Рішення № 103150341, 31.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 р. № 400/6413/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Березанської селищної ради Миколаївської області, вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область,57401,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Березанської селищної ради Миколаївської області в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Березанського селищного голови щодо не присвоєння позивачці, начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад;

-зобов`язати Березанського селищного голову внести зміни у п.2 розпорядження селищного голови Березанської селищної ради Миколаївської області №61-р.к від 18.12.2020 та присвоїти позивачці начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад.

- зобов`язати Березанську селищну раду Миколаївської області нарахувати та виплатити позивачці, починаючи з 21 грудня 2020 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 25 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування з індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та компенсацією, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березанської селищної ради Миколаївської області на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 5107,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 01.10.2001 року позивачка працювала на посадах, які відповідно до ст.26 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, давали право на присвоєння рангу у межах відповідної категорії посад, про що вносився відповідний запис до трудової книжки. Працюючи на посаді секретаря судових засідань Березанського районного місцевого суду,позивачці було присвоєно 15 ранг державного службовця.

Працюючи на посаді головного спеціаліста відділу реформування аграрного сектору економіки в управлінні сільського господарства, позивачці 10.08.2004 року було присвоєно 14 ранг держслужбовця. 01.11.2005 року у зв`язку з перейменуванням управління сільського господарства в управління агропромислового комплексу розвитку райдержадміністрації, позивачку переведено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансової роботи і з 01.09.2006 року присвоєно черговий 13 ранг державного службовця. 01.02.2007 року позивачка призначена на посаду завідувача юридичного сектору апарату Березанської райдержадміністрації та 01.03.2007 року присвоєно 12 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад. 06.03.2009 року присвоєно 11 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад.

В зв`язку з набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до ст.39 Закону, ОСОБА_1 ,на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 54-к від 24.06.2016 року, з 01.05.2016 року присвоєно найнижчий 6 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби та цим же розпорядженням присвоєно черговий 5 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби.

23.01.2017 року призначено на посаду начальника служби у справах дітей Березанської райдержадміністрації та розпорядженням голови райдержадміністрації № 11-к від 02.05.2019 року з 01.05.2019 року присвоєно черговий 4 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби. 18.12.2020 року була звільнена з займаної посади у зв`язку з прийняттям на роботу за конкурсом до Березанської селищної ради.

Розпорядженням селищної голови № 61-р.к. від 18.12.2020 року ОСОБА_1 з 21.12.2020 року призначено на посаду начальника служби у справах дітей Березанської селищної ради та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад. Враховуючи стаж на державній службі 19 років 8 днів встановлено надбавку за вислугу років на державній службі до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг в розмірі 25 відсотків.

Вважаючи, що позивачці, як особі, яка призначається на посаду до органу місцевого самоврядування та має ранг державного службовця, повинен бути збережений при встановленні рангу посадової особи місцевого самоврядування наявний 4 ранг державного службовця, ОСОБА_1 неодноразово усно зверталася до селищного голови щодо перевірки правильності присвоєння їй 11 рангу.

Оскільки звернення останньої залишалися без реагування, 28.04.2021 року позивач, враховуючи наявність у неї 4 рангу державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VII1 «Про держави} службу» та враховуючи вимоги п. З розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» роз`яснення надані в Методичних рекомендаціях Головного управління державної служби України від 04.07.2001 року № 42/3721 та Національного агентства України з питань державної служби від 23.10.2018 року № 1-р/з-омс., звернулась із письмовою заявою до селищного голови з проханням внести відповідні зміни до розпорядження селищного голови від 18.12.2020 року № 61-р.к. та здійснити перерахунок заробітної плати

Однак, отримала відмову, у зв`язку із тим, що чинним законодавством не передбачено при переході особи з посади державного службовця на посаду в орган місцевого самоврядування присвоєння їй рангу посадової особи місцевого самоврядування на рівні присвоєного їй рангу державного службовця. Позивач вважає таку відмову, яка полягає у бездіяльності суб`єкта владних повноважень, щодо присвоєння їй 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування, протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 16.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що оскаржуване в частині розпорядження видане в межах чинного законодавства,

зокрема Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», так як при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З 01.10.2001 року позивачка працювала на посадах, які відповідно до ст.26 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, давали право на присвоєння рангу у межах відповідної категорії посад, про що вносився відповідний запис до трудової книжки. Працюючи на посаді секретаря судових засідань Березанського районного місцевого суду, позивачці було присвоєно 15 ранг державного службовця. Працюючи на посаді головного спеціаліста відділу реформування аграрного сектору економіки в управлінні сільського господарства, позивачці 10.08.2004 року було присвоєно 14 ранг держслужбовця. 01.11.2005 року у зв`язку з перейменуванням управління сільського господарства в управління агропромислового комплексу розвитку райдержадміністрації, позивачку переведено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансової роботи і з 01.09.2006 року присвоєно черговий 13 ранг державного службовця. 01.02.2007 року позивачка призначена на посаду завідувача юридичного сектору апарату Березанської райдержадміністрації та 01.03.2007 року присвоєно 12 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад. 06.03.2009 року присвоєно 11 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад.

В зав`язку з набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до ст.39 Закону, ОСОБА_1 ,на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 54-к від 24.06.2016 року, з 01.05.2016 року присвоєно найнижчий 6 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби та цим же розпорядженням присвоєно черговий 5 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби.

23.01.2017 року призначено на посаду начальника служби у справах дітей Березанської райдержадміністрації та розпорядженням голови райдержадміністрації № 11-к від 02.05.2019 року з 01.05.2019 року присвоєно черговий 4 ранг в межах категорії «Б» посад державної служби. 18.12.2020 року була звільнена з займаної посади у зв`язку з прийняттям на роботу за конкурсом до Березанської селищної ради.

Розпорядженням селищної голови № 61-р.к. від 18.12.2020 року ОСОБА_1 з 21.12.2020 року призначено на посаду начальника служби у справах дітей Березанської селищної ради та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад. Враховуючи стаж на державній службі 19 років 8 днів встановлено надбавку за вислугу років на державній службі до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг в розмірі 25 відсотків.

Вважаючи, що позивачці, як особі, яка призначається на посаду до органу місцевого самоврядування та має ранг державного службовця, повинен бути збережений при встановленні рангу посадової особи місцевого самоврядування наявний 4 ранг державного службовця, ОСОБА_1 неодноразово усно зверталася до селищного голови щодо перевірки правильності присвоєння їй 11 рангу.

Оскільки звернення останньої залишалися без реагування, 28.04.2021 року позивач, враховуючи наявність у неї 4 рангу державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VII1 «Про держави} службу» та враховуючи вимоги п. З розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» роз`яснення надані в Методичних рекомендаціях Головного управління державної служби України від 04.07.2001 року № 42/3721 та Національного агентства України з питань державної служби від 23.10.2018 року № 1-р/з-омс., звернулась із письмовою заявою до селищного голови з проханням внести відповідні зміни до

розпорядження селищного голови від 18.12.2020 року № 61-р.к. та здійснити перерахунок заробітної плати.

25.05.2021 року відповідачем відмовлено в перегляді правильності присвоєного рангу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєнні 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування з посиланням на те, що статтею 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування ранги присвоюються в межах відповідної категорії посад, а саме, особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг, у зв`язку з чим при призначенні мене на посаду начальника служби у справах дітей Березанської селищної ради, що є першим вступом до служби в органах місцевого самоврядування, мені присвоєно 11 ранг в межах 6 категорії посадової особи місцевого самоврядування; що Національне агентство України з питань державної служби в своїх роз`ясненнях від 07.03.2018 року та від 23.10.2018 року по різному трактує порядок присвоєння рангу посадовій особи місцевого самоврядування при переході з посади державного службовця на посаду в орган місцевого самоврядування; що згідно п.11 ч.З статті 3 Закону України «Про державу службу» дія цього закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування.

Позивачка, не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України № 889).

Частинами першою і другою статті 1 Закону України № 889 визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ст.38 Закону України № 889 прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Згідно із ст.39 Закону України № 889 встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

Разом з тим, відповідно до Розділу VII «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.

З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».

У разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.

Таким чином при призначені особи на посаду в орган місцевого самоврядування, яка має ранг державного службовця, присвоєний відповідно до Закону України «Про державну службу» їй присвоюється ранг посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця, якщо Законом не передбачено присвоєння вищого рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене, при призначенні ОСОБА_1 з на посаду начальника начальника служби у справах дітей Березанської селищної ради їй мав бути присвоєний 4 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця.

Щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 25 відсотків до посадового окладу з урахуванням надбавки за 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування з індексацією та компенсацією суд повідомляє наступне. оскільки з 21 грудня 2020 року нараховувалась та виплачувалась надбавка за вислугу років на державній службі до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг в розмірі 25 %, неправильне нарахування надбавки за ранг призвело до зменшення суми отримуваної позивачкою заробітної плати, що підтверджується інформацією наданою Березанською селищною радою від 05.08.2021 року № 09-06/1388 про отриману заробітну плату за період грудня 2020 року - липня 2021 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі постанова № 268) надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Згідно додатку № 57 постанови № 268 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 525) «Розмір надбавок до посадових окладів за ранги посадових осіб місцевого самоврядування», надбавка за 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування становить 750 грн, а 11 ранг - 400 грн.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів

населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення, обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.4 Закону № 1282-ХІІ).

Водночас, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та півельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів ) зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін індекс;. інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 28С ”88 19 (адміністративне провадження № К/9901/30390/19, № К/9901/30751/19) використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (п.92).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- З вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені (п.93).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм права

висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21- 2003а16, у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16 (адміністративне провадження №К/9901/1677/18. К/9901/1678/18); від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19 (адміністративне провадження №К/9901/32468/19, № К/6601/32141/19); від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19 (адміністративне провадження №К/9901 /28857/19, №К/9901/30576/19, №К/9901/30672/19).

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку у зв`язку з недоотриманням заробітної плати позивачкою остання підлягає індексації і компенсації.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, позовні вимоги щодо бездіяльності Березанського селищного голови щодо не присвоєння позивачці, начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад та зобов`язання Березанського селищного голови внести зміни у п.2 розпорядження селищного голови Березанської селищної ради Миколаївської області №61-р.к від 18.12.2020 та присвоєння позивачці начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги відносно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Березанської селищної ради Миколаївської області на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 5107,50 грн суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

На підтвердження понесених витрат до заяви було надано: договір про надання правничої допомоги №19/21 від 28.07.21, оригінал додаткової угоди від 05.08.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №19/21 від 28.07.2021 року; акт приймання передачі наданих послуг від 05.08.2021 року, квитанцію від 05.08.2021 про сплату коштів з надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також враховуючи ціну позову, яка значно менша ніж розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також виконані по суті послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 107,50 грн. є надмірною.

За таких обставин, суд знаходить заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу частково співмірною із виконаною представником позивача роботою, відтак суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Березанської селищної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401 код ЄДРПОУ 04376624) задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Березанського селищного голови щодо не присвоєння ОСОБА_1 , начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад.

3.Зобов`язати Березанського селищного голову внести зміни у п.2 розпорядження селищного голови Березанської селищної ради Миколаївської області №61-р.к від 18.12.2020 та присвоїти ОСОБА_1 начальнику служби у справах дітей Березанської селищної ради, 4 рангу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до 6 категорії посад.

4.Зобов`язати Березанську селищну раду Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376624) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) починаючи з 21 грудня 2020 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 25 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за 4 ранг посадової

особи місцевого самоврядування з індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та компенсацією, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березанської селищної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область,57401 код ЄДРПОУ 04376624) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 05.08.2021 року.

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березанської селищної ради Миколаївської області (вул. Центральна, 33, смт.Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401, код ЄДРПОУ 04376624) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник