Рішення № 103146432, 28.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року

справа №380/19653/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд-М» до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробуд-М» (місцезнаходження: 81614, Львівська область, Стрийський район, с.Тростянець, код ЄДРПОУ 01036968) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького, 144), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), в якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216355 від 20.09.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд-М» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує так. Оскаржуваною постановою Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216355 від 20.09.2021 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає таку постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

11.08.2021 відповідно до товарно-транспортної накладної №11080000010 від 11.08.2021 позивач здійснював перевезення вапняку фр.20-70 кількістю 14тонн900кг за маршрутом м. Миколаїв Львівської бласті – с. Труханів Стрийського району Львівської області. Зазначене перевезення здійснювалось вантажним автомобілем КРАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 . Загальна фактична маса вантажу разом з транспортним засобом становила 29360кг при допустимій 40000кг, осьові навантаження: на першу вісь допустиме 11 тонн, фактичне 6900кг; на другу вісь – допустиме 16000кг, фактичне 23270кг. Водночас відповідно до чеку зважування №8986 перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів маса транспортного засобу становить 29360кг, навантаження на першу вісь – 6090кг, на другу – 11600кг, на третю – 11670кг, що не відповідає зважуванню Акту №047814.

Позивач також вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач не врахував, що ним перевозився вапняк, який є сипучим, навалочним та подільним вантажем, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Саме тому зважування, проведене відповідачем, не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Крім того, позивач вважає порушенням те, що в акті про перевищення транспортним засобом вагових параметрів нема покликання на вимірювальне чи зважувальне обладнання, яке було використане посадовими особами при проведенні габаритно-вагового контролю. В документах також відсутні відомості про справність вимірювальних приладів, якими проводилося зважування транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 03.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін та запропоновано відповідача подати відзив.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що згідно з актом про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів № 047814 було перевищення навантаження на осьові навантаження 23270кг, що перевищує максимально допустиме (16000кг)на 45,4%. За таких обставин позивач повинен був отримати дозвіл на рух.

Зазначає, що аргумент позивачки про те, що значення має різниця у виді вантажу є безпідставним, оскільки будь-який вантаж може зміщуватися під час руху. Крім того, оскільки така обставина є єдиним фактором, що вплинув на вагу автомобіля, то цього недостатньо для спростування самого факту перевищення транспортним засобом позивача нормативно-вагових параметрів.

Щодо відсутності відповідної методики зважування сипучого вантажу відповідач вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі – Порядок № 879), яким керувався відповідач, то ним правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування пункту 19 Порядку № 879 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Щодо відсутності посилання на зважувальне обладнання у документах, складених на основі здійснення габаритно-вагового контролю, то жоден нормативно-правовий акт не містить вимоги вказувати в акті, довідці чи іншому документі реквізити ваг, якими здійснювалося зважування, рівно ж як і типові бланки документів, що затверджені Порядком №1567 та №1007/1207 не містять графи, в якій слід зазначати такі реквізити.

У зв`язку з викладеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд встановив таке.

11.08.2021 посадовими особами відповідача на підставі направлення проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт №310081, відповідно до якого перевірявся транспортний засіб (далі також ТЗ) КРАЗ65055, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТзОВ «Гідробуд-М».

Під час перевірки встановлено, що означеним ТЗ здійснювалося, відповідно до товарно-транспортної накладної №11080000010 від 11.08.2021, перевезення вапняку фр.20-70 кількістю 14тонн900кг за маршрутом м. Миколаїв Львівської бласті – с. Труханів Стрийського району Львівської області.

При цьому загальна фактична маса вантажу разом з транспортним засобом становила 29360кг при допустимій 40000кг, осьові навантаження: на першу вісь допустиме 11 тонн, фактичне 6900кг; на другу вісь – допустиме 16000кг, фактичне 23270кг.

Відтак відповідач зробив висновок, що позивач не забезпечив водія дозволом, який дає право на рух дорогами України з перевищенням вагових параметрів.

Відповідно до Розрахунку №546/040 від 11.08.2021 встановлено перевищення параметрів на здвоєну вісь 45%.

15.09.2021 проведено розгляд справи про порушення №2437, під час якої був присутній директор ТзОВ «Гідробуд-М» та яким надано пояснення.

За результатом розгляду справи, керівником відповідача винесено оскаржувану постанову №216355 від 20.09.2021, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи спірну постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що її належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Зазначене сторонами визнається.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч.1, абзаців 1-3 ч.2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За змістом ч.4 ст. 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз.15.ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року, (далі – Порядок № 879) підпунктом 4 пункту 2 якого визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

При цьому, згідно з абзацом першим пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Відповідно до абзацу першого пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно із пунктом 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Отже, наведеними правовими нормами визначені повноваження відповідача щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), відповідно абз.1 п.4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Як видно зі змісту акта №047814 від 11.08. 2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів у ньому зафіксовані перевищення транспортним засобом марки КРАЗ 65055, реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: осьового навантаження на здвоєну вісь – нормативно допустиме 16,00 тонн, фактичне – 23,27 тонн.

Таким чином, позивач порушив вимоги Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки осьове навантаження указаного вище транспортного засобу на здвоєну вісь перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

У позовній заяві позивач не заперечує та не спростовує факту перевищення транспортним засобом, а саме осьового навантаження на здвоєну вісь, який встановлений актом від 11.08.2021.

Заперечуючи правомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач стверджує, що загальна фактична маса вантажу разом з транспортними засобами становила 29,36 тонн при максимально допустимій 40 тонн, перевезення та здійснення зважування відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала допустимої ваги. Крім того, позивач покликається на те, що водію під час виїзду з вантажем згідно товаросупровідних документів та документів та транспортний засіб не потрібно було мати дозвіл на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень, а позивачу відповідно не потрібно було його отримати (фактично вона і не міг його отримати), оскільки загальна маса автомобіля з вантажем перед виїздом не перевищувала максимально допустимі показники ваги.

Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки згідно з ч.2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

При цьому за змістом пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В той же час, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, навантаження на здвоєну вісь 16 тонн.

Оскільки транспортний засіб, належний позивачу, хоча і не перевищував допустиму фактичну масу 40 тонн, проте навантаження на здвоєну вісь становило 23,27 тонни при допустимих 16, отже вважався великоваговим, а тому в силу імперативної норми статті 29 Закону України «Про дорожній рух» позивач повинен був отримати дозвіл на участь у дорожньому русі такого транспортного засобу.

Суд також зазначає, що до матеріалів справи позивач долучив товарно-транспортну накладну №11080000010 від 11.08.2021, відповідно до якої позивач здійснював перевезення вапняку фр.20-70 кількістю 14тонн900кг за маршрутом м. Миколаїв Львівської бласті – с. Труханів Стрийського району Львівської області. Проте відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 805/3598/16-а.

Щодо аргументів позивача про те, що ТЗ здійснювалося перевезення вапняку, який за своїми фізичними характеристиками відноситься до сипучих сумішей, то не можливим є встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із п. 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із п. 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого та подільного вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його переміщення мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Крім того, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2% на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Суд ураховує, що у цій справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.

Тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Щодо аргументів позивача про те, що на час проведення перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідкого вантажу або вантажу, що змінює розподіл навантажень на всі осі транспортного засобу під часу руху суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Так, п. 19 Порядку № 879 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30 серпня 2017 року, яка набрала чинності 08 вересня 2017 року.

З огляду на зазначене, станом на 11.08.2021 (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) необхідність використання відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний Суд України в постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17, в якій зазначено: «оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку № 879 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою».

У зв`язку з цим, суд вважає, що проведення посадовими особами відповідача габаритно-вагового контролю транспортного засобу із сипучим вантажем за відсутності відповідної методики зважування є правомірним та обґрунтованим.

Щодо аргументів позивача в частині, що стосується невідповідності зазначеного у чеку зважування №8986 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, а саме, що маса транспортного засобу становить 29360кг, навантаження на першу вісь – 6090кг, на другу – 11600кг, на третю – 11670кг і таке не відповідає зважуванню відповідно до Акта №047814, то це спростовується шляхом проведення арифметичний дій.

Щодо покликання позивача на відсутніть посилання на зважувальне обладнання у документах відповідача, складених на основі здійснення габаритно-вагового контролю, то суд зауважує, що жоден нормативно-правовий акт не містить вимоги вказувати в акті, довідці чи іншому документі відповідача реквізити ваг, якими здійснювалося зважування, рівно ж як і типові бланки документів, що затверджені Порядком №1567 та №1007/1207 не містять графи, в якій слід зазначати такі реквізити. Крім того, як видно з матеріалів справи, вага електронна, на якій проводиться зважування транспортного засобу має свідоцтво про повірку №02Ч-85з, видане 08.07.2021 та чинне до 08.07.2022.

Таким чином, загаданий аргумент позивача щодо сумнівів у справності вимірювальних приладів, якими проводилося зважування, суд відхиляє.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, відповідач дотримався всіх передбачених законодавством норм при прийнятті оскаржуваної постанови та взяв до уваги всі необхідні обставини.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд-М» (місцезнаходження: 81614, Львівська область, Стрийський район, с.Тростянець, код ЄДРПОУ 01036968) до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького, 144), Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити повністю.

Судові витрати відповідно покладаються на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.