Ухвала суду № 103154731, 08.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

08 лютого 2022 р. Справа № 120/13466/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН"

до: Головного управління ДПС у Миколаївській області

про: визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікітан» (далі – ТОВ «Вікітан», позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу № 1828-п від 28.09.2021 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.09.2021 № 1828-п, призначено проведення фактичної перевірки позивача з 12.10.2021 щодо порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами – лічильниками та/або рівномірами – лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин що використовуються в електронних сигаретах, пального.

На думку позивача, оскаржуваний наказ ГУ ДПС у Миколаївській області прийнятий з порушенням процедури та порядку його прийняття, оскільки у наказі відсутні будь – які посилання відповідача на конкретні підстави призначення такої перевірки, що передбачені п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 25.10.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні. Цією ж ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

07.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Вказує на те, що контролюючий орган прийняв наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ «Вікітан» № 1828-п від 28.09.2021 на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, норми якого, з поміж іншого, дозволяють проведення фактичної перевірки у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального” покладені на контролюючі органи. При цьому, передумовою для прийняття такого наказу було отримання в установленому законом порядку інформації від ДПС України (лист від 26.05.2021 № 11958/7/99-00-07-05-03-07), в якій зазначено перелік суб`єктів господарювання, щодо їх контролю за обігом пального для упередження випадків ухилення від сплати податків.

Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки був виданий у відповідності до норм податкового законодавства, а тому жодних підстав для його скасування не вбачає.

З поміж іншого ГУ ДПС у Миколаївській області наголошує, що на реалізацію наказу № 1828-п від 28.09.2021 контролюючим органом було проведено фактичну перевірку ТОВ «Вікітан», в ході якої були встановлені порушення, які зафіксовані актом фактичної перевірки № 7683/14/29/07/30641728 від 22.10.2021. При цьому, матеріали такої перевірки в подальшому були направлені ГУ ДПС у Вінницькій області, яким винесені відносно товариства відповідні податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин відповідач з посиланням на правові позиції Верховного Суду вважає, що скасування спірного наказу за вказаних обставин не може привести до відновлення порушених прав позивача, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведеної перевірки, тобто – податкові повідомлення-рішення. Відповідно, оцінка процедури призначення та проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Надалі, 10.12.2021 до суду від ТОВ «Вікітан» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача на обґрунтування своїх вимог долучає до матеріалів справи копії судових рішень Верховного Суду у спорах з подібними правовідносинами, та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, як свідчать матеріали справи, 28.09.2021 начальником ГУ ДПС у Миколаївській області Д.Прокоф`євим на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України прийнято наказ № 1828-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Вікітан», яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою місця здійснення господарської діяльності: вул. Велика, буд 2/А, с. Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область з 12 жовтня 2021 року, тривалістю 10 діб.

29.09.2021 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Миколаївській області видано направлення на перевірку за № 2348/14-29-07-10 та № 2349/14-29-07-10.

Фактична перевірка позивача проводилась відповідачем в період часу з 12.10.2021 по 21.10.2021, за результатами якої ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки від 22.10.2021 № 7683/14/29/07/30641728, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства. При цьому, як зазначено у відзиві відповідача, усі зібрані матеріали фактичної перевірки були направлені до Головного управління ДПС у Вінницькій області для прийняття відповідного рішення у відповідності до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС від 04.09.2020 № 470 в редакції наказу ДПС України від 04.09.2021 № 729. Також вказано і те, що в подальшому ГУ ДПС у Вінницькій області за наслідками виявлених порушень, оформлених актом фактичної перевірки, відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Вважаючи, що наказ ГУ ДПС у Миколаївській області № 1828-п від 28.09.2021 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" прийнятий всупереч вимогам податкового законодавства та без відповідних на те правових підстав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогами про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 – 80.2.7 згаданого пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки – з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для наступного винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу № 816/228/17 у своїй постанові від 08.09.2021 вказала на те, що аналізованими нормами Податкового кодексу з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. І лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

При цьому, розглядаючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу про проведення перевірки, Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові дійшла висновку про таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі N 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За наведених вище обставин Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що наказ контролюючого органу про проведення перевірки, після його реалізації, не може бути оскаржений до суду, та, відповідно, такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Як зазначено у частині 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином застосовуючи означені висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, до правовідносин у даній адміністративній справі, суд враховує те, що оскільки оскаржуваний наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1828-п від 28.09.2021 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" є реалізований у спосіб проведення контролюючим органом такої перевірки, оформленням її наслідків у вигляді акту фактичної перевірки від 22.10.2021 № 7683/14/29/07/ НОМЕР_1 та наступним прийняттям на підставі такого акту податкових повідомлень-рішень, тому оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Як наслідок суд доходить висновку про те, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Виходячи із вищевикладеного провадження у справі за позовом ТОВ «Вікітан» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1828-п від 28.09.2021 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" підлягає закриттю.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із наступного.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.

Додатково суд роз`яснює позивачу, що згідно частини 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 120/13466/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1828-п від 28.09.2021 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан".

Роз`яснити позивачу (представнику позивача), що в силу вимог ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович