Ухвала суду № 103146691, 31.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/6705/20

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення

31 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4150 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4150 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №380/6705/20, а саме «Змінити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 380/6705/20 в частині зобов`язання військової частини А4150 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017.Зобов`язати військову частину А4150 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017 з урахуванням базового місяця індексації січня 2008 року.»

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

При вирішення заяви про зміну способу та виконання рішення суду, суд встановив таке.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А4150, у якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини А0563 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 21.07.2016 по 12.04.2017 у сумі 26 047, 91 грн; зобов`язати військову частину А4150 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 21.07.2016 по 12.04.2017 у сумі 26 047,91 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №380/6705/20 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини А4150 щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017. Зобов`язано військову частину А4150 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили з 15.03.2021.

04.04.2021 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції, пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Львівського окружного адміністративного суду по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист.

21.07.2021 року Яворівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження, реєстраційний номер виконавчого провадження: 66153301.

В ході виконання рішення суду від відповідача було отримано «розрахунок суми індексації» згідно якого вбачається, що відповідач зловживаючи процесуальними правами, повністю ігноруючи висновки суду викладені у рішенні протиправно при нарахуванні індексації застосовує базовий місяць липень 2016 року, натомість позивач вважає, що таким базовим місяцем повинен бути січень 2008 року, у зв`язку з чим просить змінити спосіб виконання рішення суду та нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.

Таким чином, в даному випадку позивач просить суд фактично ухвалити нове судове рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Змінивши спосіб виконання рішення суду на зобов`язання військової частини А4150 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017.Зобов`язати військову частину А4150 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017 з урахуванням базового місяця індексації січня 2008 року, буде змінено рішення по суті, що вже було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та постановлення рішення суду від 22.12.2020 у справі №380/6705/20, яким позовні вимоги було задоволено частково.

Так у рішенні суду від 22.12.2020 у справі №380/6705/20 суд вказав наступне: «щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 12.04.2017 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця у розмірі 26047, 91 грн, суд зазначає наступне… Суд звертає увагу, що у даній правовій ситуації індексація ще не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені…».

Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, тому у цьому випадку зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату індексації позивачу із застосуванням січня 2008 року як базового є незаконною.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справах №№ 21-394а14, 21-475а14 та в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), в якій Суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Відтак, суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись положеннями ст. 248, 256, 294, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі № 380/6705/20 – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.М. Брильовський