Рішення № 103145991, 26.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

справа №380/21220/21

провадження № П/380/21455/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до пільгового страхового стажу періоду роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 на шахті «Зарічна» ДП Львіввугілля;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового страхового стажу період роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 на шахті «Зарічна» ДП «Львіввугілля».

Підставою позову зазначено протиправність, на думку позивача, відмови відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» до пільгового страхового стажу. На думку позивача, він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо повноти сплати страхових внесків. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.11.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, 16.12.2021 за вх. №95444 подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач з 18.03.2016 отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання. Загальний страховий (страховий) стаж позивача становить 16 років 04 місяці 22 дні, з них робота за Списком №1 – 14 років 08 місяців 27 днів та 03 місяці 03 дні - навчання за спеціальністю, яке зараховано до пільгового стажу. Зазначив, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих на ОСОБА_1 , відокремленим підрозділом «Шахта «Зарічна» Державного підприємства «Львіввугілля» не сплачено страхові внески (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) за вказаний період. Лист Державного підприємства «Шахта «Зарічна» за №1-1/247 від 16.09.2021, долучений позивачем до матеріалів справи, не є доказом сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім цього такі дані не відповідають даним державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Просить у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 30.11.1198 прийнятий учнем гірничого робітника під землею першого розряду з повним робочим днем під землею і направлений на дільницю ПУ.

07.12.1998 направлений на курси гірничих робітників підземних з відривом від виробництва в Червоноградський УКК.

02.01.1999 – 04.02.1999 практика учнем гірничого робітника під землею першого розряду з повним робочим днем під землею.

15.02.1992 переведений гірничим робітником підземним третього розряду з повним робочим днем під землею і направлений на дільницю ПУ.

01.03.1999 направлений на курси електрослюсарів підземних з відривом від виробництва в Червоноградський ЦКК.

28.05.1999 – 12.07.1999 практика учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею на тій же дільниці.

19.07.1999 переведений електрослюсарем підземним третього розряду з повним робочим днем під землею на тій же дільниці.

17.07.2003 звільнений згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

05.04.2005 прийнятий учнем електрослюсаря підземного першого розряду з повним робочим днем під землею і направлений на ПУ.

11.05.2005 переведений електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею.

01.07.2005 переведений електрослюсарем підземним п`ятого розряду з повним робочим днем під землею на тій же дільниці.

16.02.2016 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я – профзахворювання, п. 2 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та одноразової допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітків.

З 18.06.2016 позивачу призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання.

У серпні 2021 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з проханням надати роз`яснення щодо страхового стажу, який взятий був для обрахунку пенсії.

Листом від 24.09.2021 за №1359-12806/К-52/8-1300/21 позивача повідомлено, що період роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 не зараховано до страхового стажу та до стажу на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків.

28.09.2021 позивач подав заяву до відповідача, в якій просив зарахувати період роботи у шкідливих умовах умовах на шахті «Зарічна» ДП Львіввугілля», а саме з 01.10.2014 по 16.02.2016, та з врахуванням зазначеного періоду зробити перерахунок пенсії.

Листом від 27.10.2021 за №15581-14693/К-52/8-1300/21 відповідач повідомив, що період роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Період з 01.10.2014 по 17.08.2015 зараховано до стажу роботи на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах та на розрахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Спірним питанням у справі є правомірність відмови пенсійного органу у зарахуванні до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2014 по 16.02.2016 через відсутність сплати підприємством-страхувальником єдиного соціального внеску.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами ст.1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст.13 зазначеного Закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до норм ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.3 зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з ч.10 вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами ст.106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 (справа 343/659/17) відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Закон України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VІ визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, позивач у спірному періоді працював на ВП «Зарічна» ДП «Львіввугілля», за професією, яка дає право на зарахування відповідного періоду праці до страхового стажу та стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, отримував заробітну плату. Відтак, позивач має необхідний пільговий стаж роботи для перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено на підприємство. Таким чином, право на зарахування періоду праці особи на певному підприємстві не залежить від виконання підприємством обов`язку по нарахуванню та сплаті страхових внесків.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення”, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.1 ст. 15 цього Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст. 12 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення”, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Положеннями ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу – позивача (форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.

З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством–страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивача повідомлено про те, що страховий стаж обчислюється відповідно до ст. 24 Закону 1058, а саме: за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Оскільки, згідно відомостей центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України по ВП «Шахта» «Зарічна» ДП «Львіввугілля» зараховано єдиний соціальний внесок включно по травень 2020 року., тому період з 01.10.2014 по 16.02.2016 позивачу не зараховано до страхового стажу.

Отже, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем – платником страхових внесків (єдиного внеску), орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував період роботи позивача з 01.10.2014 по 16.02.2016 до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Оскільки судом встановлено, що період роботи позивача на ВП «Зарічна» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2014 по 16.02.2016 не зарахований відповідачем з тих підстав, що за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Зарічна» ДП «Львіввугілля», відтак такі дії відповідача є протиправними.

Крім цього, згідно листа ДП «Шахта «Зарічна» від 16.09.2021 №1-1/247 судом встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду по ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» у період з січня 2015 року по грудень 2016 року були сплачені, але не зараховані Пенсійним фондом через погашення попередніх штрафів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені ст.19 Конституції України.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права у спірному випадку суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачеві зарахування вказаного періоду (01.10.2014 по 16.02.2016) до пільгового страхового стажу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового (підземного) страхового стажу періоду роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 у ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2014 по 16.02.2016 у ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім)грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.