Рішення № 103146883, 13.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

справа №380/16365/21

провадження № П/380/16568/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - Антонюк І.Б.

відповідача: представник - Нирка Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.04.2021 №00072500901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 500000,00 грн.;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Таким чином, беручи до уваги відсутність в наказі Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2021 року №280-ПП, будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, позивач уважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно. Відтак, допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої.

Позивач зазначив, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Проте, відповідач під час проведення перевірки взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності ФОП і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Так, позивач вказує, що пальне отримане від ТОВ фірма «ТОТ» заправлялось в Причіп-Паливоцистерна-Е, Коsсіаn CN22 С із якого, в подальшому, відбувалось переміщення пального безпосередньо в автомобілі, що перебувають у володінні ФОП ОСОБА_1 , що у свою чергу не є місцем зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тому видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб вимогами чинного законодавства не передбачена.

Окрім цього, позивач зазначає, що ДПС України несвоєчасно розглянуто скаргу ФОП ОСОБА_1 , а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Саме тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.04.2021 №00072500901.

Наведена позиція викладена у додаткових поясненнях позивача від 06.12.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому 28.10.2021 року на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 01.02.2021 року №280-ПП містив всі необхідні обов`язкові відомості в тому числі і підстави для проведення перевірки, визначені ПКУ (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

В даному випадку підставою для фактичної перевірки слугувала саме реалізація контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва, зберігання та обігу пального.

Стверджує, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження дій та рішень відповідача, за результатами яких складено акт перевірки №13/2327/09.01/ НОМЕР_1 від 12.02.2021 року, та не може призвести до відновлення порушених прав ФОП ОСОБА_1 , оскільки права останнього наразі порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 08.04.2021 року № 00072500901.

Так, перевіркою встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 згідно наданої довідки 05.02.2021, отримано дизельне пальне з 01.04.2020. яке зливалося та зберігалося в резервуар ємністю 5 тон, з подальшим використанням для заправки власного транспорту.

Відповідач зазначає, що з аналізу ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суб`єкт господарювання не отримує ліцензію на зберігання пального в тому випадку, якщо зберігає пальне виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, на переконання відповідача, суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 , який отримує пальне для власних потреб та зберігає його для використання в господарській діяльності, зобов`язаний отримати відповідну ліцензію в органах ДПС. Винятком є встановлений законодавством України вичерпний перелік суб`єктів господарювання, до якого позивач не відноситься.

Щодо строків розгляду скарги позивача, відповідач покликався на Закон України від 13 травня 2020 року №591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19)», відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року.

Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі.

Отже, у контролюючого органу були усі підстави для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 23.11.2021 року було продовжено підготовче судове засідання в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

В судовому засіданні 07.12.2021 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 27.03.2001 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань обрано такі види діяльності: 55.30.2 діяльність кафе; 20.51.0 виробництво інших виробів з деревини; 45.42.0 столярні та теслярські роботи; 51.13.0 посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Наказом ГУ ДПС у Львівській області від 01.02.2021 року №280-ПП з метою посилення контролю за виробництвом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним, на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, обіг та зберігання пального.

Відповідно до Наказу від 01.02.2021 року №280-ПП та направлень від 01.02.2021 року № № 653, 654, 656 була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками фактичної перевірки складено Акт від 12.02.2021 №13/2327/09.01/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, в якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів пального» (із змінами та доповненнями) від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме зберігання пального без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб.

За наслідками вищезазначеного акту перевірки від 12.02.2021 року, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2021 року №00072500901, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500000 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги від 17.05.2021 року, рішенням ДПС України від 26.07.2021 року №17058/6/99-0006-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.04.2021 року №00072500901, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо наявності підстав для проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.

Зі змісту наказу від 01.02.2021 року №280-ПП про проведення фактичної перевірки слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки відносно позивача зазначені статті 20, 61, 62, підпункт 75.1. пункту 75.1 ст. 75 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою посилення контролю за виробництвом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Згідно із підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За положенням п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Так, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підстави для проведення податкового контролю.

Відповідно до підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, конструкція пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить фактично дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Крім цього, статтею 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.16 - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; 19-1.1.4 здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 22 квітня 2021 року від справа № 805/3809/16-а, від 29 липня 2021 року у справі №815/6864/16.

Отже, суд зазначає, що положення пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача.

Таким чином, відповідач мав право проводити фактичну перевірку на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до п. 80.7 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п. 80.10 статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

За положенням п. 86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

З огляду на викладене, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, є обов`язковою умовою для проведення перевірки та реалізації її наслідків.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 05.02.2021 року було вручено наказ та направлення, та ознайомлено із підставами перевірки, про що свідчить особистий підпис, який міститься у направленнях на перевірку від 01.02.2021 року № № 653, 654, 656. За результатами перевірки складено акт від 12.02.2021 №13/2327/09.01/2480306757, від підписання і отримання якого позивач відмовився.

Отже, допуск посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки відбувся, а відповідачем було дотримано вимоги наведених вище норм податкового законодавства щодо підстав для проведення фактичної перевірки, тому суд відхиляє у цій частині доводи позивача.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом та пального на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), а також Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР, під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Крім цього, за змістом ст. 15 Закону №481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Таким чином, згідно вказаних норм, чинним законодавством України передбачено обов`язок суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження.

Зазначене висновується як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

При цьому, Закон №481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального»; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем було придбано дизельне пальне, що підтверджується відповідними акцизними накладними, а згідно наданої довідки від 05.02.2021, отримане дизельне пальне з 01.04.2020 зливалося та зберігалося в резервуарі ємністю 5 тон, з подальшим використанням для заправки власного транспорту, а тому відповідач дійшов висновку, що позивач зберігав пальне без наявної ліцензії.

В той же час, заперечуючи факт зберігання пального, позивач вказує на те, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки воно використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, зокрема Причіпу-Паливоцистерни-Е, Коsсіаn CN22 С, що не є зберіганням палива у розумінні вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що 27 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ фірма «ТОТ» укладено договір №270201, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти в обсягах та по цінах згідно видаткових накладних для власної господарської (комерційної) діяльності.

За фактами поставки пального ТОВ фірма «ТОТ» складено та зареєстровано акцизні накладні від 27.11.2020 року №267, від 18.09.2020 року №20091806, від 02.09.2020 №92, від 15.05.2020 року №53.

Вказані акцизні накладні складені постачальником в одному примірнику з відображенням коду операції для складання в одному примірнику « 3», тобто реалізація пального для власного споживання покупцем. Адреса поставки вказана: м. Львів, вул. Ткацька, 42.

Отже, вказані акцизні накладні підтверджують загальний обсяг реалізованого позивачу від ТОВ фірма «ТОТ» пального для контролю сплати акцизного податку. В той же час, факт отримання позивачем пального не є доказом зберігання такого пального протягом певного часу.

Так, ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність пов`язану із виробництвом інших виробів з деревини, столярні та теслярські роботи, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує власні транспортні засоби, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: транспортний засіб КАМАЗ, модель 53212 об`єм паливного баку становить 240 літрів, крім цього даний транспортний засіб обладнаний додатковим паливним баком на 500 літрів; транспортний засіб ЗІЛ, модель 130, об`єм паливного баку становить 170 літрів; транспортний засіб КІА модель SPORTAGE об`єм паливного баку становить 62 літри.

Крім цього, 18 березня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Кавказ» укладено договір позички №1, відповідно до умов якого ПП «Кавказ» передає ФОП ОСОБА_1 у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, Причіп-Паливоцистерна-Е, Коsсіаn CN22 С. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , маса даного Причіпа-Паливоцистерни без навантаження становить 10 000 кг. Повна маса становить 28 000 кг.

Суд враховує, що обсяг придбаного позивачем пального, з урахуванням загального об`єму Причіпу-Паливоцистерни-Е, Коsсіаn CN22 С., дозволяє дійти висновку про можливість відвантаження такого пального безпосередньо у даний причіп-паливоцистерну, який не є стаціонарною цистерною/ємністю, які мають фактичне місцезнаходження.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності у позивача стаціонарних цистерн/ємностей Головне управління ДПС у Львівській області не надає.

Щодо посилання відповідача на довідку (пояснення) від 05.02.2021 року, суд зазначає, що її зміст жодним чином не вказує на зберігання пального позивачем, а свідчить про отримання дизельного пального з 01.04.2020, яке зливалося в резервуар ємністю 5 тон, з подальшим використанням для заправки власного транспорту.

Суд, дослідивши зміст акту перевірки від 12.02.2021 №13/2327/09.01/2480306757, дійшов висновку, що з нього не вбачається порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії.

В той же час, окрім твердження про придбання та отримання позивачем палива дизельного, в акті перевірки відсутнє будь-яке роз`яснення, де зберігалось таке пальне та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо, отже відповідач допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Також суд погоджується із доводами позивача, що в акті перевірки відповідачем не конкретизовано та не зазначено, які саме акцизні накладні враховано контролюючим органом, їх номер та дату, дані платника, що виписав такі акцизні накладні, об`єм пального, напрям використання пального, тощо.

Таким чином, акт перевірки від 12.02.2021 №13/2327/09.01/2480306757 не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об`єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР та положень п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене не у стаціонарні паливні цистерни/ємності. Суд повторно зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що паливні матеріали зберігались позивачем у стаціонарних цистернах/ємностях, що в свою чергу потребує наявності спеціальної ліцензії.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов`язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального у пересувних місцях зберігання, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.

Внаслідок наведеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00072500901 від 08 квітня 2021 року, відповідно до якого було вказано на порушення позивачем ст. 15 Закону №481/95-ВР, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про несвоєчасний розгляд скарги ФОП ОСОБА_1 , суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29), відтак судом надано оцінку основним доводам позивача, і як наслідок, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 5000,00 грн. згідно квитанції №0.0.2279641352.1 від 24.09.2021 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00072500901 від 08 квітня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000,00 грн. сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.0.2279641352.1 від 24 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.01.2022 року.

Суддя Клименко О.М.