Рішення № 103153214, 08.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 лютого 2022 р. Справа № 120/14585/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю прийнятих податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 08.07.2019 року № 963156-5006-0228 та від 15.05.2020 року № 153277-5005-0228, якими позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за період з 2019 року по 2020 рік на загальну суму 15717,18 грн. Позивач наголошує, що вказані рішення на його адресу не направлялися та про їх зміст стало відомо з рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі 120/7995/21-а. Більше того зазначає, що ОСОБА_1 не є, а ні власником земельної ділянки, а ні користувачем ділянки за яку нараховано податковий борг. Окремо позивач просить поновити строк звернення до суду.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 16.12.2021 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що позивач обліковується у Вінницькій ДПІ як платник орендної плати у відповідності до договору оренди земельної ділянки площею 0,0072 га., укладеному з Вінницькою міською радою 24.12.2004 року за № 2/180, розташованої у АДРЕСА_1 , термін дії якого закінчився 07.12.2014 року. На підставі чого працівниками Вінницького відділу сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату земельного податку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 0,0072 га., укладеного між ОСОБА_1 та Вінницькою міською радою 24.12.2004 року № 2/180, яка розташована за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 27, позивач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Термін дії договору закінчився 07.12.2014 року.

Податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 963156-0228, від 15.05.2020 року № 153277-5005-0228 за податковий період 2019 та 2020 роки.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини в сфері оподаткування, права і обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Кодексу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 102 Кодексу строк давності щодо спорів платника податків та контролюючого органу складає 1095 днів.

Отже, враховуючи, що оскаржувані рішення податковим органом прийняті 2019 та 2020 року, тому строк оскарження таких позивачем пропущено не було.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин не дає змогу дійти висновку, що позивач є суб`єктом сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, як то чітко визначено ст. 287 ПК України.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Під час розгляду даної справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено виконання п. 286.1 ПК України для цілей застосування п. 287.1 ПК України, а саме: не надано документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації) стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/14191/16.

Так, відповідачем не доведено, що позивач є особою, яка має у власності чи користується даною земельною ділянкою.

Більше того, суд акцентує увагу, що договір оренди, який укладено ОСОБА_1 з міською радою був дійсний до 07.12.2014 року, при цьому прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 963156-5006-0228 від 08.07.2019 року, 153277-5005-0228 від 15.05.2020 рок, позивачу визначено орендну плату за 2019 рік у розмірі 7858,59 грн. та за 2020 рік у розмірі 7858,59 грн.

Разом з тим, нормами ст. 287.3 ПК, визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.9 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

При цьому, п. 287.10 ПК України передбачено що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що оскаржувані рішення податкового органу винесенні з порушенням норм ПК України, а тому є безпідставними та в свою чергу підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, як вже зазначалося, не доведено обставин, на яких ґрунтується оскаржувані рішення. У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 963156-5006-0228 та від 15.05.2020 року № 153277-5005-0228.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн., за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович