Рішення № 103151908, 17.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/11368/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини А1546 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Позовні вимоги:

стягнення на користь Військової частини А1546 суми заборгованості у розмірі 9667,34 грн за завдану пряму дійсну шкоду державі.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

23.09.2021 (21.09.2021 згідно поштового штемпеля на конверті) Військова частина А1546 (далі також позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення на користь Військової частини А1546 суми заборгованості у розмірі 9667,34 грн за завдану пряму дійсну шкоду державі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 продовжено строк на усунення недоліків; зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати до суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

10.11.2021 до суду надійшла інформація від Автозаводської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області, згідно з якою за даними відділу ведення Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться знятим з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з 31.08.2021.

17.11.2021 до суду надійшла інформація від Крюківської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області, згідно з якою за наявними обліками Реєстру територіальної громади щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання на території Крюківського району міста Кременчука та Потоківського старостинського округу відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 13.12.2021. Виклик відповідача до суду здійснено у відповідності до приписів статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.08.2021 старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку з службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини. Після проведення розрахунків у відповідача залишилась заборгованість перед військовою частиною у загальній сумі 9667,34 грн, що утворилась внаслідок втрати майна особистого користування. Зважаючи на те, що відповідача було звільнено з військової служби у зв`язку з службовою невідповідністю, позивач, посилаючись на норми Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", вважає, що він має право на відшкодування відповідачем матеріальної шкоди в сумі 9667,34 грн.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом

З 13.07.2021 по 21.08.2021 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1546, що підтверджується витягами з відповідних наказів.

Наказом командира військової частини від 13.07.2021 №162 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та поставлений на всі види забезпечення, в тому числі і на забезпечення речовим майном.

Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування №616 відповідачу видано речове майно, згідно визначених норм.

21.08.2021 ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової частини А1546 (по особовому складу) від 21.08.2021 №201 у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через службову невідповідність).

Крім того, зазначеним наказом зобов`язано провести відрахування вартості обмундирування в сумі 9667,34 грн, обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

Станом на дату подання позову сума невідшкодованої вартості обмундирування становить 9667,34 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за речове майно, яке не вислужило встановлений термін експлуатації, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XІV (далі по тексту - Статут).

Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.

Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.

Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Висновки щодо правозастосування

Згідно довідки від 19.08.2021 №54 про вартість майна, що підлягає утриманню при звільненні в запас підтверджено, що відповідач отримав речове майно згідно з переліком, частину якого відповідач не зносив у встановлені строки, на суму 9667,34 грн.

Вищевикладеними нормативно-правовими актами встановлено обов"язок війьковослужбовця відшодовувати державі вартість втраченого речового майна.

Заперечень проти позову відповідач не надав, відзиву не направив.

Відомостей про оскарження відповідачем ОСОБА_1 наказуомандира військової частини А1546 (по особовому складу) від 21.08.2021 №201 у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через службову невідповідність) в частині зобов"язання провести відрахування вартості обмундирування в сумі 9667,34 грн - суду не надано.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби через службову невідповідність, а тому зобов`язаний відшкодувати суму вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні, оскільки відповідачем у ній є фізична особа.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини А1546 (просп. Свободи, 69-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 08347306) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини 1546 вартість обмундирування в сумі 9667,34 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков