Рішення № 103153806, 01.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2022 р. Справа № 120/628/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 34983238); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі – відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить суд: постановити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Замостянського (зараз Другого) відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Куцулими Г.С. ВП № 65491469 від 20.05.2021 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги № Ф-9059-17У від 17.12.2018, виданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Вінницькій області заборгованості в розмірі 15649, 54 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ГУ ДПС у Вінницькій області пропущено строк пред`явлення виконавчого документу (вимога № Ф-9059-17У від 17.12.2018) до виконання. Адже, вимога №Ф-9059-17У від 17.12.2018 двічі поверталась ГУ ДПС у Вінницькій області про що свідчать відмітки на самій вимозі, а саме: 18.12.2019 та 28.08.2020, на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з неможливістю виконати дане рішення повністю або частково).

З огляду на зазначене, позивач вказує, що підлягає застосуванню частина 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Таким чином, стягувач ГУ ДПС у Вінницькій області мав право повторно пред`явити вимогу № Ф-9059-17У від 17.12.2018, як виконавчий документ до примусового виконання, протягом трьох місяців з дня її повернення, тобто в строк з 28.08.2020 (день повернення) до 28.11.2020 (останній день 3-місячного строку). Натомість дана вимога була повторно пред`явлена стягувачем до примусового виконання 19.05.2021.

Враховуючи пропуск строку пред`явлення вимоги №Ф-9059-17У від 17.12.2018 до виконання, позивач вважає, що відповідач мав повернути останню стягувачу протягом трьох робочих днів з дня її пред`явлення.

Ухвалою від 24.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) сторін. Також вирішено залучити Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі – ГУ ДПС у Вінницькій області) до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Окрім того, зазначено, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом буде вирішене після відкриття провадження у справі.

27.01.2022 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи, за змістом яких зазначається, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не погоджується з позицією позивача і вважає, що в задоволені позовних вимог потрібно відмовити. Так, за даними інформаційної системи органів ДПС, станом на 31.10.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 становила 15819 грн. 54 коп., станом на 31.12.2021 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 37618 грн. 54 коп.

При цьому, як зазначає ГУ ДПС у Вінницькій області вимога №Ф-9059-17У від 17.12.2018 в судовому порядку не оскаржена та є чинною.

31.01.2022 стороною відповідача надано витребувані судом докази, а саме копії матеріалів виконавчого провадження №65491469.

Водночас, відзив на позовну заяву відповідач не подав. Відтак, керуючись приписами ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши надані докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 №Ф-9059-17У, відповідно до якої, станом на 11.04.2019 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) у розмірі 15649,54 грн.

Після набрання вимогою чинності (04.02.2019 - дата набрання чинності) остання неодноразово пред`являлась податковим органом до примусового виконання.

За заявою ГУ ДПС у Вінницькій області вих. № 5935/5/02-32-13-03-17 від 10.03.2021, яка зареєстрована у відповідача за вх. № 8998/1824-24 від 19.05.2021, Замостянським відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65491469 від 20.05.2021.

Вважаючи постанову про відкриття провадження протиправною та такою, що підлягаю скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне першочергово вирішити клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 1 та 2 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, в цілях обчислення строку звернення до суду визначальним є встановлення тієї обставини, коли саме позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови. При цьому, на думку суду, початок перебігу строку звернення до суду необхідно пов`язувати саме з фактом отримання позивачем копії вказаної постанови, адже лише після ознайомлення з її змістом та підставами прийняття, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, міг дійти висновку щодо порушення його прав та інтересів у зв`язку з винесенням такого рішення.

Предметом позову у цій справі є постанова № 65491469 від 20.05.2021 про відкриття виконавчого провадження. Водночас, позивач зазначає, що вищезазначена постанова йому не надсилалась, а про існування виконавчого провадження ОСОБА_1 дізнався лише в жовтні 2021 року. При цьому, як зазначає позивач оскаржувану постанову ним отримано 04.01.2022 у приміщенні органу ДВС, що підтверджується відміткою про одержання на супровідному листі.

Як встановлено судом, матеріали виконавчого провадження №65491469 не містять жодних доказів на підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2021 ОСОБА_1 ані на адресу визначену у вимозі ГУ ДПС у Вінницькій області, ані за адресою місця реєстрації позивача. Водночас, позивач самостійно звернувся до відповідача із заявою від 08.10.2021 з метою отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №65491469.

Відповідно до підпису проставленого позивачем на супровідному листі від 13.10.2021 №72553/18.24-25/4 оскаржувана постанова отримана ним лише 04.01.2022.

У свою чергу, із позовом до суду останній звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку 13.01.2022, що підтверджується відомостями сайту перевізника АТ «Укрпошта» за трек номером: 2100403997074. Відтак, ОСОБА_1 звернувся до суду в межах десятиденного строку з моменту отримання копії постанови від 20.05.2021 ВП № 65491469.

Отже, суд доходить висновку про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 287 КАС України.

Визначаюсь з приводу предмету спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (частина 1 стаття 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформувано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 №Ф-9059-17У за платежем єдиний соціальний внесок.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Так, згідно з приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 №Ф-9059-17У є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до примусового виконання.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу є пропуск встановленого законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 №Ф-9059-17У двічі поверталась податковому органу, а саме: 18.12.2019 та 28.08.2020 на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Відмітки про повернення вимоги від 17.12.2018 №Ф-9059-17У містяться на зворотній стороні такої вимоги.

Відтак, враховуючи приписи частини 5 статті 12 Закону № 1404-VIII з 28.08.2020 (дата останнього повернення вимоги) розпочався тримісячний строк для пред`явлення вимоги від 17.12.2018 №Ф-9059-17У до виконання. У свою чергу, сплив такий строк - 28.11.2020.

Натомість, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою, яка зареєстрована у відповідача за вх. № 8998/1824-24 від 19.05.2021.

Відтак, вимога від 17.12.2018 №Ф-9059-17У подана з пропущенням тримісячного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, адже останнім днем встановленого законом строку є 28.11.2020.

Водночас, Замостянським відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не враховано вищезазначені обставини та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65491469 від 20.05.2021 у зв`язку з примусовим виконанням вимоги від 17.12.2018 №Ф-9059-17У.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність постанови від 20.05.2021 ВП №65491469 та необхідність її скасування.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Куцулими Ганни Сергіївни ВП №65491469 від 20.05.2021 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги №Ф-9059-17У від 17.12.2018, виданої Головним управлінням ДФС у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в розмірі 15649,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 34983238).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення в повному обсязі сформовано: 01.02.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна