Рішення № 103153186, 12.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 січня 2022 р. Справа № 120/12717/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представників позивача: Московка О.О., Потьомкіна І.М.

представника відповідача: Гулеватої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення, а тому звернувся до суду з даним позовом. Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.10.2021 позов залишено без руху. У строк встановлений судом позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами суд дійшов висновку, що вона підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку спрощеного позовного провадження, підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, а тому ухвалою суду від 26.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду розглянуто судом на стадії відкриття провадження у справі та, враховуючи, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений, питання про поновлення строку звернення судом не вирішувалося.

15.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого Головне управління ДПС у Вінницькій області заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Зокрема зазначено, що за порушення вимог ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме, за порушення термінів сплати єдиного внеску за грудень 2018, січень - травень 2019, листопад 2019 відповідачем винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та пені, відповідно до вимог чинного законодавства.

29.11.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив в якому продубльовано зміст позовної заяви. Представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.12.2021 судом закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили оскаржуване рішення визнати протиправним та скасувати з підстав наведених у позову та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечила щодо позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 11.08.2021 №0071232405 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вирішено застосувати до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" штраф у розмірі 950503,63 грн.(10%) за період з 22.01.2019 до 23.12.2019 та нарахувати пеню у розмірі 263330,3 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу позивач його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Рішення від 11.08.2021 №0071232405 залишено без змін.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина восьма статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Пункт 4 Інструкції передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 5 Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи. Таким чином, а несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Разом із тим, у постановах Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №813/753/18 та від 05 травня 2020 року у справі №813/933/17 висловлено позицію, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску.

Згідно копії інтегрованої картки платника податку - ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", яка відображає оперативний облік нарахованих та сплачених сум до бюджету сум, а також суми штрафних санкцій та пені (нарахування яких здійснюється в автоматичному режимі), сплата ЄСВ за кодом 71010000 не здійснювалась в окремі періоди 2019 року, що мало наслідком виникнення недоїмки (а.с. 108-118).

Правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Оскільки в інформаційній системі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області міститься інформація про недоїмку позивача щодо сплати єдиного соціального внеску, а також нарахування штрафних санкцій та пені, відповідачем правомірно сформовано оскаржуване рішення. Відповідачем також надано розрахунок штрафної санкції та пені, який підтверджує їх розмір, визначений в оскаржуваному рішенні.

Щодо посилань позивача на те, що рішення підписано не уповноваженою на те особою, суд зазначає таке.

Із Рішення слідує, що його підписано ОСОБА_1 .

Згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.09.2021 №367 "Про делегування повноважень посадовим особам управління податкового адміністрування фізичних осіб" в доповнення до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2021 №204 " "Про делегування повноважень начальнику Вінницького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області" ОСОБА_1 надані повноваження на виконання функцій держави, передбачених Податково кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, зокрема, прийнятті рішень про застосування фінансових санкцій до платників єдиного внеску за порушення норм законодавства про єдиний внесок.

Відтак, ОСОБА_1 наділений повноваженням приймати та підписувати рішення про застосування фінансових санкцій до платників єдиного внеску.

Крім того, суд критично оцінює посилання представників позивача щодо невірного зазначення у рішення коду ЄДРПОУ позивача, зокрема, не зазначення у коді ЄДРПОУ перших символів "00", оскільки така помилка контролюючого органу не перешкоджає ідентифікації суб`єкта господарювання. У оскаржуваному рішенні вірно вказано реквізити позивача, а саме його найменування та адресу.

Також суд, вважає за необхідне відмітити, що скасування рішення контролюючого органу не допускається з формальних підстав.

Відхиляє суд також посилання представників позивача щодо нарахування пені у період карантину, з огляду на таке.

Абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.03.2020 №211 з наступними змінами з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою КМУ від 20.05.2020 № 392 з наступними змінами з 22.05.2020 по 31.07.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) на всій території України було установлено карантин та продовжено дію карантину встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 №211.

Постановою КМУ від 22.07.2020 №641 з наступними змінами з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) з 01.08.2020 по 19.12.2020 на всій території України було установлено карантин та продовжено дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020 №211 та від 20.05.2020 №392.

Постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 з наступними змінами з метою запобіганн поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) з 19.12.2020 по 31.12.2020 на всій території України було установлено карантин та продовжено дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020 №211 від 20.05.2020 №392 від 22.07.2020 №641.

Отже, пільги щодо нарахування пені застосовуються за період з 01.03.2020 по 24.12.2021, однак пеня позивачу нарахована за період з 01.01.2019 по 23.12.2019, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку.

У тексті позовної заяви та у судовому засіданні представники позивача просили визнати протиправним рішення контролюючого органу, посилаючись на те, що відповідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Однак, на останній сторінці Розрахунку пені в тринадцяти рядках, зазначено нарахування єдиного 21.01.2019 та визначено кількість календарних днів, що не перевищує одного місяця.

Суд такі твердження до уваги не бере та звертає увагу представників позивача, що у колонці четвертій Розрахунку штрафної санкції №285/02-35-24/05 під назвою "к-ть дн" зазначено кількість прострочених днів сплати єдиного внеску. Однак, позивачем помилково розцінено зазначену кількість днів як період сплати єдиного внеску.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги документально та нормативно не підтверджені.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду відповідачем доведено правомірність свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31.01.2022.

Суддя Комар Павло Анатолійович