Рішення № 103152798, 24.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13530/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державна служба України з безпеки на транспорті, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області № 189517 від 20.09.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до власника транспортного засобу адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом SHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки позивач у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, а зазначений транспортних засіб переданий нею у найм (оренду) - ФОП ОСОБА_2 , якою, у свою чергу, за договором позички транспортного засобу - ТОВ "ІВ-Транс".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність з посиланням на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною та обґрунтованою. Зазначила, що 26.07.2021 при проведенні рейдової перевірки інспекторами управління Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 . У ході проведення перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого установлено перевищення навантаження на одиничну вісь (при нормі 11 т вага становила 12,27 т) та навантаження на строєну вісь (при нормі 22 т вага становила 23,65 т), про що складено довідку та акт. На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000,00 грн. Представник відповідача звертала увагу на те, що водій транспортного засобу у ході рейдової перевірки надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, про передачу транспортного засобу у користування іншій особі не повідомляв, акт перевірки підписав без зауважень та застережень /а.с.30-36/.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористалась.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

26.07.2021 року при проведенні рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М-04, 203 км, відповідно до направлення на перевірку № 001499 від 26.07.2021 інспекторами Укртрансбезпеки було перевірено транспортний засіб (далі - ТЗ) марки ДАФ д.р.н НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_3 .

Під час перевірки виявлено перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ - 23,65 т. при допустимих 22 т.

В зв`язку з виявленням вищезазначених порушень державними інспекторами було складено: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0050680 від 26.07.2021, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу № 0051538 від 26.07.2021, розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів (додаток до акту № 0050680, далі-розрахунок), та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом № 300398 від 26.07.2021, який відповідно до п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, складаються в одному примірнику /а.с. 38, 45-47/.

Водій зі змістом акту № 300398 від 26.07.2021 ознайомлений та засвідчив це власним підписом, жодних пояснень чи заперечень не надавав.

Листом від 02.09.2021 №72442/3.1/24-21 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт /а.с. 39/, що направлена поштовим зв`язком згідно списку №3524 від 03.09.2021 /а.с.44/.

20.09.2021 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Полтавська область) прийнято постанову №189517 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн /а.с. 37/.

Вважаючи свої права порушеними такою постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У силу пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За визначенням, наведеним у підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

А підпунктом 4 цього пункту визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону №2344-III за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% без відповідного дозволу.

Як слідує зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с. 47/ та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 46/, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом SHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 виявлено перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ - 23,65 т. при допустимих 22 т.

Доказів на спростування достовірності наведених обставин позивач у ході розгляду справи не навів.

Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, так само, як і акт перевірки підписані водієм транспортного засобу без зауважень та застережень.

До матеріалів справи також залучені копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2079М, чинне до 29.10.2021 /а.с. 51/, яким підтверджено відповідність вимірювальної техніки вимогам чинного законодавства.

Отже, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку №879 належним зважувальним обладнанням, що пройшло періодичну повірку.

Окрім того, у матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими підтверджено, що вантажний сідловий тягач DAF FT 95 XF д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп SHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 є власністю ОСОБА_1 /а.с. 63-64/.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджено, що 26.07.2021 належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених габаритних обмежень, при цьому у водія транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем зі вказаними габаритно-ваговими параметрами.

Водночас заперечуючи правомірність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу позивач звертав увагу на те, що він у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, а зазначений вище транспортних засіб переданий нею у користування.

З цього приводу суд звертає увагу на такі обставини.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд зауважує, що при передачі автомобіля в оренду орендодавець має надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди.

При цьому відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

У графі талона "Особливі відмітки" робиться запис "Дійсний до __ 20__ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ N __".

Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

Порядок видачі тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 №379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861.

Так, відповідно до пункту 6.3 названої Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ______".

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Позивачем не надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Суд вказує, що згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правову позицію щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.

Так в зазначеній постанові сказано, що попри те, що наведені положення Інструкції № 379 та Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Однак, водій транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки не повідомив посадових осіб територіального органу Укртрансбезпеки про передачу транспортного засобу у користування іншій особі, тимчасовий реєстраційний талон не пред`явив, що свідчить про відсутність таких документів у водія на момент перевезення вантажу та проведення рейдової перевірки.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів передачі транспортних засобів ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу, сплати орендарем орендної плати, надання послуг з перевезення вантажів 26.07.2021 саме чи то ФОП ОСОБА_2 , чи ТОВ "ІВ-Транс", якому згідно договору позички транспортного засобу 07/22/21 від 22 липня 2021 року, ніби-то передано у безоплатне користування вказаний вище ТЗ ФОП ОСОБА_2 .

Статтею 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

На цій підставі суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про передачу транспортних засобів у піднайм (суборенду) та погодження цих дій орендарем з орендодавцем.

А тому, залучена до матеріалів справи копія товарно-транспортної накладної від 26.07.2021 №315 не приймається судом у якості належного доказу у справі /а.с. 19/.

У цій справі суд звертає увагу на те, що позивач фактично не спростовував допущення порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише посилався на передачу транспортного засобу у користування іншій особі.

Проте суд вважає таке посилання позивача безпідставним, оскільки матеріалами справи у їх сукупності у достатній мірі не підтверджено факт дійсної передачі позивачем транспортного засобу у користування ФОП ОСОБА_2 , чи ТОВ "ІВ-Транс" та вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме одним з цих суб`єктів господарювання.

Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутися в порядку цивільного судочинства до особи, яка на його думку використовувала вказаний транспортний засіб в момент правопорушення із вимогами про відшкодування завданої йому шкоди у зв`язку із притягненням його, як власника транспортного засобу до відповідальності за вказане правопорушення.

Натомість матеріали проведеного габаритно-вагового контролю не дають підстав для сумнівів, що належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб DAF д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом SHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 мав перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Суд зауважує, що наведеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обмеження гранично допустимих нормативних вагових параметрів транспортного засобу як в частині визначення повної маси транспортного засобу, так і щодо навантаження на окремі осі.

У цій справі фактичне перевищення вагових параметрів повної маси транспортного засобу та навантаження на одиничну і строєну осі підтверджено талоном зважування та зафіксовано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Суд зауважує, що під час розгляду питання про застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій за перевищення вагових параметрів вантажу має враховуватись мета цього виду відповідальності, а саме - підтримання доріг загального користування та дорожнього покриття у належному стані. Запровадження законодавцем вагово-габаритних нормативів покликане спонукати учасників дорожнього руху до здійснення контролю за їх дотриманням, а встановлення відповідальності за перевищення таких нормативів у вигляді застосування штрафних санкцій та стягнення плати за проїзд є компенсаційним засобом за шкоду, завдану дорожньому покриттю.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без отримання спеціального дозволу та правомірність застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Натомість позивачем не спростовані доводи контролюючого органу про вчинення такого правопорушення та не надано суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що судом надається оцінка правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови станом на час прийняття такої постанови і з огляду на те, що відповідач повідомляв позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак позивач ігнорував вказані повідомлення, не забезпечив участі свого представника під час розгляду такої справи, не надав відповідачу жодних документів та пояснень, то надані представником позивача пояснення та копії документів в їх підтвердження, зокрема щодо передачі вказаного транспортного засобу в найм (оренду) ОСОБА_2 , та передачу нею вказаного транспортного засобу в позичку ТОВ "ІВ-Транс", не можуть бути визнанні судом як належні докази в підтвердження обґрунтувань позивача, оскільки вказаних документів та пояснень не було надано позивачем відповідачу та, відповідно, не могли бути взяті ним до уваги саме під час прийняття оскаржуваної постанови, у той час, як у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення були документи, якими зафіксовано відсутність будь-яких заперечень водія транспортного засобу.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський