Рішення № 103151112, 04.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 р. № 400/6412/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., при секретарі судових засідань Шакіній А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача А.С. Кушнір, представника Відповідача 1:Шукайло О.І., представника відповідача 2: Львовського І.В., розглянувши у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:1. Державної екологічної інспекції України, пров. Новопечерський, буд.3, копус 2, м.Київ 42,01042, 2.Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, вул. 3-тя Слобідська, 134, м.Миколаїв,54055,

про:визнання протиправними та скасування наказів від 20.07.21 № 94-тр/р, № 76-0; поновлення на посадіз 20.07.21; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуз 21.07.21 в розмірі 32 181,38 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (надалі - відповідач 1) та Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (надалі - відповідач 2) та просив :

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 20 липня 2021 року № 94-тр/р про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 20 липня 2021 року № 76-0 Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 20.07.2021 № 94-тр/р «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області з дати фактичного звільнення з 20 липня 2021 року;

- стягнути із Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення з 21 липня 2021 року по дату підготовки позовної заяви за проведеним розрахунком у сумі 32181,38 гривень (тридцять дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 38 коп).

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період розгляду справи судом з дати подання позову по момент прийняття рішення;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області з 20 липня 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень);

- встановити судовий контроль шляхом встановлення строку протягом якого зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12270,00 грн. (2270, 00 грн., судовий збір та 10000,00 грн., витрат на правову допомогу).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в постанові Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 не міститься обґрунтування щодо відмови держави від виконання функцій, які були покладені на територіальні органи, що ліквідуються. Крім того, наказом Держекоінспекції України від 19 жовтня 2020 року №379 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу, завдання та повноваження новоствореного територіального органу Держекоінспекції України відповідають завданням та повноваженням Держекоінспекції у Миколаївській області, що ліквідується. функції Державної екологічної інспекції у Миколаївській області не припинені, а покладені на Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу, а отже фактичної ліквідації не відбувається, має місце реорганізація однієї державної організації в іншу.

Позивачеві була запропонована посада не рівнозначна тій, яку він займав до реорганізації, не зважаючи на наявність в структурі ДЕІ України вакантних посад, рівнозначних тій, яку він займав.

Відповідач 1 надав відзив на позов заперечив, проти задоволення позову, послався на те, що нормою спеціального закону, а саме частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» не передбачено, обов`язку суб`єкта призначення при ліквідації органу пропонувати вакантну посаду. ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення та наказом від 16 вересня 2020 № 328 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Миколаївській області». Запропоновано посади: заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Миколаївської області Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), яка відноситься до посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, тобто до категорії «Б». Посилання позивача, що йому було запропонована посада категорії «В» Відповідач вважає не обґрунтованим та безпідставним.

Після вручення попередження про наступне вивільнення від 03.06.2021, наказ про звільнення видано Держекоінспекцією 20.07.2021, тому наказ Держекоінспекції № 94-тр/р «Про звільнення ОСОБА_1 » не порушує прав позивача, виданий у порядку та у спосіб, встановлені законом, та у межах повноважень Держекоінспекції.

Позивач не перебував у трудових правовідносинах з Державною екологічною інспекцією України, оскільки виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи, а саме в Державній екологічній інспекції у Миколаївській області.

Щодо стягнення моральної шкоди Відповідач 1 зазначив, що жодних доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано.

Відповідач 2 також надав відзив на позов та заперечив проти задоволення позову, доводи відзиву Відповідача 2 є такимим ж як і доводи викладені у відзиві Відповідача 1.

31.08.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

15.11.2021 року відбулось відкрите судове засідання в порядку спрощеного провадження за участі Позивача особисто та представників сторін.

Представниками відповідачів не було підтримано клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження.

Позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представники Відповідачів заперечили проти задоволення позову, послались на аргументи викладені у відзивах на позов.

Суд заслухав думку Позивача та представників сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та встановив таке.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі № 400/4169/20 Державною екологічною інспекцією України видано наказ від 01.06.2021 № 66-тр/р «Про поновлення ОСОБА_2 ».

Крім того, Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області видано наказ від 01.06.2021 № 74-о «Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №66-тр/р «Про поновлення ОСОБА_1 », а також наказ від 02.06.2021 №75-0 «Про вступ ОСОБА_1 до виконання обов`язків на посаді».

Посада на яку займав Позивач відноситься державної служби категорії “Б”.

03 червня 2021 року письмовим повідомленням № 254/12-13 ОСОБА_1 , попереджено про наступне звільнення в зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

ОСОБА_1 , було запропоновано посаду заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Миколаївської області Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Наказом від 20 липня 2021 року № 94-тр/р ОСОБА_1 , звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області, відповідно до п.11 ч.1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Даний наказ було оголошено відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 20.07.2021 № 76-0.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України «Про державну службу» врегульовані відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначається правовий статус державного службовця.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу», державна служба, це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (ч.1). Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2).

Пунктом 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону №117-IX від 19.09.2019) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу»).

Судом встановлено, що позивача 03 червня 2021 року письмовим повідомленням № 254/12-13 ОСОБА_1 , попереджено про наступне звільнення в зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Миколаївській області. Позивачу було запропоновано посаду заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Миколаївської області Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), однак він не погодився на дану пропозицію, оскільки вважав запропоновану йому посаду, такою що не є рівнозначною за категорію займаною ним раніше посадою, з якої його мало бути звільнено.

Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 р. № 16), запропонована посада заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Миколаївської області Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) відноситься до посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, тобто до категорії «Б».

Наказом від 20 липня 2021 року № 94-тр/р ОСОБА_1 , звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області, відповідно до п.11 ч.1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Так, підставою для звільнення позивача із займаної посади, як вбачається зі спірного наказу, є ліквідація Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, що здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року № 802 та наказу Державної екологічної інспекції України № 328 від 16.09.2020 року.

При цьому суд звертає увагу, що оцінку правомірності здійснення ліквідації Державної екологічної інспекції в Миколаївській області в рамках даної справи суд не надає, оскільки це не є предметом розгляду даної справи.

Як на час попередження позивача про звільнення так і на час винесення спірного наказу про звільнення стаття 87 Закону України «Про державну службу» діяла в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.09.2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», які набули чинності з 25.09.2019 року.

Слід зазначити, що наведене правове регулювання процедури припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців суттєво відрізняється від того, яке існувало до 25.09.2019 року, тобто до внесення змін Законом України від 19.09.2019 року №117-IX.

Зокрема, пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону в редакції до 25.09.2019 року передбачав, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою цієї ж статті в редакції до 25.09.2019 року було визначено наступне:процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю;

звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, або, якщо він відмовляється від такого переведення.

Отже, наведені вище положення статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції до 25.09.2019 року цілком узгоджувались з тими положеннями Кодексу законів про працю України, якими врегульовані питання звільнення внаслідок скорочення чисельності або штату працівників, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, зокрема ч.1 ст.40, ч.ч.1, 3 ст.49-2, на які посилався позивач в обґрунтування своєї позиції.

Так, за правилами ч.ч.1, 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників, у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналіз наведених вище положень ст. 87 Закону України «Про державну службу» в редакції до та після 25.09.2019 року, а також положень статей 40 та 49-2 КЗпП України свідчить про те, що внаслідок набрання чинності змін, внесених Законом України від 19.09.2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок ліквідації державного органу.

Суть таких змін полягає в тому, що починаючи з 25.09.2019 року для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб`єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов`язаний пропонувати держслужбовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби згідно діючої ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» має право, а не зобов`язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

В даній справі Відповідачем було запропоновано Позивачеві рівнозначну тій, яку він займав, однак останній не погодився, тому був звільнений.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено визначеної Законом України «Про державну службу» процедури звільнення позивача внаслідок ліквідації державного органу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірні накази, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання їх протиправними та скасування, поновлення ОСОБА_1 , на посаді та стягнення з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене та приписи ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними і ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Код НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, буд.3, копус 2, м.Київ 42,01042 ЄДРПОУ 37508533) , Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (вул. 3-тя Слобідська, 134,Миколаїв,54055 ЄДРПОУ 37992292) відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник