Рішення № 103146041, 26.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21423/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому заявлено позовну вимогу: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2577-51У від 11 лютого 2021 року на загальну суму 37788,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, ОСОБА_1 у березні 1996 року був зареєстрований фізичною особою – підприємцем, про що в журналі обліку державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності в Залізничному районі внесено запис № 64 від 27.03.1996. З 2004 року позивач не здійснював підприємницької діяльності, ним не було підтверджено статус фізичної особи – підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 30.12.2013 Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внесено запис про ОСОБА_1 за № 24151750000061477 як фізичної особи – підприємця про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним.

Позивач вказує, що з січня 2011 року працює водієм автотранспортних засобів та його роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував та продовжує сплачувати як страхувальник єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач стверджує, що не є платником єдиного внеску у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державну соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ у період нарахування заборгованості, визначеної у вимозі № Ф-2577-51У від 11.02.2021. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 29.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах податкової служби з 1996 року – ГУ ДПС у Львівській області (Залізничний район м. Львова). Позивач включений у реєстр страхувальників. В ЄДР 30.12.2013 внесено запис щодо стану платника податків « 6» - включений до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним. Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. Відповідно до ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-VІ фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідач стверджує, що фізичні особи – підприємці зареєстровані до 01.07.2004, стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ( у тому числі до створення ЄДР), не втратили статусу фізичної особи – підприємця. Оскаржувана вимога сформована 11.02.2021 внаслідок наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно Інтегрованих карток платника, заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.01.2021 становить 37788,74 грн. (сума недоїмки за 2017р – 8448,00 грн., 2018р. – 9828,72 грн., 2019р – 11016,72 грн., 2020 – 8495,30 грн.). Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у березні 1996 року був зареєстрований фізичною особою – підприємцем, про що в журналі обліку державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності в Залізничному районі внесено запис № 64 від 27.03.1996.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах податкової служби з 1996 року – ГУ ДПС у Львівській області (Залізничний район м. Львова).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, 30.12.2013 Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внесено запис про ОСОБА_1 за № 24151750000061477 як фізичної особи – підприємця про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним, оскільки ним не було підтверджено статус фізичної особи – підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з січня 2011 року позивач працює водієм автотранспортних засобів, зокрема, з 22.10.2015 у ФОП ОСОБА_2 , з 20.04.2017 у ФОП ОСОБА_3 , з 31.05.2017 у ФОП ОСОБА_4 , з 05.07.2021 у ПАТ «Львівський холодокомбінат».

Згідно Інтегрованих карток платника, ФОП ОСОБА_1 , позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, яка станом на 31.01.2021 становить 37788,74 грн. (сума недоїмки за 2017р – 8448,00 грн., 2018р. – 9828,72 грн., 2019р – 11016,72 грн., 2020 – 8495,30 грн.).

11 лютого 2021 ГУ ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2577-51, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмку) станом на 31 січня 2021 р. в сумі 37788,74 грн.

Вимогу про сплату боргу направлено для примусового виконання до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

1 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 N755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

3 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким внесені зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 1 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

Законом № 1155-VII також були виключені пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.

Оскільки статус ФОП є формою реалізації особою конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації особою цього права в умовах нормативно-правового регулювання, чинного з 1 січня 2004 року, виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

(див. правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 (провадження № 11-118апп20).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_1 у березні 1996 року був зареєстрований фізичною особою – підприємцем, про що в журналі обліку державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності в Залізничному районі внесено запис № 64 від 27.03.1996.

Після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач реєстраційну картку державному реєстратору не подавав, свідоцтво нового зразка не отримував, підприємницьку діяльність не здійснює. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, 30.12.2013 Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внесено запис про ОСОБА_1 як ФОП за № 24151750000061477 про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним.

З огляду на викладене, відсутність у позивача чинного свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності у сукупності із відомостями про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця виключає можливість нарахування йому відповідачем заборгованості із сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, позивач у спірний період був найманим працівником, працював водієм автотранспортних засобів, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Таким чином, позивач є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Отже, підстави для донарахування позивачу єдиного внеску за 2017 - 2020 роки в загальній сумі 37788,74 грн. відсутні, а вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-2577-51У від 11 лютого 2021 року є неправомірною.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2577-51У від 11 лютого 2021 року на загальну суму 37788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.