Рішення № 103153985, 02.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2022 р. Справа № 120/14738/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Стрижавської селищної ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрижавський Граніт» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

03.11.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд подано адміністративний позов за підписом адвоката Тиховського Миколи Олеговича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначив, що 01.09.2021 позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо та гр. ОСОБА_8 площею 0,700 га на території Стрижавської селищної ради.

Рішеннями 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 92-99 позивачам відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що ними не було надано документів які підтверджують користування земельними ділянками.

Не погоджуючись із рішеннями, позивачі звернулися до суду, оскільки, на їх думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації.

Ухвалою від 08.11.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також витребувано у Стрижавської селищної ради:

- належним чином засвідчену копію клопотань позивачів від 01.09.2021 із додатками до них;

- належним чином засвідчені копії рішень 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 92-99 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

31.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та надано витребувані докази. Також відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Стрижавський Граніт».

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що адвокатом Тиховським М.О. не надано належних доказів, що підтверджують його повноваження на представлення інтересів позивачів, оскільки ордер виписаний на ОСОБА_9 який не є стороною у справі.

Тому на думку відповідача наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ст. 169 КАС України.

Відносно суті спірних правовідносин відповідач вказав, що при розгляді клопотань позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Рада дійшла висновку про відмову у наданні такого дозволу, оскільки бажана для позивачів земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу третьої особи. Також позивачами не надано жодного документу, який би підтверджував користування земельними ділянками щодо яких подано клопотання.

Крім того зазначив, що земельна ділянка відносно якої звернулися позивачі, рішенням Стрижавської селищної ради від 10.12.2021 № 14 віднесена до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності права оренди на які виставляються на земельні торги.

11.01.2022 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Стрижавський Граніт» про залучення їх до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 12.01.2022 залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрижавський Граніт» та витребувано у Товариства:

- Акт про надання гірничого відводу з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 6323 від 21.02.2019;

- схему (топографічний план, геологічна карта) земельної ділянки, що визначена Актом про надання гірничого відводу з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 6323 від 21.02.2019.

17.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачів вважає твердження викладені у відзиві необґрунтованими.

Мотивуючи відповідь на відзив представник зіслався на помилковість висновків відповідача про пред`явлення позову неуповноваженою особою. Просив звернути увагу, що у поданих довіреностях посвідчених нотаріусом вказано, що представник Підчаха О.М. має право укладати договори про надання правової допомоги з адвокатом від імені позивачів.

Також представник позивачів вказав, що надання документів які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві чи користування землею не передбачено ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Крім того зазначив, що погодження землекористувача повинно надаватися лише у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб. Разом з тим, бажана для позивачів земельна ділянка є вільною.

Щодо твердження відповідача про те, що земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу представник позивачів вказав, що надана ТОВ «Стрижавський Граніт» земельна ділянка згідно спеціального дозволу від 21.02.2019 № 6323 не накладається на земельну ділянку відносно якої звернулися позивачі.

18.01.2022 на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «Стрижавський Граніт», у яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

24.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи, у яких представник позивачів вважає пояснення необґрунтованими.

Ухвалою від 02.02.2022 у задоволенні клопотання ТОВ «Стрижавський Граніт» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

01.09.2021 позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо та гр. ОСОБА_8 площею 0,700 га на території Стрижавської селищної ради. До клопотань було долучено викопіювання з кадастрової карти, копії паспортів, ідентифікаційних кодів та довідок про реєстрацію місця проживання заявників, копії нотаріальних довіреностей (а.с.12-27).

Рішеннями 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 92-99 позивачам відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що позивачами не було надано документів, що підтверджують користування земельними ділянками (а.с.28-35).

Позивачі вважають рішення відповідача від 13.10.2021 № 92-99 протиправними, оскільки, на їх думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Тому з метою скасування рішення та зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

Мотивуючи рішення від 13.10.2021 № 92-99 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач зазначив, що позивачами не було надано документів, що підтверджують користування земельними ділянками.

Водночас суд наголошує, що нормами Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і підстава на яку зіслався відповідач до їх числа не належать.

Щодо посилання відповідача на те, що бажана для позивачів земельна ділянка належить до гірничого відводу на який ТОВ «Стрижавський Граніт» отримано спеціальний дозвіл від 21.02.2019 № 6323, суд зазначає наступне.

Перш за все суд зазначає, що вказана обставина не зазначена в оскаржуваних рішеннях як підстава для їх прийняття, а тому не може впливати на висновки суду про правомірність чи неправомірність цих рішень.

До того ж, суд враховує, що порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ корисних копалин визначено Положенням про порядок надання гірничих відводів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 (далі – Положення № 59).

Відповідно до п. 3 Положення № 59 право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка № 1.

Надання додаткових гірничих відводів до існуючого гірничого відводу оформляється як новий відвід у порядку, встановленому цим Положенням (п. 6 Положення № 59).

Земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством (п. 11 Положення № 59).

Згідно п. 12 Положення № 59 гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Надання гірничого відводу оформлюється актом, а також надписом у верхньому правому куті копії топографічного плану (додатки № 1 і 3) (п. 26 Положення № 59).

З метою встановлення меж земельної ділянки, що визначена Актом про надання гірничого відводу з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 6323 від 21.02.2019, ухвалою від 12.01.2022 було витребувано у ТОВ «Стрижавський Граніт»:

- Акт про надання гірничого відводу з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 6323 від 21.02.2019;

- схему (топографічний план, геологічна карта) земельної ділянки, що визначена Актом про надання гірничого відводу з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 6323 від 21.02.2019.

З наданого Акту про надання гірничого відводу та топографічного плану (геологічної карти) вбачається відсутність накладення бажаної для позивачів земельної ділянки на земельну ділянку що перебуває у користуванні ТОВ «Стрижавський Граніт» згідно спеціального дозволу від 21.02.2019 № 6323.

Більше того, згідно п. 3 Положення № 59 Акт про надання гірничого відводу не є документом, що посвідчує речове право на земельну ділянку в межах такого відводу, адже після отримання спеціального дозволу та оформлення гірничого відводу, відведення земельної ділянки надрокористувачу здійснюється в порядку передбаченому земельним законодавством.

Відтак, хоча частина бажаних для позивачів земельних ділянок і охоплюється наданим третьою особою перспективним планом розширення гірничого відводу, цей документ не є належним та допустимим доказом завершення процедури відведення Товариству цієї землі на момент розгляду справи.

Таким чином, посилання відповідача на те, що земельні ділянки щодо яких звернулися позивачі належать до гірничого відводу на який ТОВ «Стрижавський Граніт» отримано спеціальний дозвіл від 21.02.2019 № 6323 не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилання відповідача на те, що на зазначену позивачами в клопотанні земельну ділянку надано дозвіл іншій особі, суд зазначає, що отримання відповідного дозволу не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.

При цьому, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17.

Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 по справі № 617/763/16-ц про надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж ділянки, оскільки в цій справі спір вирішувався за правилами цивільного судочинства щодо права власності/користування/усунення порушень у такому праві чи користуванні громадян на одну й ту ж земельну ділянку. Відмінність правової природи та обставин спору в справі № 617/763/16-ц виключає підстави для застосування цих висновків Верховного Суду при розгляді адміністративної справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстави для прийняття спірних рішень є неправомірними, а відтак позов у частині визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 13.10.2021 № 92-99 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо та гр. ОСОБА_8 площею 0,700 га на території Стрижавської селищної ради, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішень Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 92-99 є те, що клопотання позивачів від 01.09.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишаються нерозглянутими.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржені позивачами рішення не містять повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішень, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачам бажаного для них дозволу.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 01.09.2021 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо та гр. ОСОБА_8 площею 0,700 га на території Стрижавської селищної ради, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Крім того підставою для часткового задоволення похідної позовної вимоги зобов`язального характеру є те, що:

- по – перше, як встановлено судом, згідно з інформації з Публічної кадастрової карти, бажана для позивачів земельна ділянка є сформованою та присвоєно кадастровий номер 0520655900:07:009:0063.

Зі змісту поданих позивачами клопотань вбачається, що позивачі просять надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із сформованої земельної ділянки у власність.

Разом з тим, суд зазначає, що положеннями ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV, відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 802/1539/17-а, пункти 37 та 42 постанови від 04.05.2020.

Відтак, враховуючи, що земельна ділянка з приводу якої звернулися позивачі є сформованою та зареєстрованою у державному земельному кадастрі за номером 0520655900:07:009:0063, передача її у власність може відбуватися на підставі технічної документації про її поділ, а не на підставі проекту землеустрою як зазначено позивачами у їх клопотаннях.

По –друге, як вбачається з матеріалів справи, бажана для позивачів земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 0520655900:07:009:0063, згідно рішення Стрижавської селищної ради від 10.12.2021 № 14 віднесена до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності права оренди на які виставляються на земельні торги.

Згідно із частиною п`ятою ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання і сформував висновок, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності права оренди на які виставляється на земельні торги є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція є усталеною адже була підтримана в постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 29.07.2021 у справі № 120/1317/19.

Тому, в силу приписів ч. 5 ст. 136 ЗК України, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі № 2040/6485/18 та від 13.04.2021 у справі № 818/1470/18, від 29.07.2021 у справі № 120/1317/19.

При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, вже є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку відповідної документації із землеустрою.

Отже, з огляду на встановлення судом обставин, що перешкоджають позитивному вирішенню ініційованого позивачами земельного питання, позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання та прийняти рішення із урахуванням висновків суду у цій справі.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивачів, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У такому випадку, в силу ч. 3 ст. 139 КАС України, сплачений позивачами при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню в їх користь кожному по 454,00 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз норми ч. 1 ст. 134 КАС України дає підстави для висновку, що предметом розподілу можуть бути витрати на професійну правничу допомогу сплачені (понесені) сторонами у справі.

На підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат надав суду договір про надання правової допомоги від 27.10.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 41 від 28.10.2021, що підтверджує оплату адвокату коштів в загальній сумі 40000,00 гривень.

Однак судом встановлено, що кожен із позивачів уповноважили на підставі нотаріально посвідчених довіреностей громадянина ОСОБА_9 представляти їх інтереси в тому числі у суді із питань приватизації земельних ділянок з правом передоручення повноважень третім особам (а.с.43-50).

Відтак, ОСОБА_9 набув адміністративну процесуальну правосуб`єктність представника позивачів та міг діяти у суді від їх імені особисто.

Проте, скориставшись передбаченим довіреностями повноваженням передоручити представництво інтересів позивачів іншій особі, ОСОБА_9 уклав договір із адвокатом.

Судом встановлено, що стороною (клієнтом) за договором про надання правової допомоги від 27.10.2021 стали не позивачі (сторони) у цій справі, а ОСОБА_9 який діяв від їх імені на підставі вказаних вище нотаріально посвідчених довіреностей, що передбачали право передоручення повноважень на представництво третім особам (в даному випадку адвокату).

Повноваження адвоката як представника сторін підтверджено ордером серії ВН № 196403, тому суд не ставить під сумнів зміст та обсяг його правомочностей з метою представництва інтересів позивачів у цьому судовому процесі.

Однак згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 41 від 28.10.2021 (а.с.11), цей документ підтверджує оплату адвокату коштів в загальній сумі 40000,00 гривень не кожним із позивачів, а їхнім представником ОСОБА_9 який зазначений у розрахунковому документі як платник.

Відтак, квитанція до прибуткового касового ордера № 41 від 28.10.2021 не є документом, що підтверджує понесення саме сторонами (позивачами) витрат на професійну правничу допомогу, адже відсутні докази того, що волевиявлення позивачів охоплювало дії щодо оплати їхнім представником за довіреностями ОСОБА_9 адвокату коштів у сумі 40000,00 грн. оскільки за розрахунковим документом платником є ОСОБА_9 , який володіє процесуальним статусом представника, а нормою ст. 134 КАС України передбачено присудження позивачам (а не їх представнику) витрат на професійну правничу допомогу, що повинні бути оплачені саме позивачем (позивачами) як стороною адміністративної справи.

За таких обставин суд вважає, що квитанція до прибуткового касового ордера № 41 від 28.10.2021 не є належним доказом понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу, а тому у задоволенні клопотання про їх присудження слід відмовити.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 92 про відмову у наданні ОСОБА_7 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 93 про відмову у наданні ОСОБА_8 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 94 про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 95 про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 96 про відмову у наданні ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 97 про відмову у наданні ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 98 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 13.10.2021 № 99 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Стрижавську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 01.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо та ОСОБА_8 площею 0,700 га на території Стрижавської селищної ради, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі по 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) кожному за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 );

Позивач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 );

Позивач: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 );

Позивач: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 );

Відповідач: Стрижавська селищна рада (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницька область, 23210, код ЄДРПОУ 04330007);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрижавський Граніт» (вул. Київська, 1, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23211, код ЄДРПОУ 35778005).

Суддя Богоніс Михайло Богданович