Рішення № 103153826, 31.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2022 р. Справа № 120/16136/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду через свого представника звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні до його трудового стажу періодів роботи в колгоспі ім. Леніна с. Маркуші з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року при призначенні пенсії за віком. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

29.12.2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що спірні періоди роботи позивача не можуть бути зараховані до його трудового стажу з підстав відсутності відомостей про встановлений мінімум трудової участі та фактичну кількість здійснених позивачем вихододнів. Окрім того, в довідці наданій позивачем значиться ОСОБА_1 , що свідчить про невідповідність особистих даних працівника паспортним даним позивача, а тому оскаржувані дії представник відповідача вважає правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатом розгляду вказаної заяви, відповідачем 20.07.2021 року призначено позивачу пенсію за віком із розрахунку трудового (страхового) стажу – 32 роки 7 місяців 11 днів.

Разом з тим, при обчисленні трудового (страхового) стажу відповідачем не взято до уваги довідку № 1560 від 08.12.2020 року про заробітну плату позивача, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке", що є правонаступником колгоспу ім. Леніна с. Маркуші за період з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач 30.07.2020 року звернувся до відповідача із заявою про надання відповідних пояснень.

Однак листом №9446-8544/Г-02/8-0200/21 від 19.08.2021 року позивача повідомлено, що підстав для в зарахування до його трудового стажу періодів роботи в колгоспі ім. Леніна с. Маркуші з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року немає з огляду на відсутність відомостей про встановлений мінімум його трудової участі та фактичну кількість здійснених вихододнів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, матеріалами справи не підтверджується, що у позивача наявні належним чином здійснені записи в трудовій книжці позивача відносно його трудового стажу в колгоспі ім. Леніна с. Маркуші з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку № 637).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до трудового стажу під час прийняття рішення про призначення пенсії стала та обставина, що в довідці № 1560 від 08.12.2020 року про заробітну плату позивача, виданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке", що є правонаступником колгоспу ім. Леніна с. Маркуші за період з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року відсутня інформація про кількість відпрацьованих позивачем вихододнів.

При цьому суд не погоджується з відповідним висновком відповідача, оскільки останній, у відповідності до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язаний до стажу роботи зараховувати роботу в колгоспі, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. При цьому відповідач повинен врахувати під час обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 р., якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, врахувати час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" № 1560 від 08.12.2020 року, виданої на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці з 1989-1992 р.р., встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року нараховано заробітну плату.

При цьому, згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" № 902 від 13.07.2021 року, інші підтверджуючі документи на зберігання до архіву товариства, як правонаступнику передані не були, у зв`язку з чим довідку про встановлений та відпрацьований мінімум видати не можливо.

В контексті вищезазначеного, суд звертає увагу, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 №17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в том випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Таким чином в разі відсутності у документах, виданих архівною установою, інформації про встановлений з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу в разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, про що зазначено вище.

Окрім того, суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, а тому доводи відповідача щодо невідповідності особистих даних працівника паспортним даним позивача необґрунтовані.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а).

Більше того, відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 24.05.2018 у справі №490-12392/16-а, відсутність архівних документів в розпорядженні пенсійного органу не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування такого періоду у стаж роботи, та, відповідно, перерахунку цього стажу для призначення пенсії.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 року у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до його трудового (страхового) стажу періодів роботи в колгоспі ім. Леніна з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року та зобов`язання відповідача зарахувати відповідний стаж.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 908 грн., сплачена при зверненні до суду.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до його трудового (страхового) стажу періодів роботи в колгоспі ім. Леніна с. Маркуші з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Леніна с. Маркуші з листопада 1989 року по квітень 1991 року та січень 1992 року до трудового (страхового) стажу при призначенні пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Суддя Чернюк Алла Юріївна