Ухвала суду № 103154304, 02.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

02 лютого 2022 р. Справа № 120/19774/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження в підготовчому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким окружним адміністративним судом здійснюється підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У підготовче засідання, призначене на 02.02.2022, сторони, а також третя особа до суду не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наведені обставини згідно частини першої статті 205 КАС України не перешкоджають продовженню розгляду справи та проведенню підготовчого провадження.

Так, одним із завдань підготовчого провадження згідно частини 2 статті 173 КАС України є визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.

Як слідує зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , останні мотивовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з січня 2021 року по грудень 2021 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн.

Позивач зазначає, що розмір суддівської винагороди яку вона отримує працюючи на посаді судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, у 2021 році повинен обраховуватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб величиною 2270 грн. Вважає, що встановлення Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік” спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді суперечить Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та порушує конституційні гарантії незалежності суддів. Тому, на її думку, відповідач неправомірно виплачує суддівську винагороду без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2021 складає 2270 грн.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи та поданими сторонами заявами по суті справи, суд доходить висновку про необхідність витребування з власної ініціативи додаткових доказів із таких мотивів.

Одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Цей принцип визначає особливості адміністративного судочинства і полягає у більш активній ролі суду: саме на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного з`ясування обставин у справі. Отже, адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб на засадах верховенства права ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема із наданих позивачем розрахункових листів про виплату суддівської винагороди, встановлено, що в спірний період із січня по грудень 2021 року її розмір обчислено виходячи з приписів абз. 5 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, з урахуванням величини прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня – територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону № 1402-VIII передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., Верховний Суд дійшов таких висновків (постанова від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21):

“виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)”.

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Суд Касаційної інстанції вказав, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Відповідно, наведені міркування касаційного суду були викладені у тій площині, щоб зорієнтувати суди попередніх інстанцій на те, які юридично значимі факти потрібно з`ясувати для правильного вирішення спору і застосування ефективного способу захисту порушеного права.

Аналогічний висновок із цього приводу був викладений і у іншій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.

Отже, із урахуванням норм ст. 148-149 Закону № 1402-VIII, ст. 22-23 БК України та процитованих висновків Верховного Суду у справах № 400/2031/21, № 360/503/21, при розгляді цієї справи виникла необхідність додаткового дослідження обставин, пов`язаних із причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду та, у зв`язку із цим, можливого вирішення процесуального питання щодо визначення належного відповідача/відповідачів у цій справі.

Як зазначено у ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових доказів.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).

Відтак, з метою з`ясування участі ДСА України у правовідносинах щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному розмірі, суд доходить висновку про наявність підстав для витребування у відповідача інформації у формі пояснень та письмових доказів, які її підтверджують, дослідження якої дасть можливість встановити, що стало причиною обчислення та виплати позивачу суддівської винагороди із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді величиною 2102 грн., а саме чи було такою причиною:

1) недостатність коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня 2021 року (2270 гривень);

2) застосування норми абзацу 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” при наявності бюджетних асигнувань, достатніх для нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Необхідність витребування додаткових доказів згідно п. 4 ч. 6 ст. 181 КАС України є підставою для оголошення перерви в підготовчому засіданні.

Керуючись ст.ст. 9, 80, 173, 181, 205, 229, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Витребувати у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області:

1) інформацію про те, чи передбачав затверджений на 2021 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області кошторис видатків та щомісячний розпис видатків, обсяг фінансування витрат на виплату суддівської винагороди достатньо коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу, як судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2021 (2270 грн.) (тобто, чи виділено головним розпорядником (Державною судовою адміністрацією України) Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Вінницькій області достатньо коштів для обчислення та виплати позивачу у період із січня по грудень 2021 року суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.);

2) Інформацію у формі пояснень та її документальне підтвердження про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода ОСОБА_1 у період із січня по грудень 2021 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2021 (2270 грн.) за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в затвердженому на 2021 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків.

Витребувані докази надати суду в строк до 22 лютого 2022 року.

У зв`язку з необхідністю витребування доказів оголосити перерву в підготовчому засіданні до 09:00 год. 25 лютого 2022 року.

Інформувати учасників справи про те, що розгляд справи в підготовчому засіданні відбудеться 25 лютого 2022 року о 09:00 год. в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович