Рішення № 103150942, 03.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 р. № 400/9832/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Військової частини А2062, вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Військової частини А 2062 (надалі – відповідач, ВЧ А2062) про визнання протиправною бездіяльності щодо не донарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2017 – 28.02.2018 рр., та здійснити виплату індексацію грошового забезпечення, визнати протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 19.07.2021 року, та зобов`язати надати відповідь.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що наказом командира ВЧ А2062 від 28.01.2021 року №12-РС її було звільнено та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Відповідачем при звільнені не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 27.04.2017 року по 28.02.2018 рік. Бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення є протиправною та не відповідає вимогам законодавства України, оскільки проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того позивач зазначає, що зверталась до відповідача із запитом проте відповідь на запит відповідач не надав. Вважаючи, що відповідачем порушено її права звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в задоволенні якої просив відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив у письмовому відзиві, що згідно постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 р. № 1078 в редакції від 24.03.2008 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають одноразового характеру. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входить: посадовий оклад, оклад за військове звання, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові види грошового забезпечення. Надбавка за вислугу років, додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям щомісячно, тому дані винагороди є постійними. Тому під час проведення індексації грошового забезпечення враховуються виплати, які включаються до грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, в тому числі премії. Та зазначає, що станом на січень 2008 року військова частина ще не була створена, оскільки юридична особа вважається створеною з дати її реєстрації, тому посада яку обіймала позивач у січні 2008 року взагалі не існувала, а отже за цією посадою не міг бути встановлений взагалі будь-який посадовий оклад, з урахуванням якого можливо було б здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення. Щодо ненадання відповіді на запит зазначає, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, не може свідчити про наявність в поштовому відправленні запиту на інформацію.

Ухвалою суду від 22.10.2021 року судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.11.2021 року відповідач надав до суду додаткові матеріали по справі щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження по справі, надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач вимоги ухвали суду від 13.12.2021 року виконав.

Ухвалою суду від 30.12.2021 року продовжено розгляд справи.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо визнання протиправною бездіяльності, що полягає у ненаданні відповіді на запит.

Позивач проходила військову службу за контрактом у Військовій частині А2062.

Наказом командира ВЧ А2062 від 28.01.2021 року №12-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінчення строку контракту)та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

19 липня 2021 року позивач звернулась до відповідача із запитом на інформацію щодо надання інформації стосовно підстав не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача в період проходження військової служби з 27.04.2017 року по 28.02.2018 рік.

Відповіді на запитувану позивачем інформацію відповідач не надав.

Відповідач у відзиві посилається постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного суду України від 13.03.2018 року у справі №820/3003/17, в якій зазначено, що розрахунковий документ виданий поштовим відділенням, є лише доказом надання послуг поштового зв`язку, проте не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача, тому належним доказом надіслання відповідачу документів може бути опис вкладення разом із розрахунковим документом. Тому зазначає, що наявне в матеріалах рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може свідчити про наявність в поштовому відправленні запиту позивача на інформацію.

Щодо даної позиції суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного суду України у постанові від 20.06.2018 року в справі №820/1186/17 відступив від протилежного висновку цього ж суду та зазначив, що належним доказом надіслання документів є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Тому суд дійшов висновку, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №5400200137138 є належним доказом направлення відповідачу запиту, крім того суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується отримання відповідного відправлення, разом з тим відповідач не наводить доказів на переконання суду, що у поштовому відправленні був відсутній запит направлений позивачем, а лише посилається на відсутність опису вкладення як на підставу неналежного доказу направлення запиту.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, що полягає у ненаданні відповіді позивачу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частинами 1, 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Запитувана позивачем інформація у відповідача не є публічною в розумінні норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", але відповідач ніяким чином не відреагував на запит позивача, тому в силу норм Законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" відповідач повинен був надати відповідь позивачу.

Суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді та зобов`язати надати відповідь.

Щодо визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2017 – 28.02.2018 рр.

Позивач проходила військову службу за контрактом у Військовій частині А2062.

Наказом командира ВЧ А2062 від 28.01.2021 року №12-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінчення строку контракту) та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

З матеріалів справи встановлено, що період проходження позивачем військової служби відповідно до позиції сторін не є однаковим.

Позивач зазначає, що з 27.04.2017 по 15.02.2021 рр. проходила військову службу у ВЧ А2062, натомість відповідач зазначає у заяві від 08.12.2021 року, що позивач приступила до виконання обов`язків на підставі наказу від 28.04.2017 року №94.

Щодо спірної дати початку проходження військової служби суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з послужного списку особової справи позивача (арк. 14), остання з 16.02.2017 року – 27.04.2017 рік займала посаду «курсант», а наказ про зарахування до списків особового складу частини та всіх види забезпечення позивача було винесено 28.04.2017 року, тому саме з 28.04.2017 року (день прийняття справ та посади) між сторонами виникли правовідносини, за для захистом яких позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Як встановлено судом, позивачу за період з 28.04.2017 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі – Порядок № 1078, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Кечко проти України", де Суд зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2017 р. по 28.02.2018 р., зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення; визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді та зобов`язати надати відповідь – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2017 року по 28.02.2018 рік.

3. Зобов`язати Військову частину А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2017 року по 28.02.2018 рік.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) щодо не надання відповіді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на запит від 19.07.2021 року.

5. Зобов`язати Військову частину А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) надати відповідь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на запит від 19.07.2021 року.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А2062 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614194) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) понесені по сплаті судового збору відповідно до квитанції №ПН1344 від 19.10.2021 року (908,00 грн) та квитанції №ПН472 від 29.12.2021 року (908,00 грн).

7. В задоволенні вимоги щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 27.04.2017 року – відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар