Рішення № 103151643, 17.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13480/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - позивач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 17-18/, просить: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та протиправною відмову у видачі довідок: про стаж роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській видати довідки для призначення пенсії державного службовця, затверджених постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.р (про складові заробітної плати): про стаж роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Позовна заява зареєстрована канцелярією суду 23 жовтня 2021 року за вх. №66034/21.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності. 20.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про видачу довідок для призначення пенсії державного службовця. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.09.2021 №1600-0503-8/59476 відповідач відмовив у видачі таких довідок з посиланням на те, що позивач не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

08 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяв /а.с. 52-54/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у позивача не виникло право на призначення пенсії державного службовця, оскільки ОСОБА_1 не досягла 60 років, тому відповідач вважає, що на даний час підстави для видачі позивачу довідок для призначення пенсії відсутні.

07 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 44-50/, у якій зазначено, що позивач має право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.08.1981 /а.с. 58-68/ ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення Лубенського міського управління Полтавської області Пенсійного фонду України з 12.03.2001 по 26.07.2004, 14.06.2002 Управління перейменовано на Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах; позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу організації впровадження персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах з 26.07.2004 по 03.05.2007, 06.07.2005 назва відділу організації впровадження персоніфікованого обліку змінено на відділ персоніфікованого обліку та інформаційних систем; з 03.05.2007 позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення, 27.10.2011 Управління ПФУ в м. Лубнах реорганізовано в Управління ПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі, назву відділу з 01.07.2015 змінено на відділ з питань призначення та перерахунку пенсій, Управління ПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі з 20.01.2016 перейменовано в Лубенське об`єднане управління ПФУ, 22.05.2019 позивача звільнено з посади за переведенням до ГУ ПФУ в Полтавській області; у період з 23.05.2019 по 02.08.2020 позивач працювала на посадах в ГУ ПФУ в Полтавській області.

Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №107774 від 12.07.2021 підтверджено, що з 15.06.2021 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново /а.с. 8/.

Із 15.06.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням №164850006163 від 28.07.2021, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 56-57, 77/.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області як до роботодавця із заявою від 20.08.2021 /а.с. 19/, у якій просила надати довідки для призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу": 1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та заробітна плата за місяць перед звільненням (з розшифровкою); 2) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); 3) про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; 4) про стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.09.2021 №1600-0503-8/59476 /а.с. 20, 70-71/ позивача повідомлено, що стаж ОСОБА_1 на дату звільнення (02.08.2020) становить 32 роки 08 місяців 28 днів. Вказано, що вона може звернутися за вищезазначеними довідками по досягненню пенсійного віку. Зазначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ, який набрав чинності 01.05.2016 року, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 р. № 889-УІІІ “Про державну службу”: мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Вік виходу на пенсію, як державному службовцю визначений ст.37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, згідно якої право на одержання пенсії державних службовців мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 29.05.2003 № 1058-ІV із змінами та доповненнями. Довідки надаються у разі виникнення права на призначення пенсії згідно з пунктами 2, 3 і 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб затвердженим постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” від 14.09.2016 р. № 622. З огляду на наведене вказано, що на даний час підстав для видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій відповідно до норм законодавства немає.

Не погодившись діями відповідача щодо відмови у видачі довідок про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Таким чином, якщо особа є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, така особа має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII.

На думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

У листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.09.2021 №1600-0503-8/59476 /а.с. 20, 70-71/, наданому у відповідь на звернення позивача, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому не має права на видачу довідок для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Однак, Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що у даному випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду 25.03.2021 №645/3044/17, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 КАС України.

Пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, визначено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу”, що додаються: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Отже, відповідач помилково відмовив позивачу у видачі довідок для призначення пенсії з посиланням на те, що ОСОБА_1 не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 29.05.2003 № 1058-ІV.

Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, спір між сторонами виник саме з питання видачі довідок, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, а не з питання призначення/переведення пенсії, відповідач у цьому спорі виступає як роботодавець, а не як пенсійний орган, що вирішує питання про призначення/переведення пенсії ОСОБА_1 , позивач не звертався до відповідача із заявою про призначення/переведення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", а звернувся із заявою про надання довідок для призначення пенсії.

З огляду на викладене вище, дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідки про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби вчинені ГУ ПФУ у Полтавській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому є протиправними.

При цьому суд зауважує, що у даній справі позивач не оскаржує рішення та/або дії відповідача, які були б прийняті чи вчинені пенсійним органом за результатом розгляду заяви позивача про призначення/переведення пенсії.

Водночас, у спірних правовідносинах відповідач не перевірив обставин, встановлення яких є необхідним для видачі довідок для призначення пенсії державного службовця, у тому числі, не обрахував стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, обмежившись виключно помилковим посиланням на те, що ОСОБА_1 не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 29.05.2003 № 1058-ІV.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання оцінки обставинам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин слід відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача видати довідки для призначення пенсії державного службовця, затверджені постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.р (про складові заробітної плати): про стаж роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Натоміть, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідки про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2021 року про надання довідок для призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідки про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2021 року про надання довідок для призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич