Рішення № 103144791, 19.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року справа №380/21667/21

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, буд.3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 24.11.2021 суд роз`єднав позовні вимоги у справі №380/21071/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися такі позовні вимоги:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 за 2017, 2019 2020 рік в кількості 89 діб;

-стягнути з Головного управління національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2017 рік в кількості 30діб основної відпуски та 8 діб додаткової відпустки, за 2019 рік в кількості 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки, за 2020 рік в кількості 11 діб додаткової оплачуваної відпустки, що разом становить 89 діб у розмірі 37600,72грн. без урахування податків, зборів, та інших платежів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 05.05.2021 він проходив службу в органах Головного управління Національної поліції у Львівській області. Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства він має право на відпочинок у формі відпустки. За час його роботи у 2017, 2019 та 2020 він використав відпустку не у повному обсязі, відтак має право на компенсацію невикористаних днів відпустки. Водночас відповідач не виплатив йому такої компенсації.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , до 05.05.2021 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Наказом №168о/с від 05.05.2021 позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з 05.05.2021.

Відповідно до листа ГУ НП у Львівській області від 22.10.2021 позивача повідомлено про те, що за період проходження служби упродовж 2015-2021, ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 92-93 Закону України «Про Національну поліцію» не використано 30 діб основної відпустки та 8 діб додаткової відпустки за 2017 рік, 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки за 2019 рік та 11 діб додаткової відпустки за 2020 рік; решта відпусток використано.

Вважаючи, що він має право на компенсацію за невикористані відпустки, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до ст.92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з ч.ч.1-3, 10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються; тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки; за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів; за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Таким чином, відповідачу належить обов`язок надати позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Докази виконання цього обов`язку відповідач суду не надав, відтак, суд констатує бездіяльність відповідача у цій частині.

Щодо кількості невикористаних діб основної та додаткової відпустки, то як встановив суд, такі становлять: 30 діб основної відпустки та 8 діб додаткової відпустки за 2017 рік, 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки за 2019 рік та 11 діб додаткової відпустки за 2020 рік.

Відтак у частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 30 діб основної відпустки та 8 діб додаткової відпустки за 2017 рік, 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки за 2019 рік та 11 діб додаткової відпустки за 2020 рік позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 37600,72грн. грошової компенсації за невикористану відпустку без урахування податків, зборів, та інших платежів, то у задоволенні такої суд відмовляє, оскільки ця вимога є передчасною, так як відповідач ще не здійснив нарахування компенсації. При цьому суд зазначає, що нарахування компенсації за невикористану відпустку відноситься до компетенції роботодавця.

Відповідно до абзацу другого ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану основну щорічну та додаткову відпустку, а саме: 30 діб основної відпустки та 8 діб додаткової відпустки за 2017 рік, 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки за 2019 рік та 11 діб додаткової відпустки за 2020 рік.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, буд.3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 за 2017, 2019 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку з розрахунку, а саме: 30 діб основної відпустки та 8 діб додаткової відпустки за 2017 рік, 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки за 2019 рік та 11 діб додаткової відпустки за 2020 рік. .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.