Рішення № 103150435, 03.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 р. № 400/8588/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19", вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500,

до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області, пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 29.07.21 р. ВП № 64922999,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності-19» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області від 29.07.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64922999.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не виконав рішення суду у справі № 400/2458/18 від 02.01.2019р., оскільки не прийняв жодного рішення щодо затвердження проекту землеустрою мотивуючи свою позицію тим, що за результатами голосування депутатів на пленарному засіданні Вознесенської міської ради 23.04.2021р. не було прийнято відповідного рішення. Винесення відповідачем оскаржуваної постанови є протиправним, оскільки рішення суду по справі № 4002458/18 залишилось не виконаним, а рішення та бездіяльність відповідача у даній справі порушує приписи права позивача на справедливий суд в частині виконання судових рішень.

Відповідач у відзиві на позов вказав про те, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Порядок виконання вищезазначеного виконавчого документа, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки виконавчим документом зобов`язано Вознесенську міську раду лише розглянути клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без визначення яке саме рішення має прийняти рада: «задовольнити» чи «відмовити» у розгляді клопотання. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. 29.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64922999 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, державний виконавець Відділу приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64922999 від 29.07.2021 діяв правомірно та обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Законами України.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги повністю, а доводи відповідача викладені у відзиві на його думку не містять жодного правового обґрунтування.

Ухвалою від 25.10.2021р. суд поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом та відкрив провадження у справі за правилами визначеними ст.287 КАС України.

Заслухавши пояснення сторін в судових засіданнях по справі, вивчивши наявні у справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/2458/18 від 02.01.2019р. зобов`язано Вознесенську міську раду (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 38016400) розглянути клопотання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" (вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 41345389) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0528 га із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та передачі її у власність, по вул. Соборності, 19, в м. Вознесенську.

Вказане судове рішення набрало законної сили 04.02.2019р.

На виконання судового рішення від 02.01.2019р. по справі 3 400/2458/18 судом 11.02.20219р. видано виконавчий лист щодо «зобов`язання Вознесенської міської ради (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 38016400) розглянути клопотання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" (вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 41345389) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0528 га із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та передачі її у власність, по вул. Соборності, 19, в м. Вознесенську».

В свою чергу, 23.03.2021р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64922999 з виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі № 1440/2458/18.

06.05.2021 на адресу Відділу надійшов лист Вознесенської міської ради за підписом міського голови Величка Є.О. №965/01/01-02/11 від 28.04.2021, яким повідомлено, що 23 квітня 2021 року відбулось пленарне засідання чергової 8 сесії Вознесенської міської ради VIII скликання. До порядку денного цієї сесії за порядковим номером 59 було включено питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСББ "Соборності-19". Згідно із загальними правилами, визначеними статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Відповідно до Виборчого кодексу України загальний склад Вознесенської міської ради становить 34 депутата. За результатом розгляду та обговорення питання порядку денного цієї сесії за порядковим номером 59 на пленарному засідання 23 квітня 2021 року були встановлені наступні результати голосування: "за" 4, "проти" 3, "утримався" 18. Рішення ради, яке не набрало необхідної кількості голосів вважається відхиленим. До якого додано витяг із протоколу пленарного засідання № 10 від 23.04.2021 та копію результатів відкритого поіменного голосування від 23.04.2021 міського голови та депутатів Вознесенської міської ради VIII скликання.

Відповідач у відзиві вказав на те, що виконавчим документом зобов`язано Вознесенську міську раду лише розглянути клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без визначення яке саме рішення має прийняти рада: «задовольнити» чи «відмовити» у розгляді клопотання.

На думку відповідача, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тому, з урахуванням зазначеного, 29.07.2021р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64922999 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач вважає, що він діяв в спосіб та в межах встановлених чинних законодавством, а оскаржувана позивачем постанова відповідає Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що відповідачем рішення суду по справі № 4002458/18 залишись не виконаним, оскільки не прийнято жодного рішення про затвердження проекту землеустрою.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язкове до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

З аналізу положень ч. 9 ст. 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності) законодавством не передбачено. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Втім, орган місцевого самоврядування приймає рішення з дотриманням певної процедури.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що. в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі затвердження такого проекту.

Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч.10 ст.59 цього Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством установлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматись у формі рішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Відсутність рішення органу місцевого самоврядування позбавляє заявника/заінтересовану особу можливості та права оскаржити ухвалене нею рішення, що є прямим порушенням Конституції та міжнародних актів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17. від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 року у справі №1440/2458/18 можливо дійти висновку, що виконуючи зазначене рішення суду боржник був зобов`язаний не лише винести на голосування проект землеустрою позивача а і перевірити його на відповідність критеріям, наведеним в ст. 123 ч. 13 ЗК України, а результат такої перевірки відобразити у своєму рішенні, яке ухвалюється у відповідності до наведених критеріїв.

Отже, діюче законодавство зобов`язує міську раду в силу належних їй повноважень розглянути та прийняти відповідне рішення. Більше того, у тому разі, коли не буде встановлено невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, орган, уповноважений на прийняття рішення у відповідності до ст. 122 ЗК України зобов`язаний прийняти лише одне рішення - про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність чи користування.

Враховуючи, наведені приписи законодавства ти правові висновки судової практики є очевидним факт невиконання судового рішення боржником - Вознесенською міською радою.

Відтак, суд вважає, що є протиправною постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області від 29.07.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64922999 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, серед іншого, верховенство права та обов`язковість судового рішення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи наведене, є очевидним, що незважаючи на значний проміжок часу - майже З роки, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 року у справі №1440/2458/18 залишається невиконаним оскільки відсутнє рішення Вознесенської міської ради, яке було б ухвалене боржником у відповідності до статті 118 ЗК України та ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатом розгляду клопотання ОСББ «Соборності-19» про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Отже з урахуванням наведеного вище, суд вважає, що, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ст.139 КАС Украни.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" (вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, код ЄДРПОУ 41345389) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області (пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області від 29.07.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64922999.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області (пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності - 19" (вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, код ЄДРПОУ 41345389) судовий збір в розмірі 2270,00 грн., сплачений квитанцією від 20.09.2021р. за №0.0.2273826072.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов