Рішення № 103146472, 27.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року справа №380/9023/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 18855 грн. 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно із наданим відповідачем звітом нею не виконано законодавчо визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості однієї особи. Стверджує, що відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті становить 18855 грн. 56 коп. Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вказану суму, заборгованість за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році становить 18855 грн. 56 коп.

Відповідач у своїх поясненнях від 13.10.2021 року повідомила, що у неї працює одна людина-інвалід, за яку сплачує внески в Пенсійний фонд, про що вказано в податковій звітності ЄСВ та інших документах.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 16.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися з мотивів тимчасового обмеження роботи суду у зв`язку із запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, який міститься в матеріалах справи, у відповідача відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність та особи з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Вважаючи, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» позивач звернувся до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Змістом спірних правовідносин є невиконання відповідачем визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості однієї особи.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875-XII).

Частиною п`ятою цієї ж норми встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю (ч.1 ст.20 Закону №875-XII).

Як передбачено у ч.2 ст.20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону №875-XII, відповідачу необхідно було працевлаштувати хоча б одну особу з інвалідністю.

У звіті поданому ним позивачу за 2020 рік зазначено про відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Однак, в матеріалах справи наявний наказ (розпорядження) про прийняття на роботу №К0000000004-К-00000129 від 01.08.2019 року виданого відповідачем, відповідно до якого ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду швеї з 01.08.2019 року.

Вказане підтверджується також і копією її трудової книжки НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 перебуває на третій групі інвалідності (загальні захворювання), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №349577 та випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №825794.

Окрім того, в матеріалах справи містяться також відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2020 рік, серед яких наявна інформація щодо суми нарахованої заробітної плати, зокрема, щодо ОСОБА_2 .

Наведене у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що відповідачем було дотримано вимог ч.1 ст.19 Закону №875-XII та працевлаштовано інваліда.

При цьому, подаючи звіт контролюючому органу, позивачем було допущено описку, що і призвело до звернення позивачем до суду із згаданим позовом.

Враховуючи те, що адміністративно-господарські санкції у спірних відносинах застосовуються за не працевлаштування особи з інвалідністю, а такого порушення позивач не допускав, відсутні правові підстави для їх застосування та, як наслідок, задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню, оскільки в даній справі не залучалися свідки та не проводились експертизи.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Я.Мартинюк