Рішення № 103153953, 02.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2022 р. Справа № 120/16547/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Транс" до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Про Транс" (далі - позивач) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), Державної лсжуби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 05.10.2021 відповідачем винесено постанову №293391 про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2021 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Транс» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Установлено строк для подання заяв по суті.

У встановлений судом строк надійшов відзив на позов від відповідача 1, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що в ході габаритно - вагового контролю встановлено перевищення вагових обмежень, що стало підставою для застосування санкцій. Відтак, спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті відзив не надходив, хоча останній повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується матеріалами справи.

20.01.2021 представником позивача долучено додаткові докази.

25.01.2021 представником позивача подано клопотання про розрахунок судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Транс" зареєстровано 04.03.2016 у якості суб`єкта господарювання - юридичної особи, одним із видів діяльності якого за кодом КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Транс" є власником вантажного транспортного засобу: Renault Premium, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричіпа (самоскида) Lueck SKM 35, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

13.08.2021 службовими особами укртрансбезпеки у пункті габаритно-вагового контролю, що розташований на відрізку дороги Київ-Одеса, 452км.+ 811м. а/д М-05., у рамках здійснення заходів державного нагляду (контролю), шляхом проведення рейдової перевірки, проведено габаритно-ваговий контроль: автомобіля Renault Premium, реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причіпа (напівпричіпа) Lueck SKM 35, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

За результатами габаритно-вагового контролю, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.08.2021 № 005562, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.08.2021 № 0057735 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №306618 від 13.08.2021.

Даним актом встановлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, здійснення вантажного перевезення згідно ТТН № 220311 з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, що становить 24,22 т. при нормативно допустимих 22 т. (10,09%).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті в.о. заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 293391 від 05.10.2021, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у позивача був відсутній.

Відомості про те, що позивачем було сплачено плату за проїзд у розмірі 1051,38 євро за перевищення параметрів від нормативу в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України, "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ст. 33 Закону від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.03.1994 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 ПДР України № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними, а саме:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Оскільки ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III не було встановлено відповідальності за перевезення подільного вантажу з перевищення вагових або габаритних параметрів без дозволу, в наступному законодавцем були внесені відповідні зміни.

Так, за новою редакцією абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, яка почала діяти з 01.10.2021, законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу, на перевезення якого раніше дозвіл не вимагався.

У цій справі позивач не заперечує обставин, що відбувалось перевезення вантажу у вигляді пшениці, який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Відповідно вбачається, що чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу, у зв`язку з чим суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Водночас, варто відзначити, що за перевищення габаритно-вагових параметрів подільного вантажу, перевізник повинен нести відповідальність.

Позивачем не заперечується той факт, що навантаження на строєнну вісь його автомобіля перевищувало нормативно допустимі параметри.

Законодавство не містить виключень або послаблень для перевезення подільних вантажів. Навпаки, порушення вагових обмежень, щодо подільних вантажів, взагалі не допускається, а тому законодавцем навіть не передбачено можливості видачу дозволу на участь у дорожньому русі.

Але, невірно з цього робити висновки, що неможливість отримання такого дозволу, є підставою для звільнення від відповідальності за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач здійснював вантажне перевезення з перевищенням максимально нормативно допустимого навантаження на строєнну вісь - 24,22 т, при допустимих 22 т.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п.п. 4 п. 2 ч. 1 Порядку № 879).

Згідно з п. 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як передбачено п. 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Частиною 1 та 2 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як передбачено ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 13.08.2021 у пункті зважування на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 452 км.+811 м., посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля Renault Premium, реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причіпа (напівпричіпа) Lueck SKM 35, реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Згідно Акту від 13.08.2021 №00577535 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час зважування транспортного засобу марки RENAULT модель PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки Lueck SKM 35 реєстраційний номер НОМЕР_4 встановлено перевищення нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 6,59/8,8/24,22 т), тобто навантаження на строєну вісь перевищує допустиме на 2,220 т. (перевищення у відсотках складає 10,9 %, тобто понад 10%, але не більше 20%).

Як зазначалося, у п.п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 4 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Тобто, законодавцем передбачено критичну похибку (відхилення) в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (відходи насіння), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на таку вісь становить більше 2% (перевищення 10,09 %).

При цьому, суд оцінює критично посилання позивача щодо специфіки вантажу, зокрема, того, що вантажем було зерно пшениці, яке має властивість пересипатись під час руху транспортного засобу, створюючи при цьому нерівномірне навантаження на осі, з наступних мотивів.

Так, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Пунктами 8.20-8.21 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Згідно з п. 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечувати належного (рівномірне) розміщення вантажу покладається на водія, який перевозить такий вантаж. Нерівномірне розміщення вантажу у кузові автомобіля і як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Крім того, з метою врахування ймовірного зміщення у кузові автомобіля сипучого вантажу передбачені нормативно допустимі відхилення маси автомобіля, однак за результатом габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача встановлено їх недотримання. Тому факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% знайшов своє підтвердження за результатом дослідження обставин у справі, при цьому, на момент проведення контрольного заходу у водія автомобіля був відсутнім документ, який давав би право на проїзд, що й стало достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення норм ст. 48 Закону № 2344-III та застосування на підставі ст. 60 Закону № 2344-III штрафної санкції у розмірі 17000 грн.

Також, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Надаючи оцінку даним твердженням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, від 09.08.2019 по справі №817/1051/16 та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що ж до посилань представника позивача на те, що зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.08.2021 неможливо встановити характеристик зважувального обладнання, то суд зазначає, що до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено свідоцтво №35-02/4127 про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, на якому здійснювалось зважування належного позивачу транспортного засобу. Відповідне свідоцтво чинне до 26.05.2022.

Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначає, що предметом перевезення був сипучий вантаж, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля і можлива похибка в 2%.

З приводу даних посилань представника позивача, суд зазначає, що відповідна похибка 2% може бути застосована як в сторону зменшення результатів зважування так і в сторону їх збільшення, а тому сам лише факт того що законодавцем визначена можливість такої похибки , жодними чином не свідчить про те, що в даному випадку така похибка має бути застосована в сторону зменшення.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, суд приходить до висновку, що постанова №293391 про застосування адміністративно-господарських штрафів, є обґрунтованою.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Транс" (вул. Партизанська, 69,с Бруслинів, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40325073)

Відповідач: Подільське міжрегіональне Управління укртрансбезпеки (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця)

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення в повному обсязі складено: 02.02.2022 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна