Рішення № 103150530, 31.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 р. № 400/11218/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Військової частини А 3199 Міністерства оборони України, м. Очаків, Миколаївська область, 57508,

про:визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії військової частини А 3199 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.08.2021, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – січень 2005 року та березень 2018 року; зобов`язати військову частину А 3199 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.08.2021 з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення включно, із застосуванням місяців, для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців ) – січень 2008 та березень 2018 року відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.08.2021 в Збройних Силах України. При цьому, на переконання позивача, базовими місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року та березень 2018 року.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив у письмовому відзиві, що відповідно до роз`яснень, наведених у листах Департаменту фінансів Міністерства оборони України, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗБУ у січні 2016 - лютому 2018 в Міністерстві оборони не було. По-друге, твердження позивача про те, що підвищення тарифних ставок (посадових окладів ), яке відбулося з 01 січня 2008 року відповідно до постанови КМУ від

07.11.2007 №1294, має значення для визначення для нього базового місяця (січень 2008 року та березень 2018) для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, не відповідає вимогам Порядку №1078 та пункту 3 Постанови КМУ №1013.

Крім того зобов`язання відповідача застосувати базові місяці січень 2008 та березень 2018 року є передчасним, оскільки на даний час позивачу не нараховувалась індексація за рішенням у даній справі. У відповідності до норм КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушено в майбутньому.

Разом із запереченням на позовну заяву відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, так як позовні вимоги виходять за межі правовідносин, що пов`язані із статусом учасника бойових дій позивача, та за неї необхідно сплатити судовий збір.

Суд розглянувши вказане клопотання відповідача приходить до висновку про відмову в його задоволенні, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI та ч.2 с.22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору за подання до Миколаївського окружного адміністративного суду позовної заяви.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст.262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Сил України, у Військовій частині А3199 Міністерства оборони України.

Військовою частиною А4465 позивачу не було виплачено в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 - 20.08.2021.

07.10.2021 року представник позивача звернувся до Військової частини А3199 Міністерства оборони України із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату індексації з визначенням базових місяців – січень 2008 та березень 2018 року.

Відповідач листом від 25.10.21 року вказав, відповідно вимог п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 сума індексації не нараховується якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації та Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 р. №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» відбулось підвищення грошового забезпечення. Крім того. Наказом Міністра оборони України від 14.03.2017 року №139 «Про виплату спеціальної надбавки військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, з 06.12.2016 року була встановлена ще одна надбавка. З огляду на викладене, підстав до виплати індексації за вказаний період позивачу не має.

Відповідно до наданих довідок відповідачем про грошове забезпечення позивача, за період з 08.04.2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не була нарахована та сплачена.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при

визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, згідно з п. 4 якого, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад, обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Європейський Суд з прав людини (справа "Броньовський проти Польщі") вказав, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створювати практичні умови для втілення їх в життя.

У будь-якому випадку в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.08.2021, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тому суд вважає за можливе зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.08.2021 року.

Разом з тим, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому позов в частині визначення базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року при нарахуванні індексації задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на дату розгляду питання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі відсутні докази наміру відповідача ухилятися від такого виконання. Ураховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А 3199 Міністерства оборони України (м. Очаків, Миколаївська область, 57508 код ЄДРПОУ 07962400) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3199 Міністерства оборони України, яка виразилася у неврахуванні вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 20 серпня 2021 року.

3. Зобов`язати Військову частину А 3199 Міністерства оборони України (м. Очаків, Миколаївська область, 57508, код ЄДРПОУ 07962400) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.08.2021 з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття

постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник