Рішення № 103145624, 24.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/20921/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення з 01 вересня 2021 року позивачу пенсії без урахування вислугу років в календарному обчисленні 27 років 03 місяці 12 днів;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01 вересня 2021 року перерахунок пенсії позивачу, призначеної йому згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вислуги років в календарному обчисленні 27 років 03 місяці 12 днів, та її виплату з 01 вересня 2021 року, з урахуванням попередньо виплаченої суми;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01 вересня 2021 року йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 65% від грошового забезпечення, що відповідає календарній вислузі 25 років. При цьому Головним управлінням ПФУ у Львівській області до вислуги років в календарному обчисленні не було зараховано період роботи ОСОБА_1 в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р. Така відмова, на думку позивача, є протиправною, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Вище вказану ухвалу отримано представником відповідача 07 грудня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , отримує пенсію за вислугу років з 01.09.2021 року відповідно до положень Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку з незарахуванням до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996 р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р., позивач звернувся до відповідача із зверненням.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1300-5203-8/93427 від 20.10.2021 надало відповідь в якій зазначило, що позивачу з 01.01.2021 року призначено пенсію в розмірі 65% сум відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст. 12 Закону України №2262-XII.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 у період з 07.04.1995 року по 23.04.1996 року позивач працював на посаді спеціаліста 1-ї категорії Відділу забезпечення продажу на аукціоні, з 24.04.1996 року по 06.08.1996 року на посаді спеціаліста І-ї категорії Відділу експертної оцінки Фонду державного майна України у м. Львові; з 04.11.1996 року по 12.05.1997 року - на посаді спеціаліста першої категорії Управління частками державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області.

Позивач вважає, що має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996 р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р., а тому відмова відповідача, на його думку, є протиправною.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону №2262-ХІІ.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), встановлює, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, серед іншого, час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі №813/2702/15, яке набрало законної сили, суд дійшов переконання про те, що спірний період часу трудового стажу позивача в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996р. по 12.05.1997р. підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина про те, що спірний період часу трудового стажу позивача в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р., підлягає зарахуванню позивачу до вислуги років не потребує доказування при розгляді даної справи.

Відповідач зарахував позивачу вислугу років для призначення пенсії 25,5 роки однак безпідставно не зарахував до вислуги років позивача відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" період роботи позивача в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р.

З огляду на встановлені судом обставини позивач має право на зарахування роботи в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р. до вислугу років для призначення пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час призначення позивачу пенсії, яким позивачу не було зараховано до вислуги років в календарному обчисленні період роботи в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р.,, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, відтак зазначене дії відповідача є протиправними.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II)».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи протиправні дії відповідача щодо незарахування до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 р. по 06.08.1996 р. та з 04.11.1996 р. по 12.05.1997 р., суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01 вересня 2021 року з врахуванням стажу роботи ОСОБА_1 в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 року по 06.08.1996 року та з 04.11.1996 року по 12.05.1997 року, та провести виплату, з врахуванням попередньо виплачених сум пенсії.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат провести у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи ОСОБА_1 в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 року по 06.08.1996 року та з 04.11.1996 року по 12.05.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) перерахувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 вересня 2021 року з врахуванням стажу роботи ОСОБА_1 в органах Фонду державного майна України з 07.04.1995 року по 06.08.1996 року та з 04.11.1996 року по 12.05.1997 року, та провести виплату, з врахуванням попередньо виплачених сум пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.