Рішення № 103146105, 25.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15747/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А2595 № 23 від 05.02.2021 вислуга років позивача станом на день звільнення у календарному обчисленні становить: 21 рік 06 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 05 років 04 місяці 24 дні. З огляду на вказане позивач у квітні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення пенсії. Однак листом № 95/503 від 22.04.2021 військова частина А2595 у задоволенні таких вимог відмовила, мотивуючи відсутністю таких повноважень, адже такі покладено на обласні військові комісаріати. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до відповідача із аналогічним проханням, однак Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом № 4470 від 12.05.2021 відмовив у задоволенні заяви позивача з огляду на відсутність розрахунку вислуги років позивача на пенсію. Позивач звернувся до Відділу соціального забезпечення та контролю соціальних виплат фінансово-економічного управління командування Сухопутних Військ Збройних Сил України для складення попереднього розрахунку вислуги років на пенсію. Листом № 501/3/3/355 від 11.06.2021 військової частини А0796, скерованого представнику позивача листом кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, позивача повідомлено про відсутність підстав у Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення подання та направлення документів для призначення пенсії з огляду на недостатність у позивача вислуги років для призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 22.09.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 18.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 89003 від 30.11.2021), у якому проти позову заперечив. По суті позовних вимог вказав, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Звернув увагу, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 Закону № 2262, відповідно до якої визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також зазначив, що відповідно до п. 2.13 наказу № 530 при обчисленні вислуги років на пенсію складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію. Крім того вказав, що особова справа позивача до відповідача з розрахунком вислуги років на пенсію, оформленим органами, зазначеними в пункті 2.12 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, не надходила, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для оформлення подання для призначення пенсії ОСОБА_1 . Також заперечив щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 2595.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 2595 (по стройовій частині) № 23 від 05.02.2021 капітана ОСОБА_1 оперативного чергового командного пункту штабу, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 січня 2021 року № 11 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 05.02.2021 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, в тому числі з котлового харчування по технічній нормі з 06 лютого 2021 року.

Відповідно до цього наказу вислуга років позивача у Збройних Силах становить: календарна – 21 рік 06 місяців 09 днів, пільгова – 05 років 04 місяці 24 дні.

Листом від 22.04.2021 № 95/503 військовою частиною А 2595 повідомлено представника позивача про те, що згідно з абзацами 2, 4 та 5 пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві обороні України, затвердженої наказом МОУ № 937 від 31.12.2014, на обласні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються оформлення та подання до органів, що призначаються пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби, визначенням розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами.

Листом Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 4470 від 12.05.2021 представника позивача повідомлено про те, що перед звільненням позивача з військової служби його особова справа відповідно до вимог наказів Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 та від 26.05.2014 № 333 повинна була бути направлена військовою частиною А 2595 на складання розрахунку його вислуги років. Після звільнення ОСОБА_1 з військової служби примірник його особової справи разом з основним розрахунком вислуги років мав бути надісланий в обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Відтак вказав, що підстав для оформлення подання та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 немає.

Як слідує з листа № 501/3/3/355 від 11.06.2021 військовою частиною А 0796 проінформовано начальника управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про те, що представника позивача Ревера С. В. листом № 4470 від 12.05.2021 повідомлено про відсутність підстав для оформлення подання та направлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 з огляду на недостатність календарної вислуги років, передбаченої ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, вказану відмову вважає протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно із частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

У вказаній справі позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, про що зазначено у витязі з наказу (по стройовій частині) командира військової частини А 2595 № 23 від 05.02.2021.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення на пільгових умовах призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у рішенні від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 10.03.2021 у справі № 812/1100/17, від 16.03.2021 у справі № 826/16811/18 та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, який відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Водночас, з долучених до матеріалів справи довідок слідує, що позивача брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, брав участь у Місії Організації Об`єднаних Націй у Ліберії (з 01.07.2010 по 21.12.2010; з 11.06.2016 по 24.06.2017), Місії Організації Об`єднаних Націй у Демократичній республіці Конго (з 19.02.2012 по 10.12.2012).

Суд зазначає, що періоди проходження позивачем служби, яка дає право на зарахування вислуги років у пільговому обчислення не є спірними у цій справі. Також відсутній спір про обчислення пільгової вислуги років. Натомість предметом розгляду у цій справі є бездіяльність відповідача щодо складення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з статтею 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Статтею 48 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справі України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 за № 760, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції з організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, зокрема, вони приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком № 3-1 та у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, якій оформляється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком 3-1, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а сформувала правовий висновок у подібних правовідносинах щодо компетенції уповноважених органів з питань прийняття рішень про призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

Суд звертає увагу на те, що у своєму листі від 11.06.2021 № 501/3/3/355 військова частина А 0796 констатувала відсутність правових підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років у порядку п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ у зв`язку з недостатністю вислуги років. Аналогічна позиція викладена у відзиві відповідача.

Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці; та зобов`язання відповідача оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога надавалася позивачу адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» та адвокатом Ревером С.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 256 від 01.04.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1097121 від 14.09.2021.

Відповідно до п. 3.1 договору правова допомога оплачується відповідно до акта виконаних робіт.

Згідно з актом виконаних робіт від 10.09.2021 виконавцем в інтересах клієнта в повному обсязі виконано зобов`язання:

- надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.;

- опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців та пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ - 1,5 год.;

- написання та оформлення заяв до в/ч А 2595, Львівського ОТЦК та СК, Командування Сухопутних військ ЗС України - 1,0 год.;

- складання позовної заяви - 3 год.

Вартість наданих послуг позивачу склала 6000,00 грн відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги (1 год. = 1000,00 грн).

Позивачем сплачено 6000,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями із призначенням платежу: «За надання правової допомоги в справі згідно з договором № 256 від 01.04.2021, ОСОБА_1 ».

Щодо наведених в акті виконаних робіт від 10.09.2021 таких видів послуг, як надання консультацій та узгодження правової позиції, оформлення заяв до /ч А 2595, Львівського ОТЦК та СК, Командування Сухопутних військ ЗС України та пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (79005 м. Львів вул. І. Франка 25; код ЄДРПОУ 08412340) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

3. Зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції, а також міжнародних операціях з підтриманням миру і безпеки на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур