Рішення № 103153238, 28.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2022 р. Справа № 120/14722/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії згідно зі ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та щодо відмови включення до загального страхового стажу час відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт за вироком Могилів-Подільського районного народного суду від 01.07.1985;

- скасувати рішення від 15.09.2021 №024650002636 щодо відмови в призначенні пенсії за віком та зарахування до стажу роботи період роботи у Могилів-Подільському АТП-10164 з 08.06.1985 по 28.11.1985;

- зобов`язати зарахувати до трудового стажу період роботи у Могилів-Подільському АТП-10164 з 08.06.1985 по 28.11.1985 та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 У "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 31.10.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує про протиправність рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.09.2021 №024650002636 щодо відмови в призначенні пенсії за віком та зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи у Могилів-Подільському АТП-10164 з 08.06.1985 по 28.11.1985.

Ухвалою від 01.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

23.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.

Статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV визначені умови призначення пенсії за віком. Зокрема передбачено, що у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.

При цьому представник відповідача вказав, що статтею 103 Виправно-трудового кодексу України, який діяв на момент відбування покарання позивачем, було передбачено, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Згідно вироку Могилів-Подільського районного народного суду від 01.07.1985 ОСОБА_1 призначено відбування виправних робіт на 1 рік за місцем роботи.

Тому, у Головного управління відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 08.06.1985 по 28.11.1985 згідно записів трудової книжки.

Відповідно до поданих документів і даних індивідуальних відомостей про застраховано особу з бази даних реєстру застрахованих осіб та враховуючи рішення ВОАС від 27.07.2021 №120/5707/21-а страховий стаж позивача складає 25 років 7 місяців 0 днів (до стажу зараховано також періоди навчання в ВНЗ та проходження військової служби). Такий стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком при досягненні 60 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

По досягненню 60-річного віку ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024650002696 від 23.02.2021 відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Рішенням ВОАС від 27.07.2021 у справі №120/5707/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024650002696 від 23.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період з 13.12.1985 по 31.05.1986 та з 11.06.1986 по 30.06.1986.

На виконання рішення ВОАС від 27.07.2021 у справі №120/5707/21-а відповідач рішенням від 15.09.2021 №024650002636 зарахував до страхового стажу позивача періоди з 13.12.1985 по 31.05.1986 та з 11.06.1986 по 30.06.1986. Разом з тим, відповідач вказав, що не підлягає зарахуванню до страхового стажу період з 08.06.1985 по 28.11.1985 згідно записів трудової книжки. При цьому вказано, що трудовий стаж особи становить 25 років 7 місяців 0 днів. Вказаним рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до ч.1 ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стражу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з вимогами щодо зарахування до його трудового стажу періоду роботи у Могилів-Подільському АТП-10164 з 08.06.1985 по 28.11.1985 та призначення пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини 1ї статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Матеріали справи та копія трудової книжки позивача свідчать, що ОСОБА_1 з 03.02.1984 по 28.11.1985 працював водієм автомобіля 3 класу Могилів-Подільського АТП 10164 (записи трудової книжки 14-16).

В трудовій книжці позивача наявний запис №15, датований 08.06.1985 згідно якого ОСОБА_1 засуджений Могилів-Подільським міським народним судом до одного року виправних робіт, вирок від 01.06.1985.

Разом з тим, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься копія вироку Могилів-Подільського районного народного суду від 01.07.1985, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює водієм в Могилів-Подільському АТП 10164, засуджено до одного року виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20% заробітку в дохід держави.

Тобто, у трудовій книжці позивача допущено помилку щодо дати винесення вироку Могилів-Подільського районного народного суду, а саме вказано датою вироку 01.06.1985, та внесено запис 08.06.1985, тоді як вірною є дата 01.07.1985.

Архівними довідками КП "Могилів-Подільський трудовий архів" підтверджено роботу ОСОБА_1 в Могилів-Подільському АТП 10164 з березня 1984 року (з 02.03.1984) по листопад 1985 року (28.11.1985).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу не зараховано до страхового стажу період його роботи з 08.06.1985 по 28.11.1986 згідно записів його трудової книжки.

Надаючи правову оцінку вказаним діям та рішенню ГУ ПФУ у Вінницькій області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 103 Виправно-трудового кодексу України (чинного на час відбування позивачем покарання), прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з 1 січня 2004 року), час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Положеннями ч. 4 ст. 95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем покарання, визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

В той же час, згідно з ч. 3 ст. 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Відповідно до ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності вказаним Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить даному Кодексу.

Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, законодавчими актами, як тими, що діяли на час відбування позивачем покарання, так і тими, що діють на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу.

В даному ж випадку, як вже встановлено судом вище, відповідно до вироку Могилів-Подільського районного народного суду від 01.07.1985, позивач засуджений до покарання у вигляді одного року виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20% заробітної плати в дохід держави.

Із наведеного слідує, що відбування позивачем покарання у 1985-1986 роках у вигляді виправних робіт за основним місцем роботи, жодним чином не може свідчити про припинення ним своєї трудової діяльності, а також про те, що сплата страхових внесків до пенсійного фонду була зупинена.

До того ж, слід враховувати, що сплата усіх обов`язкових платежів, в тому числі до пенсійного фонду, із заробітної плати позивача, відповідачем не заперечується.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Матеріали справи та копія трудової книжки позивача свідчать, що ОСОБА_1 з 03.02.1984 по 28.11.1985 працював водієм автомобіля 3 класу Могилів-Подільського АТП 10164 (записи трудової книжки 14-16).

Архівними довідками КП "Могилів-Подільський трудовий архів" підтверджено роботу ОСОБА_1 в Могилів-Подільському АТП 10164 з березня 1984 року (з 02.03.1984) по листопад 1985 року (28.11.1985).

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, оскільки законодавчими актами, що діяли на час відбування позивачем покарання, а також актами, що діють на теперішній час передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, а також беручи до уваги те, що відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт за основним місцем роботи не може свідчити про несплату ним страхових внесків, враховуючи, що трудовою книжкою позивача та архівними довідками, підтверджується, що у спірному в межах цієї справи періоді, ОСОБА_1 працював Могилів-Подільському АТП 10164, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано період роботи з 08.06.1985 по 28.11.1985 до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач без достатніх аргументів, необґрунтовано відмовляє позивачу у зарахуванні до страхового стажу роботи періоду з 08.06.1985 по 28.11.1985, а тому рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.09.2021 №024650002636 є протиправним та підлягає скасуванню, та наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 08.06.1985 по 28.11.1985.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії згідно зі ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та щодо відмови включення до загального страхового стажу час відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт за вироком Могилів-Подільського районного народного суду від 01.07.1985, оскільки на переконання суду належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування оспорюваного рішення.

Визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру заявлених позивачем щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виповнилось 60 років.

Згідно ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

Згідно оскаржуваного у цій справі рішення, підтверджений страховий стаж позивача складає 25 років 7 місяців. При цьому, в межах розгляду даної справи судом зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача інші періоди, які в сукупності переважають необхідний мінімум для призначення пенсії в 26 років.

Таким чином наразі в позивача наявні умови (вік та стаж), які є достатніми для призначення йому пенсії за віком. При цьому, пенсію слід призначити, враховуючи положення частини 1 статті 45 Закону № 1058-VI.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі "Трегубенко проти України" (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.09.2021 №024650002636 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період з 08.06.1985 по 28.11.1985, та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи положення частини 1 статті 45 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,30 грн. (шістсот п`ять грн. 30 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.01.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович