Рішення № 103149409, 25.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 р. справа № 400/13017/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Баштанської міської ради, вул. Героїв Небесної Сотні, 38,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100,вул. Баштанської республіки, 38,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100

до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1,Миколаїв,54056,

про:визнання дій протиправними; скасування постанови від 24.11.2021 року ВП № 66093775,

ВСТАНОВИВ:

Баштанська міська рада (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії та скасувати постанову від 24.11.2021 р. ВП №66093775 про стягнення виконавчого збору у сумі 24000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним виконано рішення суду в добровільному порядку і відповідачем не вчинено будь-яких виконавчих дій, а тому відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору відсутні.

Ухвалою від 21.12.2021 р. відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що рішення виконано після відкриття виконавчого провадження, про що свідчать додатки надані до відзиву.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Постановою від 14.07.2021 р. відкрито виконавче провадження ВП №66093775 з примусового виконання виконавчого листа №400/3153/20, виданого 05.05.2021 р. Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов`язання боржника прийняти рішення про надання стягувачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також, 14.07.2021 р. державний виконавець прийняв постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження в сумі 200 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 24000 грн. (в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, 6000*4)

31.07.2021 р. позивач (боржник) направив на адресу відповідача клопотання про відкладення виконавчих дій, у зв`язку з неможливістю добровільного виконання рішення суду у 10 денний термін.

05.08.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 19.08.2021 р.

13.08.2021 р. позивач прийняв рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 р. №400/3153/20 і 19.08.2021 р. звернувся до відповідача із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із добровільним виконанням рішення суду.

24.11.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№66093775 керуючись п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 24000 грн.

Позивач вважаючи такі дії і постанову про стягнення виконавчого збору протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

На підставі пункту восьмого Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19.

У Постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №520/7192/20 викладена аналогічна правова позиція та вказано у п.58 про відсутність підстав для відступу від правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19.

Матеріали справи свідчать, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 14.07.2021 р., тоді як рішення позивача на виконання рішення суду прийнято 13.08.2021 р.

Відтак, позивач повинен був надати суду докази про добровільне виконання рішення суду до 14.07.2021 р. Позивач таких доказів суду не надав, а навпаки підтвердив його виконання після відкриття виконавчого провадження.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, оскільки викладені правові позиції, сформовані щодо правовідносин між сторонами за фактичних обставин справи, які є відмінними від обставин справи, що розглядається, а саме відкриття виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу відбулись в період дії Закону № 1404 до змін що діяла, тобто до 28 серпня 2018 року. Обставини у цій справі є іншими, оскільки у цьому випадку відкриття провадження та закінчення відбулось у 2021 році, тому ця постанова не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду належних доказів протиправності спірної постанови.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Баштанської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 38,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100 04376469) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1,Миколаїв,54056 43315529) про визнання дій протиправними; скасування постанови від 24.11.2021 року ВП № 66093775.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич