Рішення № 103151423, 14.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/17821/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Полтавської міської ради до управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Полтавська міська рада звернулась до суду з позовом до управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 26.11.2021 у виконавчому провадженні №66603877 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність та необґрунтованість спірної постанови. За твердженням позивача Полтавською міською радою вжиті заходи з метою виконання судового рішення у справі №440/952/21, а саме - внесено на розгляд дев`ятої сесії восьмого скликання міської ради проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки на території Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади". Однак, за результатами відкритого поіменного голосування депутатів Полтавської міської ради відповідний проект рішення не набрав необхідну кількість голосів, тобто не прийнятий.

2. Позиція відповідачів та третьої особи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 50-51/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що боржником у виконавчому провадженні №66603877 без поважних причин своєчасно не виконано вимоги виконавчого документа, внаслідок чого спірною постановою накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Третя особа письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні). Цією ухвалою до участі у справі у якості співвідповідача залучено відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а у якості третьої особи - ОСОБА_1 .

Частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №440/952/21, що набрало законної сили 11.06.2021, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324085200:00:008:0078) у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ – 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

29.07.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/952/21 /а.с. 54/.

25.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ВПВР УЗПВР у Полтавській області із заявою про відкриття виконавчого провадження /а.с. 53/.

26.08.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №66603877 /а.с. 57/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 замінено боржника у виконавчому провадженні №66603877 на Полтавську міську раду /а.с. 59-60/.

15.09.2021 державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою на підставі зазначеної вище ухвали суду замінено боржника у виконавчому провадженні №66603877 на Полтавську міську раду /а.с. 62/.

13.10.2021 державним виконавцем надіслано Полтавській міській раді вимогу вих.№19103 про виконання рішення суду у справі №440/952/21 /а.с. 63/.

26.11.2021 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн /а.с. 65/.

Не погодившись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України /пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"/.

У силу положень частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до пункту 1 частини третьої вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

У свою чергу, частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Частиною п`ятою статті 26 названого Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

А відповідно до частини шостої цієї статті, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною першою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою цієї статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.

Перевіряючи правомірність спірної постанови на відповідність вимогам до легітимності акта індивідуальної дії, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Аналізуючи положення статей 63, 75 Закону №1404-VIII потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що "<…> це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію <…>. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, пункт 41). "<…> Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок <…> саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.09 (заява №40450/04), пункти 51, 54).

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За обставин цього спору суд зауважує, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №440/952/21 боржник - Полтавська міська рада був зобов`язаний ухвалити на сесії рішення про затвердження проекту землеустрою.

Допоки таке рішення міською радою не ухвалене, рішення суду у справі №440/952/21 не може вважатись виконаним.

Суд зауважує, що неприйняття Полтавською міською радою жодного рішення всупереч вимогам статті 118 ЗК України не може бути поважною причиною невиконання рішення суду. Неможливість депутатів виконати судове рішення шляхом прийняття відповідного рішення свідчить лише про ігнорування судового рішення та ухиляння від його виконання.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №480/4549/19.

З урахуванням наведеного, обставини внесення на розгляд дев`ятої сесії восьмого скликання міської ради проекту рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки на території Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади" та незатвердження цього рішення двома третинами голосів депутатів під час відкритого поіменного голосування 16.11.2021 не звільняють боржника від обов`язку виконати рішення суду та не свідчать про наявність поважних причин його невиконання.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду.

Разом з цим, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки спірну постанову Полтавською міською радою отримано 07.12.2021 /а.с. 33/, а позов до суду подано 17.12.2021, тобто в межах визначеного статтею 287 КАС України десятиденного строку.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн /а.с. 40/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 41/.

Відповідачі та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачами та третьою особою судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради до управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі – через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба