення документальних планових перевірок платників податків, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не змінювався. Законом № 909-ІХ зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вносилися.

Щодо твердження відповідача про наявність постанови Кабінету Міністрів України, відповідно до якої скорочений строк дії обмежень, встановлених п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову №89 від 03.02.2021р. «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Проте, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось, у тому числі як і карантин, що продовжує діяти.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Окрім цього пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

Суд наголошує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно- правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України (ст.8).

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Так, підставою для здійснення перевірки відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» є постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок".

Суд наголошує, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірність його дій.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області, яке прийняло протиправні рішення.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача подано договір про надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2019 року, додаткова угода до договору про надання професійної правничої допомоги від 31 грудня 2019 року, акт приймання-передачі до договору про надання професійної правничої допомоги № 15 від 24 січня 2021 року в якому вказано види послуг, час витрачений адвокатом на їх виконання та розрахунок.

Клієнтом прийнято правничу допомогу на загальну вартість 10 000 грн. 00 коп. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів).

Суд зазначає, що визначений сторонами у договорі фіксований розмір гонорару є завищеним, оскільки справи за позовними вимогами Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу в Запорізькому окружному адміністративному суді є типовими, вони не вирізняються особливою складністю чи великою кількістю документів на обґрунтування позовних вимог.

Не заперечуючи проти наданої правничої допомоги у справі, суд вважає співмірним та обґрунтованим її розмір в сумі 8000,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. В іншій частині витрати на правову допомогу є завищеними та необґрунтованими

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95, код ЄДРПОУ 38024583) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування наказу наказ від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)» задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2021 № 2774-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код за ЄДРПОУ 38024583)».

Стягнути на користь Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95, код ЄДРПОУ 38024583) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.02.2022.

Суддя А.В. Сіпака