Рішення № 103146290, 27.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/24134/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчального центру Національної гвардії України (військової частини 3007) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Навчального центру Національної гвардії України (військової частини 3007), у якій просить суд:

- стягнути з відповідача - навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) на користь позивача - ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 43 894,06 грн.

- стягнути з відповідача- навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007 на користь ОСОБА_1 908 грн. сплаченого судового збору та 4 000 грн. за надання правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні з військової служби 23 січня 2018 року за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач не здійснив з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому забезпеченню, позивач подав позов до суду за захистом порушеного права. 05 липня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/7221/21 яким зобов`язав відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 23.01.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. 19 жовтня і 09 листопада 2021 року на виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування і шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача виплатив позивачу 15092,68 грн. та 30550,49 грн. відповідно, а всього нарахував позивачу 45 643,17 грн. індексації грошового забезпечення. Несвоєчасність проведення відповідачем розрахунку при звільненні позивача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, при цьому додатково зазначивши, що сума середнього заробітку який підлягає виплаті позивачу та витрати на правову допомогу підлягають зменшенню відповідно до практики Верховного Суду, у зв`язку з чим проси суд даний позов задовольнити частково.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Національної гвардії України.

Наказом начальника навчального центру НГУ (командира військової частини 3007) від 23 січня 2018 року № 19 звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключений із списків військової частини і всіх видів забезпечення.

Оскільки, на час виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідач не здійснив з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому забезпеченню, позивач подав позов до суду за захистом порушеного права.

05 липня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/7221/21 яким зобов`язав відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 23.01.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

19 жовтня і 09 листопада 2021 року на виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування і шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача виплатив позивачу 15092,68 грн. та 30550,49 грн. відповідно, а всього нарахував позивачу 45 643,17 грн. індексації грошового забезпечення.

Позивач вважає, що виплата відповідачем належного йому грошового забезпечення не у день його звільнення з військової служби зумовлює наявність у нього права на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, за захистом якого звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 1-3 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає, передбачена статтею 117 КЗпП України, відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №380/7221/21 встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення у належному розмірі.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 05.07.2021 у справі №380/7221/21 в/ч 3007 19 жовтня 2021 і 09 листопада 2021 року на виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування і шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача виплатив позивачу 15092,68 грн. та 30550,49 грн. відповідно, а всього нарахував позивачу 45 643,17 грн. індексації грошового забезпечення. Вказане свідчить про те, що остаточний розрахунок з позивачем в/ч 3007 здійснено не в день виключення позивача із списків Навчального центру національної гвардії України - 23.01.2018, а лише 19.10.2021, тобто несвоєчасно.

Як вказано в наказі від 23.01.2018 №19, позивача виключено із списків особового складу Навчального центру національної гвардії України - 23.01.2018. Саме у цей день відповідач повинен був провести повний розрахунок з позивачем.

Таким чином, час затримки повного розрахунку з позивачем становить з 24.01.2018 по 18.10.2021 - 1364 календарних днів, за які відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до висновків Великої Палаті Верховного Суду, сформованих у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справа № 480/3105/19 та від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19, про компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За встановлених обставин цієї справи, суд вважає, що при вирішенні спору необхідно врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, принцип співмірності з врахуванням розміру заборгованості.

Суд звертає увагу, що при визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа № 580/2427/19).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення від 23 січня 2020 № 21/21, виданої відповідачем, вбачається, що розмір його грошового забезпечення за два місяці до звільнення становив: у листопаді 2017 року - 14021,70 грн., у грудня 2017 року - 14021,70 грн., тобто загальна сума 28 043,4 грн.

Таким чином, для обчислення середнього заробітку з 24 січня 2018 року (з наступного дня після звільнення) по день фактичного розрахунку - виплати індексацій грошового забезпечення -19 жовтня 2021 р. необхідно застосовувати показник 459,72 грн. в день (28043,4 грн. : 61 день = 459,72 грн.).

Відтак, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача слід було би стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 24.01.2018 року по день фактичного розрахунку 18.10.2021 (1364 дні), виходячи із розрахунку 459,72 грн. у день у розмірі 627058,08 грн. (459.72 грн * 1364 дні).

Відповідач вказує на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Згідно до матеріалів справи, позивачу виплачено належне грошове забезпечення в розмірі 45 643,17 грн.

Тобто, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 45 643 грн 17 к. сума індексації грошового забезпечення у належному розмірі, яку виплачено позивачу) / 627058,08 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) *100 = 0,07%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості (0, 07%) становить: 459,72 к (середня заробітна плата за один день) * 0, 07%* 1364 днів (дні затримки розрахунку) = 43894,06 грн.

Отже, у цій справі слід врахувати принцип співмірності середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який має бути виплачений позивачу у розмірі 43894,06грн.

Суд звертає увагу, що саме така правова позиція щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11. 2020 у справі № 480/3105/19.

Крім цього, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 2340/3023/18, згідно до якої суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує майнові права позивача.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 43894,06 грн за період з 24.01.2018 по 18.10.2019, з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Професійна правова допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» (адвокат Розман В.С., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 04.10.2019 серія ЛВ №001725) на підставі договору про надання правової допомоги від 14.01.2020 №305 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2021 серії ВС №1113005, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих ОСОБА_2 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 07.12.2021.

Згідно з вказаним актом позивачу надано наступні послуги: вивчення наданих документів про звільнення та опрацювання Рішення Львівського окружного адміністративного суду про зобов`язання нарахувати та вплатити грошове забезпечення, індексацію та вихідну допомогу, опрацювання довідки про грошове забезпечення, узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ (тривалість 2 год. 30 хв.); обрахунку середнього заробітку до позовної заяви (тривалість 30 хв.) складання позовної заяви та підготовка копій (тривалість 2 год.30 хв).

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години 1 000 грн.

Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги здійснена в розмірі 4 000 грн, що підтверджується квитанцією від 07.12.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір витрат на праву допомогу у зв`язку із непропроційністю.

Проте суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Дана справа є незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах та рішення Верховного Суду, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн, які є співмірними із характером справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань в/ч 3007 також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 908 грн.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Навчального центру Національної гвардії України (військової частини 3007) ( код ЄДРПОУ 08803566, 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-задовольнити повністю.

Стягнути з Навчального центру Національної гвардії України (Військова частина 3007) (вул. Січових Стрільців, буд. 2, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 08803566) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 24.01.2018 по 19.10.2021 у розмірі 43894,06 грн (сорок три тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні шість копійок)

Стягнути з Навчального центру Національної гвардії України (Військова частина 3007) (вул. Січових Стрільців, буд. 2, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 08803566) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1 000 (одна тисяча) грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Навчального центру Національної гвардії України (Військова частина 3007) (вул. Січових Стрільців, буд. 2, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 08803566) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М. Брильовський