Рішення № 103149418, 25.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2022 р. № 400/10549/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056, Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14,Київ 135,01135, про:визнання протиправною та скасування постанови від 13.10.2021 № 306519,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №306519 від 13.10.2021, якою постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Свої позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що позивач перевозив вантаж пісок, який є подільним. Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними. Перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу не допускається взагалі. Чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність такого дозволу.

На свою користь позивач навів посилання на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 №814/1460/16.

Також, зі складених відповідачем документів неможливо встановити будь-які характеристики зважувального обладнання, яке було використано відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг. Вимірювальне і вагове обладнання повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Законодавством чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати сам поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача. Отже, перевірку (зважування) проведено з порушенням норм чинного законодавства, як наслідок, постанова про застосування адміністративно-господарських санкцій, складена за результатом такої перевірки, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Під час здійснення рейдової перевірки інспекторами було встановлено факт перевищення вагових норм на одиночну вісь від 10 до 20 відсотків

Дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у позивача був відсутній.

Відповідно до п.6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водії колісних транспортних засобів, передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Відсутність затвердженою методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів.

Взагалі переміщення вантажу під час руху не допустимо, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Згідно чинного законодавства та жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху при перевезенні сипучих вантажів.

В судове засідання 07.12.2021 представники сторін не з`явились.

09.12.2021 ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі спірної постанови.

29.12.2021 ухвалою суду залучено до участі у справі Державну службу України з безпеки та відкладено розгляд справи на 25.01.2022.

Суд розглянув справу 25.01.2022 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 належить на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF CF 75.360, держ.номер НОМЕР_1 .

03.09.2021 зазначений транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 , з причепом CHEREAU C-38, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював перевезення піску.

На 452 км автодорозі М-05, автомобіль позивача був зупинений під час рейдової перевірки Укртрансбезпеки та здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час перевірки проведено зважування транспортного засобу та встановлено, що повна маса складає 39830 кг, навантаження на осі: 1) 6,87 2) 12,33 3) 6,76; 4) 7,04; 5) 6,89, габарити відповідають нормі.

Таким чином, виявлено перевищення навантаження на одиночну вісь на 12,09%.

За результатами рейдової перевірки співробітниками Укртрансбезпеки складено Акт перевірки №307588.

13.10.2021 уповноваженою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №306519, якою за допущення порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 15 ч.1 ст.60 Закону, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу НОМЕР_1 (акт №307588).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.01 №1306 габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.22.5 Правил за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.01 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Питання проведення габаритно-вагового контролю врегульоване Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.07.

Відповідно до п.15 Порядку контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.20 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Відповідно до п.п.21.-25 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог Законів України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», Правил дорожнього руху, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідач уповноважений та має право проводити дії щодо габаритно-вагового контролю великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Абзацом 15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо тієї обставини, що позивачем перевозився подільний вантаж.

Зазначена обставина, на думку суду, жодним чином не впливає на питання відповідальності перевізника за порушення габаритно-вагових параметрів.

Законодавство не містить виключень або послаблень для перевезення подільних вантажів. Навпаки, порушення вагових обмежень щодо подільних вантажів взагалі не допускається, а тому законодавцем навіть не передбачено можливості видачу дозволу на участь у дорожньому русі.

Але невірно з цього робити висновки, що неможливість отримання такого дозволу є підставою для звільнення від відповідальності за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У видачі дозволу може бути відмовлено і з інших підстав (подання перевізником не у повному обсязі документів, необхідних для одержання дозволу, виявлення в документах, поданих перевізником, недостовірних відомостей), але це не означає, що така відмова в подальшому звільнить перевізника від відповідальності.

У цьому випадку, законодавство покладає саме на перевізника відповідальність отримання такого дозволу на участь у дорожньому русі.

Причини відсутності такого дозволу (відмова у видачі або взагалі неможливість його видачі), не мають ніякого значення для кваліфікації дій перевізника за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Станом на 03.09.2021 позивач здійснював вантажне перевезення з перевищенням максимально нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - 12,33 т, при допустимих 11 т. При цьому, дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у позивачки був відсутній.

За таких обставин, в діях позивача вбачається склад правопорушення, передбаченого абз.15ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у редакції станом на виявлення правопорушення.

Позивач помилково посилається на постанову Верховного Суду 29.01.2020 №814/1460/16, як на правову позицію, яка начебто надає можливості уникати відповідальності при порушенні вагових обмежень при перевезені подільних вантажів. Такі висновки у зазначеній постанові відсутні.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, з аналогічними обставинами та аргументами сторін про те, що на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 39816845) Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14,Київ 135,01135 39816845) відмовити.

2. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 09.12.2021 року, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням по справі №400/10549/21.

3. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко